Дифенбахія
| Дифенбахія | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Dieffenbachia seguine
|
||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||
|
||||||||||||
|
|
||||||||||||
| Dieffenbachia Schott |
||||||||||||
|
|
||||||||||||
|
|
||||||||||||
|
Дифенбахія (лат. Dieffenbachia) — рід вічнозелених рослин родини Ароїдні, поширених у тропіках Південної Америки. Налічує від 66 видів.[1]
Рід названий на честь Йозефа Диффенбаха (1796—1863), австрійського садівника, який обіймав посаду старшого садівника імператорського ботанічного саду в Палаці Шенбрунн у Відні.
Загальні риси[ред. • ред. код]
Для багатьох видів характерні великі строкаті подовжено-овальні листи, у зв'язку з чим багато видів дифенбахії вирощуються як декоративно-листяні кімнатні рослини, використовуються для озеленення інтер'єрів (культивується вже протягом 150 років).
У той же час дифенбахію не можна назвати невибагливою рослиною. В умовах недостатньої освітленості або прохолодної температури в кімнаті листя починає жовтіти, не рекомендується тримати цю рослину в прохолодних кімнатах або в місцях з недостатнім освітленням.
Біологічний опис[ред. • ред. код]
Рослина має товсте соковите стебло. Точка зростання знаходиться на верхівці пагона, але деякі види здатні утворювати кущі.
Дифенбахії досить швидко ростуть. У хороших умовах щотижня з'являється новий лист, а коли він розвертається, всередині виявляється верхівка наступного. Потужні сорти до п'яти років досягають двох і більше метрів у висоту, сорти дрібніші витягуються до метра.
У хороших умовах дифенбахія цвіте навесні суцвіттям, яке з'являється в пазусі листа. Суцвіття має зелено-кремовий відтінок. Цвіте рослина всього кілька днів, після чого квітка в'яне.
Деякі види[ред. • ред. код]
Дифенбахія Барагуіна (лат. Dieffenbachia baraquiniana). На сніжно-білих черешках розташоване темно-зелене листя, на якому яскраво виділяються рідкісні білі плями неправильної форми і біла середня жилка.
Дифенбахія Леопольда (лат. Dieffenbachia leopoldii W. Bull). Стебло коротке, до 5 см заввишки та 1,5-2 см у діаметрі. Черешки утричі коротші за листя, блідо-зелені, з лілуваті плямами. Листова пластинка широкоелептична, темно-зелена, з білою головною жилкою, до 35 см довжиною та 10-15 см шириною. Квітки зібрані в суцвіття-качан, оточене білим листом-покривалом до 17 см довжиною. Батьківщина — Коста-Рика.
Дифенбахія Сегуіна (лат. Dieffenbachia seguine (Jacq.) Schott). Характеризується широкою листовою пластинкою та малим числом білих плям. Число бічних жилок не більше 9-12.
Дія на організм[ред. • ред. код]
Відноситься до рослин, летючі виділення яких здатні значно скоротити вміст у повітрі патогенних мікроорганізмів. Це охороняє людину від ряду захворювань, оздоровлює екологічну обстановку приміщення.
Сприяє зволоженню повітряного середовища, скорочує кількість пилових частинок. Нейтралізує такі шкідливі речовини, як ксилол і толуол.[2]
У той же час, сік багатьох рослин цього роду досить отруйний через наявність голчато-гострих кристалів оксалату Кальцію.[3]
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Список видів на сайті GRIN(англ.)
- ↑ Дія на організм людини(рос.)
- ↑ Токсичність Дифенбахії(рос.)
