Донецька Крайова організація Народного Руху України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мітинг Народного Руху у Донецьку, 1990 р..jpg

Донецька Крайова організація Народного Руху України

Утворення і становлення[ред. | ред. код]

Товариство мови- РУХ

Установчі збори Донецької Крайової організації Народного Руху України (ДКО НРУ) відбулися в одній з найбільших аудиторій фізичного факультету Донецького державного університету 20 серпня 1989 року. Це була одна з перших Крайових конференцій на Сході України. Присутніми були 109 делегатів від місцевих осередків НРУ Донецької області, які вже виникли на той час, громасько-політичних організацій Донеччини. Окрім того, було декілька десятків гостей і представників різних державних і партійних організацій. Були гості з областей України, Народного фронту Білорусі. Голова Установчих зборів – гірничий інженер Володимир Білецький , (на той час кандидат технічних наук, Донецький політехнічний інститут), секретар – інженер-хімік М.А.Тищенко (кандидат хімічних наук, Інститут фізико-органічної хімії та вуглехімії імені Л. М. Литвиненка НАН України).

Виступали професор-економіст Галина Губерна (Донецьк), поетеса Галина Гордасевич (Донецьк), філософ Ігор Пасько  (Донецьк), ряд інших науковців, шахтарів, громадських діячів, від опонентів РУХу – секретар Донецького міському КПУ Жанетта Пашнова.

До кінця 1989 року були створені міські осередки Народного Руху України в Донецьку, Димитровому, Горлівці, Єнакієвому, Красноармійську, Маріуполі, Білицькому.


Основою ДКО НРУ було раніше створене Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т.Г.Шевченка, яке на той час вже нараховувало десятки осередків на теренах Донеччини і налічувало понад 1500 членів, але Народний Рух був представлений суттєво ширшою соціальною палітрою: крім науковців, службовців, письменників, - шахтарі, металурги, хіміки. Так, з 26 членів Димитрівської міської організації НРУ більшість становили шахтарі. Представники ДКО НРУ – Володимир Білецький , Ілля Шутов , Ігор Пасько   входили до загальнонаціональної Великої Ради Руху .

Профіль Донецької Крайової організації Народного Руху України[ред. | ред. код]

Разом з шахтарськими страйкомами Донецька Крайова організація Народного Руху України була найбільш яскравою громадсько-політичною силою Донецького регіону періоду “оксамитової революції” на початку 1990-х років.

Посвідчення уповноваженого Штабу по референдуму за незалежність від Верховної Ради України

. Не випадково саме донеччани активісти ДКО НРУ вперше підняли на Донбасі національне синьо-жовте знамено 16 липня 1991 року, в День Першої річниці проголошення Незалежності України, в знаковому для нас всіх місці – на Святих Горах, що над Сіверським Дінцем, а Регіональний представник Державного Штабу (Верховна Рада УРСР) по проведенню референдуму про незалежність України Ілля Шутов  організатував масове розкидування листівок про підтримку незалежності України літаками і геліокоптерами Донецького авіазагону над Донбасом.

ЧЕРНЕТКА УГОДИ ПРО СПІВПРАЦЮ

У вересні 1993 року члени організації брали активну участь у протестах в м. Києві, саме тому член ДК НРУ ілля Шутов очолював Штаб і став співголовою по проведенню переговорів про дострокову відставку Президента України Леоніда Кравчука і УрядуЛеоніда Кучми (спільно з Левом Бірюком — керівником організаційного відділу Секретаріату НРУ, головою Хмельницької краєвої організації РУХу (народним депутатом України 4-6 скликання) і Віктором Цимбалюком — головою Одеської краєвої організації РУХу).

Внаслідок масових протестів, оголошення початку Всеукраїнського страйку і попередження про штурм всіх державних установ протестувальниками, Народні депутатати України і Президентом України Л.Кравчуком 24 вересня 1993 року Верховна Рада України ухвалили рішення про припинення повноважнь парламенту і Президента України та проведення дострокових виборів парламенту і Президента України. Компартійна більшість зберегла Уряд Леоніда Кучми для "організації" виборів.

Кількість активістів Народного Руху України на Донеччині була відносно невеликою – близько 1000 осіб, але прихильників основних положень Програми Народного Руху, як показав Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року, – понад 80% населення Донеччини.

Діяльність ДКО НРУ[ред. | ред. код]

Особливу увагу в пропагандистській роботі Рух приділяв “вихованню історією”. У цьому плані найбільшими заходами Руху були: «Живий ланцюг» до дня Злуки ЗУНР та УНР (22 січня 1990 року), масовий виїзд на Нікопольщину та Запорі жжя до 500-ліття Запорозького козацтва (1-5 серпня 1990), масові заходи під Берестечком, Батурином, в Лубнах і Хотині – місцях відомих битв українського козацтва в обороні Вітчизни.


Основні акції в початковий період: Донецька Крайова організація Народного Руху України брала участь у всіх загальноукраїнських з’їздах НРУ, всіх загальнонаціональних акціях: Злуки, підтримки незалежносі Литви, святкуванні 500 -річчя Запорізького козацва, непокори ДКНС (ГКЧП-рос):

Акція Злуки УНР і ЗУНР[ред. | ред. код]

Донеччани у «Живому ланцюзі».

Акцію Злуки УНР і ЗУНР Донецька делегація проводила в Київі в районі Метро Берестейська. 1990-01-22.

Акція солідарності з народом Литви який 11 березня 1990 року проголосив незалежність[ред. | ред. код]

Листівка комітету підтримки Литви 1990

11 березня 1990 року народ Литви проголосив незалежність країни. В Україні була створена громадська організація солідарності з народом Литви яка організовувала гуманітарну допомогу литовцям, які потерпали від блокади, організованої кремлівською владою. Головою Донецького відділення Громадського об'єднання допомоги Литовській Республіці був обраний Ілля Шутов . Він і Микола Тищенко організували несанкціонований мітинг домоги Литовській Республіці 31.03.1990 в Донецьку на площі В.Лєніна.

Мітинг був заборонений владою УРСР, тому переріс у масові заворушення і походи РУХу центральними вулицями Донецька. Мітинг проводили перманенно то на площі, то біля пам'ятника Тарасу Шевченку. Відбувалось це впродовж декількох годин. Мітингарі з гаслами: «Волю Литві!», «За нашу і вашу свободу!» колоною переходили з місця на місце, зупиняючи транспорт. По факту організації масових заворушень з прапорами Литви і України, організатори були притягнуті до адміністративної відповідальності.

Участь у виборах до рад різних рівнів[ред. | ред. код]

Ілля Шутов , Володимир Білецький , Валентина Тиха, Вадим Оліфіренко  і Федір Олехнович були організаторами виборчої компанії кандидата в народні депутати СРСР (за списком КПРС) — поета і письменника Бориса Олійникана на Донеччині. 5 березня 1989 року у Донецькому палаці «Юність» в рамках передвиборчої кампанії кандидата у Народні депутати СРСР відбулась, організована спільно з керівниками ДТУМ В. Тихою, В. Білецьким, та активістами (Ф. Олехнович, В. Оліфіренко, В. Ребрик), зустріч відомого українського поета, всупереч волі обкому та міському КПУ, які оголосили Б.Олійника — «українським націоналістом», Бориса Олійника з громадою (аудиторія донбасівців становила понад 1200 осіб.). На зустрічі вперше відкрито обговорювався і був масово підтриманий проект Програми Народного Руху України за перебудову, надрукований в «Літературній Україні» 16 лютого 1989 року. Кандидати в народні депутати Верховної Ради УРСР Володимир Білецький , Ілля Шутов  та Ігор Пасько висунуті і підтримані у 1990 р. конференцією Донецької обласної філії Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка, донесли ідею незалежності України у всі трудові колективи м. Донецька. РУХ - організатор виборчої кампанії кандидата в Президенти України Вячеслава Чорновола на Донеччині.

500-ліття Запорозького козацтва. Світлини Донецької делегації[ред. | ред. код]

Проти ДКНС (ГКЧП)[ред. | ред. код]

ДКНС 19.08.91

Під час спроби військового перевороту у Москві у серпні 1991 року ДКНС (ГКЧП — рос.), КПУ зганьбила себе співпрацею з путчистами, а РУХ став єдиною політичною силою, яка вчинила організований спротив ДКНС (ГКЧП — рос.).

Рухівці стали організаторами протистояння діям КПУ і ДКНС (ГКЧП — рос.) по узурпації влади, як в Києві, так і в регіонах України. В Києві і інших обласних центрах РУХ організував масові акції проти дій КПУ ДКНС (ГКЧП — рос.), так в Донецьку активісти РУХу вже 19 серпня 1991 року організували пікетування Донецької міськради, з вимогою визнання діяльності ДКНС (ГКЧП — рос.) злочинною і антиконституційною.

ДОНЕЦЬКИЙ РУХ організував Штаб спротиву ДКНС (ГКЧП — рос.) в Донецькій міськраді та 19 серпня зібрав позачергову сесію депутатів міської ради і наполіг на прийнятті рішення яким дії ДКНС були засуджені . Рішення прийняте, дії ДКНС (ГКЧП — рос.) визнані неконституційними і окрім того, оприлюднене звернення до народу, Уряду і парламента України з вимогою дотримуватись Декларації про незалежність України</span і конституційного ладу в Україні

Протидія відновлення злочинної КПУ[ред. | ред. код]

Поряд з історичними кроками в центрі (Києві) доленосні події за участі НРУ відбувалися і в окремих областях. Так, у Донецькій області, у м. Макіївка 06.03.1993 комуністи влаштували відновлювальний з"їзд компартії України. Донецька Крайова організація НРУ організувала пікетування цього з"їзду.

Члени Донецької КО НРУ у пікеті проти відновлення КПУ. Макіївка. 06.03.1993 р.

Активісти РУХу -Ілля Шутов  і Володимир Білецький) 06.03.1993 — організатори пікетування і блокування незаконної відновлювальної конференції КПУ в Макіївці, яку охороняли кілька сотень міліціонерів і ОМОН. В наслідок цього заходу, за організацію масових заворушень, була порушена кримінальна справа, яка у суді перекваліфікована в адміністративну і організатори були притягнуті до адміністративної відповідальності.

Видавнича діяльність[ред. | ред. код]

Міжнародна діяльність[ред. | ред. код]

Попри те, що ДКО НРУ була тільки однією з крайових організацій Народного Руху, вона досить плідно розвинула міжнародну співпрацю. Декілька прикладів цієї діяльності:

  • За активної участі члена Великої Ради Руху І.Я.Шутова на початку 90-х р. через західну українську діаспору вантажним літаком на Донеччину було переслано велику кількість шпитального обладнання (хірургія, спецліжка, медикаменти тощо). Все це було передано у лікарські установи Донеччини централізовано через облздраввідділ і через структуру місцевих організацій Народного Руху.
  • Другий приклад - гуманітарна допомога бібліотекам області. За участі іншого члена Великої Ради Руху - В.С.Білецького Товариство приятелів України (Канада) передало понад 20 тис. книг і журналів у фонд Бібліотеки канадсько-українського центру Донецької обласної універсальної наукової бібліотеки. Крім того, таку ж кількість "Біблій для дітей", випущених на кошти української діаспори через директора української гуманітарної організації "Думки про віру" Ярослава Шепелявця (Чикаго, США), було розповсюджено на Донеччині через структури ДонТУМ та Руху.
  • За посередництвом лідерів ДКО НРУ і філадельфійської організації "Золотий Хрест" у спортивних таборах на "Оселі Ольжича" у Лігайтоні, що поблизу Нью-Йорка, відпочивали і вдосконалювали англійську 15 талановитих дітей з України.
  • Газета "Східний часопис" заснована членами ДонТУМ, ДКО НРУ, у перший же рік існування була відзначена Фондом Івана Багряного.
  • Ряд членів ДКО НРУ - керівники і виконавці міжнародних проектів для Донеччини з екології, розбудови громадянського суспільства, науки, освіти, культури, преси, кредитних спілок.

Відомі члени ДКО НРУ[ред. | ред. код]

Алфавітний перелік членів НРУ Донеччини, які відпопідно до закону (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/314-19) є Борець за незалежність України у ХХ сторіччі[ред. | ред. код]

(перелік постійно оновлюється)

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Три дні вересня (Матеріали установчого з'їзду Народного Руху України за перебудову). К.:Редакція «Україна. культура. Наука». 2000. 496 с.
  • Білецький В. С. Історія Донецької крайової організації Народного Руху України (1989—1991 рр.). Донецьк: Український культурологічний центр, Донецьке відділення НТШ, 2009. — 172 с.
  • Ковтун Володимир. Історія Народного Руху України. — К., 1995. — 382 с.
  • Три дні вересня вісімдесят дев'ятого. Матеріали Установчого з'ъзду Народного руху України за пребудову./ Упорядник Є. Жеребецький. Вид. 2-ге. К.: Вид-во «Укр. енциклопедія» імені М. П. Бажана. 2009.- 496 с.: іл.
  • 2 n.jpg |Вибори до ВР УРСР 1990 р. Листівка (плакат)
  • Вечерний Донецк № 4(4977) 05.01.90
  • Комсомолец Донбасса № 11(12337) 17.01.90
  • Социалистический Донбасс № 11(17669) 16.10.90
  • Комсомольское знамя № 157(13351) 21.08.91
  • http://vesti.ua/storage/asset/image/2013/06/13/9/59/a8c/cb996b0703347cd4642987c005_3144044d.jpg
  • Вечерний Донецк № 200(5473) 17.10.91
  • Східний часопис № 11 11.11.92
  • Час Time. Тижневик № 21 (152)29 травня — 4 червня 1997 року.
  • Ми йдемо! (нариси з історії Донецького обласного ТУМ) / В. Білецький, В. Оліфіренко, В. Тиха, М. Любенко, Ф. Олехнович, В. Ребрик, Г. Гордасевич, С. Єременко. Заг. Редакція В. Білецького. — Донецьк: Український культурологічний центр. — 1998. — 224 с.
  • Мазанов. В. Моє Життя. Київ- Донецьк: А. М. Дума, 2008.87 с.
  • Схід. Аналітично інформаційний журнал. Снецвипуск № 6 (97) вересень 2009 
  • Поровський М. Тільки РУХом життя і обіймеш… Повість спогад. Рівне: ППЛапсюк, 2009.375 с..
  • http://novosti.dn.ua/details/95360/
  • Шлях до незалежності: суспільні настрої в Україні кін. 80 -х рр. ХХ ст. Документи і матеріали до 20 -ї річниці незалежності України. — Київ: Національна академія наук України Інститут історії НАН України, Галузевий державний архів Служби безпеки України. — 2011.- 502 с.

.