Дожа Дєрдь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Дожа Дьордь (Джордж) (угор. Dózsa György; 14721514 рр.) — дрібнопомісний дворянин із Трансільванії, вождь селянської феодальної війни 1514 року.

Дожа Дьордь
Дьордь Дожа

Дожа обіцяв селянам знищити феодалів, а їх землі розділити рівними частинами між бідними, що сприяло розгортанню селянської антифеодальної боротьби. Війна охопила більшість комітатів Закарпаття, особливо Березький, Угочанський, Ужанський і Марамороський. Селяни різних національностей, українці, словаки, діяли спільно. Вони штурмом взяли Мукачівський, Королівський і Хустський замки і розправились з феодалами. Однак, реалізувати свої плани Дожі не вдалось. Феодали об'єднали свої сили і в битві біля Тімішоари (нині Румунія) 15 липня 1514 р. нанесли поразку селянському війську, керованому Дожею. Сам він, поранений у бою, попав у полон і був підданий нелюдським тортурам: його посадили на розпечений залізний трон, на голову одягли таку ж розпечену залізну корону, а в руки всунули розпечену булаву. Дьордь мужньо переніс всі муки, що випали на його долю. Його однодумців примусили з'їсти самого Дєрдя. Разом з ним були страчені і всі його соратники, в тому числі і брат Гергель. Жорстоко розправились феодали і з учасниками війни — селянами. Вони знищили близько 50 тис. повсталих, більшість з яких були посаджені на палі або повішені. Населені пункти Закарпаття — Мукачево, Ужгород, Хуст, Вишково, Довге Поле, Тячево, Солотвино за участь у повстанні були оголошені заколотницькими та обкладені великими поборами і контрибуціями.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • История Венгрии. Т. 1.- М.? 1971.- С. 246–254.
  • Павленко Г. В. Діячі історії, науки та культури Закарпаття.- Ужгород, 1999. — С. 63