Джошуа Белл
| Джошуа Белл | |
|---|---|
| англ. Joshua Bell | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 9 грудня 1967[1][2][3] (55 років) |
| Місце народження | Блумінгтон, Індіана, США[4] |
| Громадянство | США |
| Професії | музикант, музичний педагог, скрипаль |
| Освіта | Jacobs School of Musicd, Джульярдська школа і Bloomington High School Northd |
| Інструменти | скрипка |
| Жанри | класична музика |
| joshuabell.com | |
 Файли у Вікісховищі | |
Джошуа Белл (англ. Joshua Bell; нар. 9 грудня 1967, Блумінгтон, штат Індіана) — американський скрипаль.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у Блумінгтоні, штат Індіана, США. Батько Белла Алан Белл був співробітником Інституту Кінсі та почесним професором Індіанського університету). Мати Ширлі була терапевтом.
Вчився у Джозефа Гінгольда, (у десятирічному віці він навіть брав участь у дитячому чемпіонаті США з тенісу), надалі Белл також поєднував кар'єру блискучого академічного музиканта з участю в різних телепередачах (у тому числі «Вулиця Сезам»), записом музики для популярних фільмів — зокрема, саме Белл виконував музику Джона Корільяно до фільму «Червона скрипка» (Корільяно спеціально дякував Беллові за натхненне виконання при отриманні премії Оскар за найкращу оригінальну музику); пізніше скрипка Белла звучала в фільмі «Ангели та демони».
Музичні досягнення Белла були в 2007 р. відзначені найвищою нагородою для академічних виконавців США — Премією Евері Фішера. Джошуа Белл грає на скрипці Gibson ex-Huberman роботи Антоніо Страдіварі 1713 року.
У музиканта є троє синів — Джозеф, Бенджамін та Самюель. Двоє молодших — близнючки, народилися 31 січня 2010 року.
Експеримент: Джошуа Белл грає у метро[ред. | ред. код]
У експерименті, організованому газетою Вашингтон пост, який не зовсім звичайний для великого академічного музиканта, 12 січня 2007 року Белл одяг бейсболку і грав на скрипці Страдіварі інкогніто як вуличний музикант у вестибюлі станції метро «L'Enfant Plaza» у Вашингтоні, округ Колумбія. Його 43-хвилинний виступ записувався на приховану камеру. З 1097 осіб, які пройшли повз нього, Белл зібрав $ 32,17 з 27 перехожих, тільки один з них впізнав його і лише на сімох він справив особливе враження. Цей експеримент був відображений у розгорнутому нарисі відомого журналіста Джина Вайнгартена, який розмірковує на основі цього прикладу про природу прекрасного і про його місце в житті сучасної людини[1]. Вайнгартен отримав Пулітцерівську премію 2008 року (Pulitzer Prize for Feature Writing) за свої статті про експеримент.[5][6] Вашингтон пост опублікувала відео на YouTube[7] і повнометражний документальний фільм «Знайти свій шлях: Вуличний музикант у документалістиці, хроніка досвіду Белла» (Find Your Way: A Busker's Documentary, chronicled Bell's experience).[8]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #126351600 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ Pearls Before Breakfast: Can one of the nation's great musicians cut through the fog of a D.C. rush hour? Let's find out. // Gene Weingarten. The Washington Post, 8.04.2007 [Архівовано 15 серпня 2015 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ The 2008 Pulitzer Prize Winners. Feature Writing [Архівовано 27 серпня 2015 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Stop and Hear the Music // YouTube, 10.04.2007. Архів оригіналу за 14 серпня 2015. Процитовано 10 серпня 2015.
- ↑ Find Your Way: A Busker's Documentary. Архів оригіналу за 2 березня 2015. Процитовано 10 серпня 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джошуа Белл |
- Офіційний сайт
- Джошуа Белл на сайті AllMusic. (англ.)
- Джошуа Белл (Joshua Bell) Ave Maria // youtube [Архівовано 12 лютого 2016 у Wayback Machine.]
|
|
Це незавершена стаття про американського музиканта чи музикантку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |