Вишково

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Вишково
Vyshkovo gerb.png
Герб Вишкова
У центрі селища
У центрі селища
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Хустський район
Рада Вишківська селищна рада
Код КОАТУУ: 2125355300
Основні дані
Засноване 1281
Статус із 1976 року
Площа 5,26 км²
Населення 8300 (01.01.2018)[1]
Густота 1577,9 осіб/км²
Поштовий індекс 90454
Телефонний код +380 3142
Географічні координати 48°01′44″ пн. ш. 23°25′55″ сх. д. / 48.02889° пн. ш. 23.43194° сх. д. / 48.02889; 23.43194Координати: 48°01′44″ пн. ш. 23°25′55″ сх. д. / 48.02889° пн. ш. 23.43194° сх. д. / 48.02889; 23.43194
Висота над рівнем моря 200 м
Водойма р. Тиса
Відстань
Найближча залізнична станція: Буштина
До станції: 9,8 км
До райцентру:
 - автошляхами: 22 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 126 км
Селищна влада
Адреса 90454, смт Вишково, вул. Центральна пл. 1, 57285
Голова селищної ради Гайович Ярослав Іванович
Веб-сторінка Вишківська селищна рада
Карта
Вишково. Карта розташування: Україна
Вишково
Вишково
Вишково. Карта розташування: Закарпатська область
Вишково
Вишково

Commons-logo.svg Вишково у Вікісховищі

Ви́шково (до 1992 року — Вишкове[2]; нім. Wissk, Wischkowo, словац. Výškovo nad Tisou, угор. Visk, рум. Văşcova) — селище міського типу в Хустському районі Закарпатській області України. Розташоване в долині річки Тиси, біля кордону з Румунією. Перша згадка — 1281 рік.

Неподалік від селища видобувається мінеральна вода Шаянська. У селищі розташована ботанічна пам'ятка природи — Тюльпанне дерево.

Населення[ред. | ред. код]

У 1910 тут жило 4839 осіб, з яких 3871 — угорці, 871 — русини і 126 — німці. У 2001 році — 8142 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

В околицях Вишкового в 1891 році знайдено бронзовий скарб з 17 предметів. На горі Вишкове – городище, що стрімко піднімається над рікою Тиса.

У 1271 р. вперше згадується Вишково - Visket.

З 1329 р. Вишково мало статус «вільного королівського міста» Марамороського комітату; біля містечка існував Вишківський замок (про що свідчить назва гори в околицях селища — Вархедь (угор. — «Замкова гора»). У XIX ст. — торгове містечко Хустського повіту. З 1620 р. відомий герб Вишкового: на срібному тлі — дикий козел натуральної барви, що стоїть на зеленій горі з трьома верхами.

Наприкінці 14 — поч. 15 ст. Вишково на деякий час переходить у власність волоських воєвод Драга та Балка. До цього періоду значення Вишківського замку поступово зменшувалось. За 20 кілометрів на північний захід від Вишківського замку будується потужний кам'яний замок у місті Хусті, який бере на себе функції головного укріплення Марамороського комітату. Паралельно з ростом могутності Хуста тривав занепад Вишківського замку, який втратив колишнє значення. Ймовірно, вже до початку 15 ст. замок був повністю покинутий і більше не відновлювався.

Вишківський замок проіснував відносно недовго — близько 100 років.

Місцем будівництва укріплення була обрана гора, заввишки 589 м. Гора розташована у межах Гутинського масиву, на південний схід від сучасного селища Вишково, яке колись мало статус міста. За 3 кілометри на південь від гори проходить сучасний українсько-румунський кордон, а за 3 кілометри на північ — протікає річка Тиса. Вже після будівництва укріплень гору стали називати «Варгедь» («Várhegy» — угор. Замкова гора). В письмових джерелах замок уперше згадується у 1281 р., коли на горі неподалік від Вишково феодали з роду Чепа будують замок. З одного боку цей форпост мав захищати приватні феодальні володіння (на кін. 13 — поч. 14 століть припадає пік міжусобиць угорських феодалів), з іншого боку у нього було важливіше завдання загальнодержавного значення — замок захищав соляні копальні Мармароша і контролював перевезення солі по Тисі. Вишківський замок був одним з декількох «соляних» замків (три інші — Хустський замок, замок Нялаб і Виноградівський замок Канків), зведених уздовж Тиси, які брали участь у захисті так званого «соляного шляху». Цей шлях брав початок від багатих соляних копалень Солотвино і тягнувся до Центральної Угорщини. Торгівля сіллю приносила Угорщині величезний прибуток, тому забезпечення безпеки соляних копалень і соляного шляху мало першочергову важливість для Угорського королівства.

У 1329 р. король Карл Роберт, що зайняв трон Угорщини в 1301 році, доклав чимало зусиль, щоб придушити опір феодалів і посилити централізацію влади. В ході цієї боротьби деякі володіння супротивників короля були передані його прихильникам, а частина земель перейшли в статус королівської власності. У 1329 році Вишково перестало бути приватним феодальним володінням і перейшло в статус коронного (королівського) міста. У цей же період був утворений Мармароський комітат (територіально-адміністративна одиниця Угорського королівства), Вишково отримав статус центру цієї області. Тут же розташовувався комес (правитель) комітату. Вишківський форпост стає королівським замком і займає становище головного укріплення комітату.

Наприкінці 14 — поч. 15 ст. Вишково на деякий час переходить у власність волоських воєвод Драга та Балка. До цього періоду значення Вишківського замку поступово зменшувалось. За 20 кілометрів на північний захід від Вишківського замку будується потужний кам'яний замок у місті Хусті, який бере на себе функції головного укріплення Мармароського комітату. Паралельно з ростом могутності Хуста тривав занепад Вишківського замку, який втратив колишнє значення. Ймовірно, вже до початку 15 ст. замок був повністю покинутий і більше не відновлювався.

Замок, що розмістився на верхньому майданчику гори, мав трикутну в плані форму. В деяких місцях замчища крізь його вали проступали скелясті породи. З північного боку підступи до замку надійно захищали стрімкі схили гори. З решти (більш доступних і вразливих) боків захист замку забезпечували кілька ліній земляних валів і ровів. Довжина боків замкового трикутника, утвореного лінією зовнішніх валів, становила близько 60—70 метрів. Усередині цього трикутника пролягала ще одна лінія валів, яка захищала центральну площадку замку. Розміри цього майданчика — приблизно 20х15 метрів. Посеред майданчика височіє невелика тераса розмірами 5х10 метрів. Можливо, колись на центральному майданчику замку стояла сторожова вежа. Угорський військовий історик Шоош Елемер (1844—1929 рр.), відомий дослідник фортифікаційних об'єктів, займався вивченням замчища у Вишкові. Ймовірно на основі своїх знань і одержаних у результаті обстеження даних, він створив зображення Вишківського замку. На малюнку Шооша Елемера можна бачити досить потужне укріплення, яке складалося з овалу кам'яних зубчастих стін, що оповили вершину гори. Усередині замчища височіла кам'яна сторожова вежа. Ще одна вежа — надбрамна, прорізала замкову стіну. Декілька мініатюрних башт доповнювали захист основного периметру. До надбрамної вежі та замкових стін примикало приміщення житлового або господарського призначення. Біля підніжжя гори Елемер зобразив допоміжне укріплення круглої в плані форми, так само захищене кам'яними зубчастими стінами. Це укріплення, тобто барбакан, слугувало для захисту шляху, що вів по схилу гори вгору до замкових воріт.

Церква Благовіщення пр. богородиці. 1831.

Ділянку для церкви і парохії виділив З вересня 1751 р. вікарій марамороський Л. Бачинський.

Згідно з протоколом єпископської візитації за 1801 р., у Вишкові була стара дерев’яна церква з трьома дзвонами, що розпадалася. Тоді ж вирішили будувати нову кам’яну церкву, яка стоїть у селі дотепер.

За шематизмом 1915 р., церкву споруджували з 1831 до 1863 р.

Церква Вознесіння Господнього. 1937.

Подібно до дерев’яних церков у багатьох інших селах, Вознесенську церкву перестали відвідувати, коли православна громада почала ходити в муровану греко – католицьку церкву. Споруду зняли з реєстрації діючих храмів 16 квітня 1962 р. і пізніше, очевидно, розібрали.

Промисловість[ред. | ред. код]

  • Закарпатський металургійний завод. У 50-х роках XX століття біля Вишкового була виявлена ​​ртуть. Підприємство з переробки було засновано в 1969 році як металургійний комбінат з виробництва ртуті. У зв'язку з відпрацюванням запасів ртутних руд з 1980 року завод почав переорієнтацію на порошкову металургію титану. У 1986 році були завершені будівництво і запуск в експлуатацію цеху з виробництва порошків титану і спечених виробів на основі порошкового титану.

Відомі особистості[ред. | ред. код]

В поселенні народилися:

  • Балог Федір Калманович (1973—2018) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Іштван Лассу (Вишково, 12 квітня 1797 - Пешт, 19 січня 1852) - статист, історик, географічний письменник, архівіст Угорської королівської канцелярії, член-кореспондент Угорської академії наук (1833).
  • Рональд Такач (* 1998) — угорський футболіст.

Фотографії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. Картка постанови на сайті ВРУ

Посилання[ред. | ред. код]