Ризький собор
Ризький (Домський) собор | |
---|---|
56°56′57″ пн. ш. 24°6′16″ сх. д. / 56.94917° пн. ш. 24.10444° сх. д. | |
Тип споруди | собор[1] |
Розташування | Рига, Латвія |
Засновник | Альберт фон Буксгофден |
Початок будівництва | 1211 |
Кінець будівництва | 1270 |
Висота | 90 м |
Будівельна система | цегла |
Стиль | Готика, раннє бароко |
Належність | Лютеранство |
Єпархія | Латвійська євангельсько-лютеранська церква |
Стан | Національний пам'ятник архітектури Латвіїd[2] |
Адреса | Herdera laukums 6; Jauniela 24, (ēkas 2.–4. stāva telpās atrodas bij. Doma klostera D korpusa A gala siena); Palasta iela 2; Palasta iela 4[2] |
Оригінальна назва | латис. Rīgas Doms нім. Dom zu Riga |
Епонім | Непорочне зачаття |
Присвячення | Діва Марія |
Вебсайт | doms.lv/index/?lang=eng |
Ризький собор у Вікісховищі |
Ризький (Домський) собор (латис. Rīgas Doms, нім. Dom zu Riga) — кафедральний собор Риги, є одним із символів міста, візитівкою країни. Будівництво собору розпочали в 1211 році. Він поклав початок романсько-готичному стилю будівництва з каменю та цегли. Головний храм Латвійської євангельсько-лютеранської церкви. Катедра лютеранського архієпископа Ризького.
- Ризький собор
- Домський собор — калька з Rīgas Doms перекладається як Ризький собор.
- Ризький домський собор — збірна назва
Будівництво Ризького собору з монастирем було розпочато невдовзі після заснування Риги — 25 липня 1211 року відбулась церемонія освячення місця будівництва. Церква була задумана як резиденція засновника міста єпископа Альберта, якого не влаштовувала його тодішня резиденція в районі Яня сета (Іванового двору). У зведенні собору брала участь велика кількість ризьких ремісників, але керувати роботами було призначено німецьких та готландських майстрів.
Єпископ Альберт так і не побачив закінчення будівництва, що тривало до середини ΧΙΙΙ століття. В хроніках говориться, що він був похований в соборі «під третім каменем, під світильником».
Після закінчення першого етапу будівництва в Ризькому соборі розмістився домський капітул (колегія вищого духовенства єпископства чи архієпископства в католицькій церкві), який активно розпочав роботу по насадженні католицтва у Латвії. В примикаючому до собору монастирі було засновано Соборну школу, де проходили навчання католицькі священики.
Після Реформації ΧVI століття собор став власністю міста. Приміщення монастиря почали використовуватись під господарські потреби, хрестова галерея і двір були обладнані під ринок, на нижньому поверсі влаштували міську бібліотеку, Соборська школа стала першим світським вищим навчальним закладом у Ризі.
Сьогодні у Ризькому соборі 2 рази на тиждень відбуваються богослужіння Лютерано-Євангелічної церкви, а також проходять концерти органної музики. В перебудованому Соборному монастирі з 1791 року знаходиться Музей історії Риги та мореплавства.
Першопочатково собор будувався у звичному для того часу романському стилі (його елементи можна побачити в найдавнішій вівтарній частині будівлі — масивні стіни, хрестові зводи, напівциркульні віконні арки). Однак процес будівництва затягнувся і собор був завершений стилі готики (стрільчаті арки, великі вікна, зірчасті зводи). Подальші перебудови додали в собор риси раннього бароко, пізнього романтизму, класицизму.
Свою нинішню форму собор здобув у кінці XVIII століття, в наш час[коли?] його довжина становить 87,1 м, ширина — 43,5 м, висота башти — близько 90 м.
У соборі є всесвітньовідомий орган, побудований у 1883–1884 роках фірмою «E. F. Walker & Co». Має 124 регістри, 6718 металевих та дерев'яних труб. Його звучання чутно в будь-якій частині Старої Риги.
- ↑ archINFORM — 1994.
- ↑ а б Latvijas Vēstnesis — Latvijas Vēstnesis, 1993.
- Сайт, присвячений історії Ризького собору [Архівовано 10 листопада 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- Віртуальна ексурсія по старій Ризі Ризький собор [Архівовано 31 жовтня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
Це незавершена стаття про культуру. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |