Валентина Тиха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Валентина Леонтiївна Тиха - культуролог, відома громадська діячка на Донеччині. Активний учасник "оксамитової революції" 1990-х років в Україні. Заступник директора Донецької філармонії. Один з фундаторів Донецького Товариства української мови імені Т.Г.Шевченка.

З біографії[ред.ред. код]

Родом з Марiуполя‚ що на Донеччинi‚ за фахом‚ закiнчила Киiвський унiверситет‚ тривалий час працювала на чiльних посадах в Донецькiй обласнiй фiлармонiї‚ органiзатор‚ мистецтвознавець‚ прекрасно володiла художнiм словом.

Творчий доробок[ред.ред. код]

Створила в 1991 роцi Лекторiй про визначних українських поетiв-борцiв‚ зокрема з числа донеччан.

Головна Рада ТУМ. Донецьк. 28.10.1989 р. У президії:…; Юрій Огульчанський, Володимир Білецький, Петро Симоненко, Дмитро Павличко (виступає), Валентина Тиха, Галина Гордасевич, Анатолій Мокренко, Жанна Пашнова

Лекторі Валентини Тихої - це палiтра лiтературних портретiв ряду визначних дiячiв украiнської культури які вона "озвучила"‚ "оживила" як чудовий оповiдач‚ майстер слова.

"Лекторій Валентини Тихої" (на фото вона праворуч).

Основнi теми лекторiю Тихої: "Непогасний свiточ"(Всесвiтнє значення i велич Тараса Шевченка)‚ "Страстi по Вiтчизнi"(Василь Стус - поетi людинаi громадянин)‚ "Поборник правди‚ честi i краси"(Василь Симоненкоi життя i творчiсть)‚ "Малиновий дзвiн України"(лiрика Лiни Костенко)‚ "Люблю тебе‚ Донеччино моя!"(Володимир Сосюра i Донбас)‚ "Слово про Iвана Франка"‚ “Живий Багряний” тощо.


За перiод 1991-96 рр. Валентина Тиха провела кiлька сотень своїх виступiв-концертiв. При цьому треба відмітити‚ що географія її виступів - то Схiд i Пiвдень України‚ а також Слобожанщина в Росiї. Знають i постiйно запрошують панi Валентину з своїм пломенистим словом вузи‚ училища‚ мiськi й районнi вiддiлення народної освiти‚ школи‚ трудовi колективи‚ бiблiотеки Донецька‚ Макiївки‚ Марiуполя‚ Горлiвки‚ Краматорська‚ Димитрово‚ Слов’янська‚ Артемiвська‚ Єнакiєво‚ Харцизська‚ Волновахи‚ Мар’їнки‚ Iловайська‚ Шахтарська‚ Кiровська‚ Дружкiвки‚ iнших мiст Донеччини.

Відвідала В.Тиха i Сімферополь (серiї виступiв у 1993‚ 94‚ 96 рр. навесні 1997 р.). В 1995 р. пiд орудою УКЦентру-ДТУМ (Донецьк) та Українського культурного Центру "Перевесло" (Воронiж‚ М.Бiрюк) вiдбулися гастролi В.Тихої по Воронiжчинi - i скрiзь - на фiлологiчному факультетi Воронезького унiверситету‚ в трудових колективах Богучар i Россошi - звучала українська мова‚ високе Слово про великих Українцiв‚ лицарiв Правди i Свободиi великих Поетiв та Письменникiв.

У числі міст де звучав "Лекторій Валентини Тихої" також - Львiв та Львiвщина (Стрий‚ Дулiби‚ Добряни‚ Зашкiв)‚ Тернопiль та Тернопiльщина (Збараж‚ Таребовля).

Перед своє смертю Валентина Леонтіївна склала заповіт, в якому заповіла, щоб після смерті її прах друзі розвіяли в степу на могилі під Донецьком [1]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]