Джвал Кул

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Джвал Кул, також Джуал Кхул, Тібетець (англ. Djwal Khul) — в теософській традиції один з Майстрів стародавньої мудрості. Він також представлений в діяльності Аліси Бейлі та у Вченні Вознесених Владик.[1][2] В теософських творах стверджується, що Джвал Кул є одним з тих, хто працює над подальшою духовною еволюцією нашої планети. Більшість книг опублікованих Алісою Бейлі заявлені як такі, що телепатично ним надиктовані.[3]

У теософії та працях Аліси Бейлі[ред. | ред. код]

 Ім’я Джвал Кула вперше з’являється в працях О. Блаватської, співзасновниці Теософського товариства та автора «Таємної доктрини».[4][5].

У серпні 1934 року Бейлі пише від імені Джвал Кула: «[Я] тибетський учень достатньо високого рівня, але це мало що скаже вам, оскільки всі є учнями, починаючи від найскромнішого початківця до Самого Христа й навіть далі. Я живу у фізичному тілі, подібно іншим людям поблизу кордонів Тибету, і час від часу очолюю досить велику групу тибетських лам, коли це дозволяють інші мої обов’язки».[6] У деяких творах його ім'я опущено, і він згадується під ініціалами «Майстер Д.К.» або найменуванням «Тибетець»[2][7][8][9].

У 1919 році Аліса Бейлі (1880–1949) з певних причин розірвала свої зв’язки з Теософським товариством і пізніше почала писати книги, які, за її словами, були телепатично продиктовані Джвалом Кхулом, якого вона називала «Тибетцем»[10] а пізніше асоціювала з ініціалами "Д.К.". За словами Бейлі, він був головним автором «Таємної доктрини» Блавацької[11][12][13][14]. Бейлі заявила, що після початкового внутрішнього опору якість того, що вона написала під «диктант» протягом перших кількох тижнів роботи з Д.К., зрештою переконала її продовжувати записувати повідомлення з цього джерела. Вона писала протягом 30 років, з 1919 по 1949 рік[15].

Бейлі писав, що намір Джуал Кула полягав у розкритті езотеричних вчень, які будуть цінними для подальшого навчання духовних шукачів у 20-му та на початку 21-го століття. Вона вважала, що її робота виконується від імені «духовної ієрархії» розвинених істот, до якої входив і Джвал Кул, чия єдина зацікавленість полягала в тому, щоб направляти людство до утвердження правильних людських стосунків. Це є життєво важливим першим кроком, який допоможе підготувати шлях для «повторної появи Христа» (названого теософами Майтрейєю). 24 книги А. Бейлі з Д.К. повинні були стати другим в серії з трьох одкровень, після «Таємної доктрини» Блавацької, які мають бути явлені світу перед початком Нового часу, який інколи називають Ерою Водолія, так як астрологічний знак Водолія незабаром змінить нинішню епоху Риб у циклі астрологічних епох.

У передмові, включеній до багатьох книг Бейлі, Джвал Кул у посланнях записаних Бейлі, посилається на той факт, що він був настоятелем тибетського монастиря та духовним наставником великої групи лам. Вона писала, що він жив у Північній Індії, поблизу кордонів Тибету. Окрім цього, книги не містять особистих даних про Джвал Кула, а продиктований зміст зосереджується на його езотеричних вченнях. Серед мінімальних особистих деталей Бейлі пише, що Джвал Кул вважає себе учнем певного рівня в духовному (нефізичному) ашрамі Майстра Кут Хумі, якого теософи та інші дослідники книг Аліси Бейлі вважають іншим членом тієї ж «духовної ієрархії».

Чарльз Летбітер стверджував, що він бачив, як Джвал Кул телепортувався в кімнату, в якій сидів він і О. Блаватська[16].

В інших рухах Нью-Ейдж[ред. | ред. код]

Роботи Бейлі та її книги з Джвалом Кулом були опубліковані Lucis Trust, організацією, яку вона створила разом зі своїм чоловіком Фостером Бейлі. Згодом ім'я Джвал Кула з'явилося у Вченні Вознесених Владик. Так Елізабет Клер Профет стверджувала, що вона прийняла від Джвал Кула, а також від інших махатм, таких як Кут Хумі та Морія, значну кількість послань.[17] У Школі Арканів, заснованій Бейлі, твори Д.К. вивчаються разом з іншими духовними вченнями всіх віків. До нього ставляться як до вчителя.

Попереднє втілення[ред. | ред. код]

Згідно з Елізабет Клер Профет, в одному з попередніх втілень Джуал Кул був Каспаром, одним із трьох мудреців, що прийшли поклонитись новонародженому Ісусу. Він був тим, хто дарував йому золото.[18]

Критика[ред. | ред. код]

Вчення Джуал Кула, передані в численних книгах А. Бейлі від його імені, містять і стосуються багатьох суперечливих тем, стверджуючи, що в популярних ідеях і висловлюваннях про націоналізм, расові відносини, американський ізоляціонізм, радянський тоталітаризм, фашизм, існує широко поширене зло. Книги включають вміст, який критично оцінює актуальні на той час ідеї та погляди 19-го та початку 20-го століття щодо людей африканського походження, австралійських аборигенів, євреїв та арабів, а також юдаїзму та ортодоксального християнства та фундаменталістських рухів Сходу та Заходу[19][20].

Скептичний погляд[ред. | ред. код]

Вчений К. Пол Джонсон стверджує, що «Майстри», про яких писала Блаватська та створювала листи, насправді були ідеалізацією людей, які були її наставниками . Джонсон стверджує, що Джвал Кул насправді був Даял Сінгхом Маджитією, членом Сінгх Сабха, організації руху за незалежність Індії та реформаторського руху сикхів[21].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ J. Gordon Melton. Djual Khul, Master // Encyclopedia of Occultism and Parapsychology. — Gale Group, Inc. — С. 435. — ISBN 0-8103-8570-8.
  2. ↑ а б Neff, Mary K. (2003). Brothers of Madame Blavatsky. Kessinger Publishing. с. 31, 46—47. ISBN 0766157822.
  3. ↑ The Esoteric Meaning of Lucifer. Lucis Trust website. Процитовано 24 липня 2014. [Alice and Foster Bailey] named their fledgling publishing company "Lucifer Publishing Company"....The Baileys' reasons for choosing the original name are not known to us, but we can only surmise that they...sought to elicit a deeper understanding of the sacrifice made by Lucifer. Alice and Foster Bailey were serious students and teachers of Theosophy, a spiritual tradition which views Lucifer as one of the solar Angels, those advanced Beings Who Theosophy says descended...to our planet eons ago to bring the principle of mind to what was then animal-man.
  4. ↑ The Writing of The Secret Doctrine - By Kirby Van Mater - www.theosociety.org/pasadena/invit-sd/invsd-4.htm
  5. ↑ Letters from the Masters of the Wisdom, No. 19, 1:47, 5th ed.
  6. ↑ Bailey, Alice. A (1944). Discipleship in The New Age vol.1. Lucis Trust. с. vii.
  7. ↑ Guenon, Rene (2004). Theosophy: History of a Pseudo-Religion. Sophia Perennis. с. 41—42. ISBN 0900588802.
  8. ↑ Mackay, Alex, The History of Tibet. Routledge University Press, 2003, p. 714
  9. ↑ Bailey, Alice A. Esoteric Healing, Lucis Trust. 1951. p 714
  10. ↑ Bailey, Alice A. The Unfinished Autobiography. Lucis Trust. 1951. pp 162-163
  11. ↑ Bailey, Alice A. Initiation Human and Solar, Lucis Trust., p. 58
  12. ↑ Bailey, Alice A. Esoteric Healing, Lucis Trust., p. 521, 536, og 565
  13. ↑ Bailey, Alice A. The Rays and Initiations, Lucis Trust., p. 255
  14. ↑ Bailey, Alice A. The Externalisation of the Hierarchy, Lucis Trust., p. 685
  15. ↑ Bailey, Alice A. The Unfinished Autobiography. Lucis Trust. 1951. From the Preface by Foster Bailey, p 1
  16. ↑ Leadbeater, C.W. The Masters and the Path Adyar, Madras, India: 1925 Theosophical Publishing House Pages 8-9
  17. ↑ Klimo, Jon; Charles Tart (1998). Channeling: Investigations on Receiving Information from Paranormal Sources. North Atlantic Books. с. 54. ISBN 1556432488.
  18. ↑ Prophet, Mark L. and Elizabeth Clare Lords of the Seven Rays Livingston, Montana, U.S.A.:1986 - Summit University Press - Page 33
  19. ↑ Penn, Lee (2004). False Dawn: The United Religions Initiative, Globalism, and the Quest for a One World Religion. Sophia Perennis. с. 267—268, 273, 299. ISBN 159731000X.
  20. ↑ Miller, Elliott (1989). A Crash Course on the New Age Movement: Describing and Evaluating a Growing Movement. Baker Book House. с. 197. ISBN 0801062489.
  21. ↑ Johnson, Paul K. Initiates of Theosophical Masters Albany, New York:1995 State University of New York Press Page 49

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Подальше читання[ред. | ред. код]

  • Посвячення, людське та сонячне. Видавництво Люцис. 1922 рік
  • Листи про окультну медитацію. Видавництво Люцис. 1922 рік
  • Трактат про космічний вогонь. Видавництво Люцис. 1925 рік
  • Світло душі: його наука та ефект: перефраз Йога-сутр Патанджалі. 1927 рік
  • Освіта в Новий час. Видавництво Люцис. 1940 рік
  • Повторне явлення Христа. Видавництво Люцис. 1947 рік
  • Світло Душі. Видавництво Люцис. 1927 рік
  • Проблеми людства. Видавництво Люцис. 1944 рік
  • Доля народів. Видавництво Люцис. 1949 рік
  • Гламур: світова проблема. Видавництво Люцис. 1950 рік
  • Телепатія та ефірний транспортний засіб. Видавництво Люцис. 1950 рік
  • Освіта в Новий час. Видавництво Люцис. 1954 рік
  • Екстерналізація ієрархії. Видавництво Люцис. 1957 рік.
  • Поміркуйте над цим: компіляція Lucis Publishing. 2003 рік
  • Трактат про сім променів: видавництво Lucis
  • Том 1: Езотерична психологія I. 1936
  • Том 2: Езотерична психологія II. 1942 рік
  • Том 3: Езотерична астрологія. 1951 рік
  • Том 4: Езотеричне лікування. 1953 рік
  • Том 5: Промені та Посвячення. 1960 рік
  • Кемпбелл, Брюс Ф. Історія теософського руху Берклі: 1980 University of California Press
  • Годвін, Джоселін Теософське просвітництво Олбані, Нью-Йорк: 1994 Державний університет Нью-Йорка Press
  • Johnson, K. Paul The Masters Revealed: Madam Blavatsky and Myth of the Great White Brotherhood Albany, New York: 1994 State University of New York Press
  • Мелтон, Дж. Гордон Енциклопедія американських релігій 5-е видання Нью-Йорк: 1996 Gale ResearchISBN 0-8103-7714-4 ISSN 1066-1212 Розділ 18 – «Сім’я релігій стародавньої мудрості» сторінки 151-158; дивіться таблицю на сторінці 154 зі списком майстрів стародавньої мудрості ; Також див. Розділ 18, сторінки 717-757. Описи різних релігійних організацій Стародавньої Мудрості.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джвал_Кул&oldid=39362089