Джіа Каранджі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джіа Марія Каранджі
Gia Marie Carangi
Народження 29 січня 1960(1960-01-29)
Філадельфія, штат Пенсильванія, США
Смерть 18 листопада 1986(1986-11-18) (26 років)
Філадельфія, штат Пенсильванія, США
° синдром набутого імунного дефіциту
° природна смерть[d]
Поховання Пенсильванія
Громадянство США США
Професія модель
Зріст 173 см
Груди 86,5  см
Талія 61 см
Стегна 89 см
Волосся каштанове
Очі карі
Агентство Wilhelmina Models

Джіа Марія Каранджі (нар. 29 січня 1960, Філадельфія, штат Пенсильванія, США — пом. 18 листопада 1986, там само) — американська топ-модель, яка завоювала світ моди наприкінці 70-х років. Дехто вважає Джію першою супермоделлю у світі[1][2], хоча цей титул також приписують Дженіс Дікінсон[3], Доріан Лі[4], Джин Шрімптон[5]. Пізніше, за разючу схожість на Джію, Сінді Кроуфорд критики охрестили «Маленька Джіа»[6].

Обличчя Джіа багаторазово прикрашало обкладинки найпопулярніших глянцевих журналів по всьому світу, зокрема: Vogue, Cosmopolitan, Amica, Madame, Harper's Bazaar[7]. Впродовж 1979 і 1982 років Джіа регулярно з'являлася в рекламних компаніях відомих будинків моди, серед яких — Armani, Christian Dior, Versace і Yves Saint Laurent[7].

Джіа стала першою публічно відомою жінкою, яка померла від СНІДу[1]. Факт її смерті не афішувався і дехто дізнався про це лише через кілька років. В 1998 році було знято фільм «Джіа» за історією життя манекенниці.

Дитинство[ред. | ред. код]

Джіа Каранджі народилася 29 січня 1960, в передмісті Філадельфії, в сім'ї італоамеріканця Джозефа Каранджі і американки з ірландським і валлійським корінням Кетлін Каранджі (дівоче прізвище Адамс). Батько володів невеликою мережею закусочних, в яких Джіа підробляла. Вихованням дівчинки займалася мати. Коли Джії виповнилося 11 років, мати залишила сім'ю, через що в наступні роки Джіа страждала від браку уваги з боку батьків. У 17 років Каранджі переїхала в Нью-Йорк, де досить швидко досягла успіху як модель.

Пізніше брат Джії, Майкл Каранджі, скаже, що рішення відпустити Джію до Нью-Йорк одну було найбільшою помилкою їх родини.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Близькі Джії згадують, що вона хотіла стати моделлю завжди, так як була впевнена в тому, що це її покликання. За словами близьких, Джіа точно знала, що може досягти успіху в модельному бізнесі. Тому вона досить легко прийняла рішення переїхати в Нью-Йорк. Тим не менше, сама Джіа говорила, що «Я просто ніколи не хотіла стати моделлю, це ніколи не було моєю мрією, я як би захопилася цим». Мати Джії відвідувала її в Нью-Йорку так часто, як могла. Іноді тільки лише для того, щоб привести житло дочки в порядок. Але все ж, більшу частину часу Джіа перебувала на самоті.

У Нью-Йорку Джіа потрапила під заступництво колишньої моделі Вільгельміни Купер, яка володіла модельним агентством «Вільгельміна». Перші три місяці Каранджі виконувала невеликі замовлення, проте швидко перейшла в розряд найбільш затребуваних моделей тих років. Фотограф Артур Елгорт, з яким вона працювала під час фотосесії для «Блуміндейлс», познайомив її з іменитими фотографами — Франческо Скавулло, Марко Главіано і Річардом Аведоном , що стало для Каранджі початком кар'єри супермоделі.

Джія була тісно в рамках службових обов'язків моделі. Вона пробувала займатися чимось поза модельний бізнес, але не могла знайти для цього достатньо часу у своєму щільному графіку.

Джіа стала знаменитою не так завдяки нетиповою для фотомоделі зовнішності (в ті часи в модельному бізнесі були популярними блондинки), але в першу чергу через її вміння вживатися в абсолютно різні образи.

У жовтні 1978 року, після фотосесії для журналу «Вог», фотограф Кріс фон Вангенхайм попросив Каранджі зробити кілька знімків в оголеному вигляді. Також у фотосесії, на прохання фотографа, взяла участь візажист Сенді Линтер. Фотографії оголеної Джії, що стоїть позаду паркану, стали одними з найскандальніших для тих часів. До кінця року, вона з'явилася вже в декількох журналах, включаючи американський «Вог».

У 1979 році протягом п'яти місяців Джіа з'являлася на обкладинках британського «Вог», французького «Вог», американського «Вог» і двічі на обкладинці американського «Космополітен». Другу обкладинку «Космополітен», де Каранджі позувала в жовтому купальнику грецького стилю, назвали найкращою за всю кар'єру Джії. Фігура Каранджі вважалася чуттєвою, вона контрастувала з сором'язливими моделями її часу.

Ставши досить відомою, Джіа могла дозволити собі не погоджуватися на ті робочі пропозиції, які їй не подобалися. Часом вона не погоджувалася на фотосесії тільки тому, що їй не подобалася пропонована зачіска.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Незважаючи на свою успішність, Джіа залишалася самотньою, її особисте життя не складалося. У неї було вузьке коло спілкування — візажист Сенді Линтер, моделі Джулія Фостер і Дженіс Дікінсон, і рідкісні знайомі з Філадельфії.

В особистому житті Каранджі була відома своїми лесбійськими нахилами, які вона ніколи не приховувала. Близькі Джії згадують, що інтерес до дівчат Джіа почала проявляти вже в 14 років. Причому чоловіки її не цікавили ніколи.

Джіа намагалася знайти кохану людину, проте всім, хто зав'язував з нею стосунки, були потрібні тільки гроші і секс. У пошуку постійних відносин Джіа легко закохувалася в людей, з якими щойно познайомилася. Вона почувалась самотньою і постійно потребувала того, щоб хто-небудь був поруч.

Колега і подруга Джії, модель Джулія Фостер, в інтерв'ю телепередачі «Справжні голлівудські історії» згадує, як одного разу вночі Джіа прийшла до неї додому. Виявилося, що Джії просто захотілося, щоб її хто-небудь обійняв.

Наркотична залежність[ред. | ред. код]

З появою перших значних заробітків Каранджи стала завсідником наймодніших клубів Нью-Йорка. Особливо часто вона відвідувала легендарний заклад «Студія 54», яке відоме своїми вільними вподобаннями. Поступово Джіа почала приймати наркотики — спочатку «для відпочинку» вона стала приймати кокаїн, потім — навесні 1980 року, після смерті наставниці Вільгельміни Купер, — Каранджі, намагаючись позбавитися від стресу, перейшла на героїн.

Початок проблем з роботою[ред. | ред. код]

Після двох років успішної кар'єри, коли Джіа отримувала більш 100 000 доларів на рік (в 1980 році Купер пророкувала Каранджі заробіток понад 500 000 $ на рік), вона почала поступово зникати зі світу моди.

Фотографи стали розуміти, що імпульсивна поведінка Джії на знімальних майданчиках було результатом вживання наркотиків, і тому все більш неохоче брали пропозиції її агентів на роботу у фотосесіях за участю Каранджі.

За словами фотографа Франческо Скавуло, всі, хто працював з Джією, знали про її наркотичну залежність. Однак ніхто не вважав за потрібне поговорити з нею про це. Каранджі була настільки затребуваною моделлю, що могла собі дозволити поводитись як завгодно.

Фотограф Майкл Тайг каже, що на вживання наркотиків моделями діяла неофіційна заборона. Але у випадку з Джією все було інакше. Вона дозволяла собі не тільки спізнюватися на фотосесії, не бути зовсім, але і вживати героїн в студії. Спершу фотографи намагалися не звертати на це уваги заради можливості попрацювати з Каранджі.

Протягом декількох місяців всі гроші, зароблені в модельному бізнесі, Джіа витрачала на наркотики. Спершу залежність Каранджі від наркотиків не заважала їй працювати і залишатися затребуваною моделлю. Влітку 1980 року Джіа знялася для обкладинок «Вог» і «Космополітен». Однак робота над фотосесіями за участю Каранджі нерідко супроводжувалась непередбачуваними істериками, невмотивованими капризами моделі, а іноді вона просто засипала перед камерою.

Потреба Джії в регулярному прийомі героїну стала переважувати бажання і сили Каранджі працювати перед камерою. Вона приймала майже чотири дози наркотику одночасно. Всі спроби близьких припинити це, вплинувши на Джію, закінчувалися нічим.

У журналі «Вог» за листопад 1980 року почали досить помітно, наскільки серйозно Каранджі залежить від наркотиків — на фотографіях були добре видно сліди уколів на руці (щоб їх приховати, фото були піддані обробці).

У листопаді 1980 року Джіа пішла з агентства «Вільгельміна» і підписала контракт з Ейлін Форд. Але Форд не дозволяла Каранджі поводитись так, як вона звикла, і після трьох тижнів роботи її понизили у посаді. У лютого 1981 року Джіа призупинила роботу, сподіваючись повернути життя в нормальне русло.

Спроби позбавлення від наркотичної залежності[ред. | ред. код]

Будучи стомленою і виснаженою наркотичною залежністю, Каранджі записалася на програму з реабілітації в філадельфійській клініці для алкоголіків і наркоманів. Тієї ж зими вона починає стосунки з Рошель — 20-річною студенткою, що вживала героїн, залежність якої була ще більш важкою. За словами Майкла Каранджі, одного разу Рошель запропонувала спробувати наркотики і йому, але він відмовився.

Під впливом Рошель наркотична залежність Джії посилювалася. Навесні 1981 Каранджі була арештована за водіння автомобіля в нетверезому стані. Пізніше вона була спіймана, коли намагалася вкрасти гроші з дому матері. У червні 1981 Джіа залишила будинок мами і знову записалася на програму з реабілітації. Але спроба вилікуватися була зірвана новиною про те, що її близький друг, фотограф Кріс фон Уондженхейм, загинув в автокатастрофі. Для Каранджі це стало черговим приводом для того, щоб почати приймати наркотики. Вона закрилася у ванній і провела кілька годин у наркотичному маренні.

Наприкінці 1981 року Джіа знову почала боротьбу з наркотиками. Змарніла Каранджі почала видужувати. Джіа була налаштована на одужання і хотіла повернутися в Нью-Йорк. У початку 1982 року Каранджі знялася для обкладинки «Космополітен». На думку фотографа Франческо Скавулло, це повинна була бути її найкраща обкладинка. Ця ж обкладинка стала для Джії останньою.

Спроби повернути колишній успіх[ред. | ред. код]

Навесні 1982 року, продовжуючи робити спроби повернення колишньої успіху, Каранджі поміняла своє агентство на два інших — « Форд» і «Еліт». Зрештою Джії вдалося зв'язатися з агентом Монік Піллард.

За словами Піллард, під час зустрічі з Каранджі вона відверто зізналася їй, що чула про поведінку Джії багато поганого, але готова спробувати з нею попрацювати. Під час цієї зустрічі Піллард попросила Каранджі, яка була одягнена в довгу сорочку, показати руки. Але Джіа в різкій формі їй відмовила, скрикнувши: «Вам потрібна я чи мої руки?»

Незважаючи на потенційний ризик, пов'язаний з пристрастю Каранджи до наркотиків, Піллард підписала договір з Джією, яка вперто намагалася довести скептикам, що вона не дарма повернулася в Нью-Йорк.

Однак, за словами фотографа Франческо Скавулло, як би він не старався, але робота з Каранджі вже не йшла так гладко, як раніше. Джіа розгубила свій талант, свій магнетизм. Її фотосесії вже не виходили такими яскравими і ефектними, як це було раніше. Під час зйомок Джія закладувала руки назад, щоб приховати сліди уколів. Втім, Скавулло заперечує цю думку, кажучи, що Каранджі сиділа в такому положенні, щоб приховати зайву вагу, яку вона набрала під час лікування.

У 1982 році Каранджі знялася на Ей-Бі-Сі у телепередачі «0 на 20 — історії про супермодель». Вона стверджувала, що не вживає наркотики, але її поведінка в кадрі говорила про зворотне. Пізніше, намагаючись стримати поведінку Джії в розумних рамках, Монік Піллард робила спроби контролювати витрати Каранджі і не допускати того, щоб вона витрачала гроші на наркотики, проте у неї нічого не вийшло.

З часом попит на послуги Джії пройшов, пропозицій працювати більше не надходило. Фотографи більше не хотіли мати справу з неадекватною моделлю.

Монік Піллард згадує випадок, коли Джіа працювала в одній з нью-йоркських студій. Фотограф подзвонив їй і зажадав, щоб Піллард приїхала і забрала Каранджі, в іншому випадку пригрозивши викинути її зі студії. Виявилося, що, будучи в стані наркотичного сп'яніння, Каранджі заснула перед камерою і обпекла собі груди сигаретою.

Навесні 1983 модельна кар'єра Джії була остаточно завершена. Під час роботи над фотосесією в Північній Африці її в черговий раз застали за вживанням наркотиків. Каранджі змусили зібрати речі і повернутися додому.

Останні роки[ред. | ред. код]

У травні того ж року Джії була необхідна операція на руці через те, що вона колола себе в одному і тому ж місці, що призвело до інфекції.

Джіа переїхала в Атлантик-Сіті, де жила в квартирі з Рошель. За словами найкращої подруги Каранджі, Карен Каразей, коли вона зустріла Джію в Атлантик-Сіті, то не впізнала її. Особливо змінився голос — він став різким і неприємним. Мати Джії, Кетлін Каранджі, згадує, що після переїзду дочки в Атлантик-Сіті стала відчувати, що Джіа може померти в будь-який момент, або намагаючись дістати грошей на наркотики, або втягуючись у різні неприємності.

До грудня 1983 року через згубний вплив наркотиків Каранджі остаточно закинула спроби повернутися в модельний бізнес і стала стрімко втрачати зв'язок з реальним світом. Після тиску з боку родини Джіа знову записалася на програму реабілітації в клініку Іглвіллі. Каранджі оголосила себе банкрутом, жила на допомогу з безробіття. У клініці пацієнт на ім'я Роб Фей став для неї близьким другом. За його словами, у цей період для Джії, яка і без того завжди відчувала себе самотньою, стало особливо важливо відчувати, що поруч є хтось близький по духу.

Після шести місяців лікування, в травні 1984 року, Каранджі залишила клініку і поїхала в передмістя Філадельфії. Вона працювала продавцем джинсів і касиром у місцевому універсамі. Пішла на курси в коледж, і у неї навіть з'явився інтерес до фотографії та кіно. Однак у серпні того ж року Джіа зникла.

Каранджі повернулася в Атлантик-Сіті влітку 1985 року. Залежність від наркотиків повернулася і більше того — посилилася. Джіа збільшила дозу. Колишні обсяги споживання вже не давали бажаного ефекту, потреба в збільшенні дози зростала. Грошей на наркотики не вистачало все гостріше, і врешті-решт заради можливості купити чергову дозу Каранджі зайнялася проституцією. Кілька разів вона була зґвалтована.

Смерть[ред. | ред. код]

У 1986 році Джіа злягла з ознаками пневмонії, і мати одразу відвезла її в лікарню. Як виявилося, за час своєї наркотичної залежності Каранджі пережила три передозування. Після багаторічного вживання наркотиків на руці Джії утворився помітний нарив, її спина покрилася виразками.

Після обстеження їй поставили діагноз — СНІД. Коли стан Джії погіршився, її перевели в одну з лікарень Філадельфії. Там протягом кількох місяців у Джії було те, про що вона мріяла з дитинства, — постійна увага матері. Кетлін Каранджі нікому не дозволяла входити в палату і відвідувати Джію. Більшість просто не знали, що Каранджі серйозно хвора. Одним з тих людей, яким дозволяли її відвідувати, був Роб Фей. За словами близьких, мати зробила все для того, щоб палата Каранджі нагадувала їй будинок. На якийсь час емоційний стан Джії покращився: в лікарні вона стала релігійною і навіть прикріпила на дверях своєї палати зображення Ісуса Христа.

У якийсь момент у Джії виникло бажання зняти сюжет для дітей, в якому вона хотіла розповісти про те, до чого можуть довести наркотики, і про те, що цій спокусі потрібно протистояти щосили. Проте здійснити свій задум Джіа не змогла — настільки швидко погіршувався її фізичний стан.

У жовтні, за чотири тижні до смерті, Каранджі була поміщена в окрему палату. Її тіло покрилося численними виразками. За словами матері, Джіа за кілька днів до кінця відчула наближення смерті, і між ними відбулася відверта розмова. Як згадує Роб Фей, безпосередньо перед смертю стан Каранджі настільки погіршився, що вона вже не могла говорити.

18 листопада 1986 Джіа Каранджі померла. Хвороба сильно вплинула на її фізичний стан — фактично, тіло Джії почало розкладатися ще за життя. Коли санітари переміщали труп Джії на каталку, щоб відвезти в морг, частина шкіри зі спини Джії просто відпала . СНІД настільки спотворив тіло Каранджі, що розпорядник похорону рекомендував ховати її в закритій труні. 21 листопада 1986 родичі і друзі були запрошені на панахиду за Каранджі. Вона була похована в Фестервілле, штат Пенсільванія.

Світ моди ще довго не знав про те, що знаменита колись супермодель померла. Більшість знайомих Джії тільки через рік дізналися про її смерть. Похорони пройшли непомітно і були небагатолюдними — адже та обставина, що Каранджі померла від СНІДу, стала б ганьбою для її родини.

Джіа Каранджі стала першою американською знаменитістю з числа жінок, які померли від СНІДу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Vallely, Paul (2005-09-10). Gia: The tragic tale of the world's first supermodel. The Independent. Процитовано 2007-05-28. 
  2. Carolin, Louise. Gia – the tragedy of a lesbian supermodel. Diva. Процитовано 2008-01-17. 
  3. Weller, Krysten (2003-05-16). No Lifeguard on Duty: The Accidental Life of the World's First Supermodel. The Michigan Times. Процитовано 2008-01-. 
  4. Gross, Michael (2003). Model: The Ugly Business of Beautiful Women. HarperCollins. ISBN 0-06-054163-6. 
  5. Magee, Antonia (2009-10-28). Model Jean Shrimpton recollects the stir she caused on Victoria Derby Day in 1965. Herald Sun. 
  6. Gross, Michael (October 30, 1989). The Face. New York Magazine (New York Media, LLC) 22 (43): 39. ISSN 0028-7369. 
  7. а б Gia Marie Carangi (Overview). Fashion Model Directory. Процитовано 31 May 2013. 

Посилання[ред. | ред. код]