Перейти до вмісту

Хустський замок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Хустський замок
48°10′05″ пн. ш. 23°18′05″ сх. д. / 48.16806° пн. ш. 23.30139° сх. д. / 48.16806; 23.30139G O
Типруїни замкуd Редагувати інформацію у Вікіданих
Статус спадщинипам'ятка архітектури національного значення України Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна
РозташуванняЗакарпатська область
м. Хуст
БудівництвоXIV століття
Станруїни
Хустський замок. Карта розташування: Україна
Хустський замок
Хустський замок (Україна)
Мапа
CMNS: Хустський замок у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ху́стський за́мок — фортифікаційна споруда, що існувала в XIV—XVIII століттях у місті Хусті (Закарпатська область, Україна). Пам'ятка архітектури національного значення (№ 210).

Замок побудований як угорська королівська фортеця для захисту соляного шляху з Солотвина, зокрема Хустських воріт, і прикордонних районів. Неодноразово замок добудовували протягом XV—XVII століть. За цей час власники замку часто змінювались. До 1526 року він входив до складу Угорського королівства, а далі в різний час перебував під владою Габсбургів чи Трансільванського князівства. З кінця XVII століття замок належав Габсбурзькій монархії.

1766 року в один зі складів пороху в замку влучила блискавка. 1773 року імператор Йосиф II розпорядився вивести із замку гарнізон. З часом порожня фортеця стала занепадати. Наразі Хустський замок перебуває в стані руїн.

Історія замку

[ред. | ред. код]

Точна дата будівництва Хустського замку невідома. Поширеною є версія, що замок був споруджений у 1090—1191 роках[1][2][3]. Згідно з нею, будівництво розпочав угорський король Ласло I Святий в рамках зміцнення східних кордонів Угорського королівства[4]. Проте, згідно з археологічними і писемними джерелами, замок з'явився не раніше першої половини XIV століття. Перша згадка про місто Хуст датована 1324 роком, а про Хустський замок — 1353 роком[5].

Руїни замку, кінець XIX — початок XX ст.

Побудова міста Хуст і його замку пов'язані з періодом відбудови Угорського королівства після монгольської навали 1241—1242 років[6] і належать до першої половини XIV століття. Ймовірно, внаслідок будівництва Хустського замку своє стратегічне значення втратив сусідній Вишківський замок, що тоді ж зникає з писемних джерел[7]. Стратегічне розташування замку сприяло тому, що він став центром Марамороської королівської домінії[5]. Хустський замок належав безпосередньо королю Угорщини, його призначенням була оборона соляного шляху, що проходив від мармароських солекопалень уздовж долини Тиси[8]. У документі 1353 року, у якому вміщено першу писемну згадку про замок, згадується каштелян Домокош Мачка, що був управителем замків Хуст і Нялаб[9]. Згодом замком управляли молдавські воєводи, брати Балк і Драґо, за різними даними, з 1365[9][10], 1378[4] чи 1392[5] року. Далі угорський король Сигізмунд Люксембург наприкінці XIV — на початку XV століття передав замок канцлеру Імре Перені(інші мови) — представникові теребеської гілки роду Перені. Згодом родина Перені та нащадки молдавських воєвод (роди Балкфі і Драґфі) сперечалися щодо права власності на замок. 1472 року замок постраждав від нападу військ Молдавського князівства[5]. Наприкінці XV століття замок став безпосередньою власністю угорського монарха. 1498 року король Ласло II передав фортецю Ґабору Перені(інші мови) — угочанському жупану, представникові нялабської гілки роду[11]. Під час повстання Дьєрдя Дожі 1514 року Ґабор Перені з родиною та іншими шляхтичами переховувалися в Хустському замку, оскільки інші сусідні замки — Нялаб і Канків — були атаковані повстанцями[12].

Після битви при Могачі 1526 року та появи в Угорщині трьох центрів влади і сили — Габсбургів, османів і роду Запольяї на чолі Трансільванії — Хустський замок часто переходив з рук у руки. Спершу фортеця належала Тамашу Надашді(інші мови)[11]. 1535 року каштеляном (управителем) замку згадується шляхтич Кріштоф Каваші, що визнавав владу короля Яноша Запольяї[13]. Пізніше фортеця належала Матяшу Бродаріту[14]. 1546 року замок захопили війська Фердинанда II Габсбурга, а 1556 — королеви Ізабелли Ягеллонки. За Шпаєрською угодою 1570 року замок увійшов до складу Трансільванського князівства, його правителі часто надавали фортецю у власність різним шляхтичам[15].

У 1574—1594 роках управителем замку був Гашпар Корніш(інші мови), який розширив і зміцнив замок за рахунок податку, який 1576 року запровадили Державні збори Трансільванії[16]. 1594 року, під час австро-турецької війни, біля замку проходили кримські татари хана Гази II Ґірея. Щоб уникнути облоги чи штурму замку, Корніш підкупив хана, і той змінив напрямок просування на Сатмар[17]. На початку XVII століття князь Габор Бетлен подарував замок своєму братові — мармароському ішпану Іштвану Бетлену. 1648 року замок перейшов Ференцу Рейдею внаслідок його шлюбу з дочкою Іштвана Бетлена. Період перебування замку у власності Рейдея (1648—1667) вважається «золотим віком» його історії[18], у замку діяла школа, у якій навчалися діти шляхти з усієї Угорщини[19].

Інвентар Хустського замку 1678 року

1657 року замок взяли в облогу польські війська під проводом гетьмана Єжи Любомирського. У 1661—1662 роках біля замку проходили османські війська[20]. Тоді ж про замок у своєму творі написав турецький мандрівник Евлія Челебі: «Хустський замок розташований на вершині гори Хасана. Мури його високі і товсті, і своєю могутністю він схожий на фортецю Іскандер, бо висота його вже сягає неба. Житлові будівлі, повернуті вікнами на схід, здіймаються одна над одною. Дахи палаців вкриті кольоровою черепицею, дахи церков — залізом, хрести на них — з чистого золота і так сяють, що в того, хто дивиться на них, втомлюються очі і він змушений, з повагою до них, опускати погляд»[21].

1669 року комендант замку Мігай Катона склав його інвентар, куди увійшло 50 гармат, кілька тонн пороху, 3000 ядер у 3 складах.

1670 року під час шляхетської змови у замку розмістилася частина військ Ференца I Ракоці[18].

Під час війни Священної ліги, 1687 року замок зайняли війська Габсбургів, у ньому розмістили австрійський гарнізон. 1692 року відбувся вибух порохового складу, що пошкодив замкові укріплення та житлові приміщення[22].

1706 року в замку відбувався сейм прибічників князя Ференца II Ракоці, на якому прийнято рішення про позбавлення Габсбургів угорського престолу[22].

Місто Хуст та Хустський замок. 1714 рік

Замок був знищений 3 липня 1766 року під час бурі від влучання блискавки в порохові склади, які від того вибухнули. Жупанат намагався зберегти замок, почав відновлення. Однак 1773 року імператриця Марія Терезія послала свого сина Йосифа II оглянути замок. Він розпорядився перевести гарнізон до Мукачева[18].

1798 року буря пошкодила останню башту замку[23]. Влада дала місцевій громаді дозвіл розбирати замок на будівельне каміння. 1799 року розібрали східну стіну замку для спорудження католицької церкви та інших споруд у Хусті[24].

15 березня 1941 року з нагоди другої річниці проголошення незалежності Карпатської України Крайовий Провід Організації українських націоналістів (революційної) організував акцію скинення угорського прапора та підняття українського блакитно-жовтого прапора над Хустським замком. Акція була здійснена групою ОУНівців на чолі з Іваном Романцем. Згодом учасників акції затримала угорська поліція, а в липні 1942 року в Мукачеві над ними та іншими закарпатськими ОУНівцями військовий суд провів три судові процеси, відомі як ковнерівські процеси[25].

Сучасність

[ред. | ред. код]
Хустський замок. Сучасний вигляд

Наразі туристи можуть побачити лише окремі частини колишньої фортеці.

2022 року у доповненій реальності створили 3D-модель замку[26].

З 2021 року замок перебуває в комунальній власності Хустської міської громади. 2026 року за позовом Хустської районної прокуратури між Хустською міською радою та Закарпатською ОДА було укладено охоронний договір на замок[27].

Архітектура

[ред. | ред. код]

Замок розміщений на південно-західній околиці Хуста на пагорбі висотою близько 150 метрів поблизу злиття річок Тиса і Ріка[5][28].

Увесь комплекс фортифікацій у плані мав форму неправильного шестикутника. Стіни замку кам'яні. На Замковій горі фортифікації простягалися з північного сходу на південний захід. У фортеці на середину XVIII століття були 4 вежі та 6 бастіонів. Вхід до замку розміщувався з південної сторони, до нього пагорбом вела серпантинна дорога. Замок складався з верхньої та нижньої оборонної терас. Нижня тераса ділилася на дві частини. У замку були житлові приміщення, порохові склади, господарські приміщення, а також замкова каплиця і криниця глибиною близько 160 метрів[23][29].

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Хустський замок. Хустська міська рада (укр.). Процитовано 14 серпня 2026.
  2. ↑ Закарпатська Обласна Універсальна Наукова Бібліотека ім. Ф. Потушняка::Унікальне Закарпаття. www.biblioteka.uz.ua. Процитовано 14 серпня 2026.
  3. ↑ Давня історія й легенди занедбаного Хустського замку, який знищила блискавка. zahid.espreso.tv (укр.). Процитовано 14 серпня 2026.
  4. 1 2 Гомоляк, 2007, с. 17.
  5. 1 2 3 4 5 Кобаль Й.В. Хуст // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 441-442. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  6. ↑ Прохненко, Жиленко, 2019, с. 209.
  7. ↑ Доба Друґетів, 2021, с. 70.
  8. ↑ Сова, 1961, с. 21.
  9. 1 2 Прохненко, Жиленко, Мойжес, 2020, с. 83.
  10. ↑ Доба Друґетів, 2021, с. 71.
  11. 1 2 Прохненко, Жиленко, Мойжес, 2020, с. 84.
  12. ↑ Зубанич, 2016, с. 157.
  13. ↑ Зубанич, 2016, с. 167.
  14. ↑ Зубанич, 2016, с. 175.
  15. ↑ Прохненко, Жиленко, Мойжес, 2020, с. 84-85.
  16. ↑ Зубанич, 2016, с. 149.
  17. ↑ Зубанич, 2016, с. 149-150.
  18. 1 2 3 Прохненко, Жиленко, Мойжес, 2020, с. 85.
  19. ↑ Зубанич, 2016, с. 153.
  20. ↑ Зубанич, 2016, с. 153-154.
  21. ↑ Закарпатський усе-світ, №44 2006, часопис "Ї", с.193-196. Архів оригіналу за 18 жовтня 2008. Процитовано 11 листопада 2009.
  22. 1 2 Гомоляк, 2007, с. 18.
  23. 1 2 Прохненко, Жиленко, Мойжес, 2020, с. 86.
  24. ↑ Гомоляк, 2007, с. 19.
  25. ↑ Славік Ю. (2016). Репресивна політика Угорщини на Закарпатті (1938-1944 рр.) (дис. … канд. іст. наук). Ужгородський національний університет. с. 122—123.
  26. ↑ Хустський замок відтворили в доповненій реальності. Додаток буде доступний ще цього року. Varosh (укр.). 7 грудня 2022. Процитовано 14 серпня 2026.
  27. ↑ За втручання прокуратури укладено охоронний договір на Хустський замок. gp.gov.ua (англ.). Процитовано 14 серпня 2026.
  28. ↑ Гомоляк, 2007, с. 16.
  29. ↑ Гомоляк, 2007, с. 16-17.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хустський_замок&oldid=48561996