Дзядко Філіп Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дзядко Філіп Вікторович
рос. Филипп Викторович Дзядко
X 61ba9990.jpg
Народився 12 березня 1982(1982-03-12) (37 років)
Москва, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність журналіст, головний редактор, телеведучий
Alma mater Російський Державний Гуманітарний Університет (2004)
Науковий ступінь кандидат філологічних наук (2009)
Знання мов російська
Посада головний редактор
Партія Координаційна рада російської опозиціїd
Мати Zoya Svetovad
Брати, сестри  • Timofey Dzyadkod і Тихон Дзядко
IMDb nm7976411

Філіп Вікторович Дзядко (нар.. 12 березня 1982) — російський журналіст, головний редактор освітнього проекту Дождь Арзамас", колишній головний редактор журналу «Большой город», директор зі спецпроектів журналу The New Times[1], ведучий програми «Дзядко3»[2] на телеканалі «Дождь», член Координаційної ради опозиції[3].

Біографія[ред. | ред. код]

У 1999 році закінчив ліцей «Воробйові гори». У 2004 році закінчив навчання на кафедрі античної культури Інституту історії й філології Російського державного гуманітарного університету (РДГУ). Під час навчання друкувався в журналі «Недоторканний запас». У 2007 році захистив кандидатську дисертацію з теми: «Культурна програма А. Ф. Мерзлякова в контексті літературного руху 1800-1810-х рр.» З 2004 року працював редактором відділу культури «Політ.ру», вів програму на «Радіо Культура», був редактором журналу Esquire, редактором книжкової серії «Вільна людина» «Нового видавництва»[4], редактором книжкової серії «Опір». Входив до ініціативної групи з висунення дисидента Володимира Буковського у якості кандидата в президенти Росії[5].

З 2007 — головний редактор журналу «Большой город»[5].

З травня 2010 року разом з рідними братами Тихоном і Тимофієм вів щотижневу публіцистичну програму «Дзядко[2] на телеканалі «Дождь».

У червні 2012 року був звільнений з посади головного редактора журналу «Большой город»[6]. За словами власника «БГ» Олександра Винокурова, Філіп Дзядко був звільнений в зв'язку з відмовою змінювати контент журналу для поліпшення аудиторних показників і більшої привабливості для рекламодавця[7].

« Прибутковість журналу — річ, звісно, важлива, але всі розуміють, що рівень тиску, якого зазнають ваші інвестори, для них, очевидно, зашкалив. У кожного своя червона межа спротиву. Вони, очевидно, вирішили, що жертва пішака (вибачте) важливіша для збереження слона (Slona) і ферзя (Дождя). »

Олексій Венедиктов головний редактор радіостанції «Ехо Москви»[8]


« Я думаю, що його, звісно, поперли з політичних міркувань, тому що його журнал був достатньо опозиційним. Влада проводить зачистку інформаційного поля як може. »

Андрій Васильєв, колишній редактор видавництва «Коммерсантъ»[9]

У вересні 2012 став директором зі спецпроектів журналу The New Times[1]. Разом з колишнім арт-директором «Великого міста» Юрієм Остроменцкім придумав новий макет журналу The New Times[10].

Брав участь разом з Петром Мансілья-Круз в роботі над розвитком музею Булгакова[11].

Філіп Дзядко[12][13][14] і засновник сайту «Теорії і практики» Данило Петрушев[12][14] заснували проект «Arzamas». Сайт був запущений вранці 29 серпня 2015 року[12].

Філіп Дзядко в Координаційній раді опозиції[ред. | ред. код]

22 жовтня 2012 Філіп Дзядко був обраний в Координаційну раду опозиції.

« Я переконаний, що КР повинна почати свою роботу з обміркування максимально маштабної акції або акцій на підтримку політв'язнів. Я сподіваюся, що люди, що стали членами КР, зможуть максимально довго залишатися на спільних позиціях з ключових питань: підтримка тих, проти кого застосовуються репресії, максимальне залучення громадської уваги і до проблеми політв'язнів, і до інших цілей руху ненасильницького опору. »

— Філіп Дзядко, [15]

Філіп Дзядко в кіно[ред. | ред. код]

Філіп Дзядко став одним з героїв документального проекту «Термін» (Lenta.doc)[16][17] Олексія Пивоварова, Павла Костомарова та Олександра Расторгуєва.

Нагороди[ред. | ред. код]

У 2011 році програма «Дзядко[2] телеканалу «Дощ» отримала приз «Клубу телепреси» в номінації «Подія сезону»[18].

Родина[ред. | ред. код]

  • Бабуся — Зоя Крахмальнікова (1929—2008) — літературознавець, православна письменниця, публіцист, правозахисниця, учасниця радянського дисидентського руху.
  • Дід Фелікс Свєтов (1927—2002) — російський радянський письменник, дисидент.
  • Прадід — Григорій (Цві) Фрідлянд, видатний радянський історик-марксист та перший декан історичного факультету МДУ.
  • Мати — журналіст і правозахисник Зоя Свєтова.
  • Батько — Дзядко Віктор Михайлович (нар.. 31 жовтня 1955) — програміст.
  • Брат — Тимофій Дзядко — редактор журналу «Forbes».
  • Брат — Тихон Дзядко — кореспондент і ведучий ефіру радіостанції «Ехо Москви».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Бывший главред «Большого города» займется спецпроектами The New Times. Lenta.ru. 2012-09-10. Архів оригіналу за 2013-05-15. Процитовано 2013-05-13. 
  2. а б в Дзядко3. «Дождь». Архів оригіналу за 2013-05-21. Процитовано 2013-05-16. 
  3. Дзядко Филипп Викторович. Члены КС. Координационный совет российской оппозиции. Архів оригіналу за 2013-05-21. Процитовано 2013-05-16. 
  4. Главным редактором «Большого города» стал Филипп Дзядко. Новости. Полит.ру. 2007-10-19. Архів оригіналу за 2013-05-21. Процитовано 2013-05-16. 
  5. а б Новый главред «Большого города» не планирует «решительных изменений». Медиа. Lenta.ru. 2007-10-23. Архів оригіналу за 2013-05-24. Процитовано 2013-05-16. 
  6. Главный редактор «Большого города» объявил об отставке. Медиа. Lenta.ru. 2012-06-07. Архів оригіналу за 2013-05-24. Процитовано 2013-05-23. 
  7. Глеб Морев (2012-06-08). Александр Винокуров: «Интернет и журнал в кафе — непопулярные каналы дистрибуции контента у служб режима». Медиа. OpenSpace.ru. Архів оригіналу за 2013-05-21. Процитовано 2013-05-16. 
  8. Алексей Венедиктов (2012-06-08). Я-то знаю. Блог. Радио Эхо Москвы. Архів оригіналу за 2013-05-21. Процитовано 2013-05-16. 
  9. Елена Поляковская (2012-06-07). Казалось бы, при чем тут Дзядко и Кудрявцев?. Радио «Свобода». Архів оригіналу за 2013-05-21. Процитовано 2013-05-16. 
  10. Журнал The New Times сменил дизайн и структуру. Медиа. Lenta.ru. 2012-11-12. Архів оригіналу за 2013-05-15. Процитовано 2013-05-13. 
  11. Елена Ванина (2013-05-01). «Чем лучше человек знает Булгакова, тем больше у него будет вопросов»: Пётр Мансилья-Круз о будущем музея Булгакова. «Афиша». Архів оригіналу за 2013-05-15. Процитовано 2013-05-13. 
  12. а б в Филипп Дзядко запустил просветительский проект Arzamas. Slon.ru. Процитовано 2017-09-10. 
  13. Запустился образовательный сайт Arzamas. Look At Me. Процитовано 2017-09-10. 
  14. а б Лихачёв, Никита (2015-01-28). Бывший главный редактор «Большого города» Филипп Дзядко запускает просветительский проект Arzamas. TJ. Процитовано 2017-09-10. 
  15. Екатерина Смирнова, Роман Доброхотов, Софья Шайдуллина (2012-10-23). Алексей Навальный, Ксения Собчак, Дмитрий Быков и другие о своей победе на выборах в КС. Slon.ru. Архів оригіналу за 2013-05-21. Процитовано 2013-05-16. 
  16. Дмитрий Быков на заседании КС. Lenta.doc. Lenta.ru. 2013-01-25. Архів оригіналу за 2013-05-21. Процитовано 2013-05-16. 
  17. Бастрыкин vs. Лесные братья. «Срок». Youtube. 2012-06-18. Процитовано 2013-05-16. 
  18. Клуб телепрессы назвал событием сезона передачи канала «Дождь». Lenta.ru. 2011-10-14. Архів оригіналу за 2013-05-21. Процитовано 2013-05-16.