Дорогичівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Дорогичівка
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Заліщицький
Рада/громада Дорогичівська сільська рада
Код КОАТУУ 6122083001
Облікова картка Дорогичівка 
Основні дані
Засноване 1544
Населення 880
Територія 11.590 км²
Густота населення 75.93 осіб/км²
Поштовий індекс 48621
Телефонний код +380 3554
Географічні дані
Географічні координати 48°51′09″ пн. ш. 25°30′54″ сх. д. / 48.85250° пн. ш. 25.51500° сх. д. / 48.85250; 25.51500Координати: 48°51′09″ пн. ш. 25°30′54″ сх. д. / 48.85250° пн. ш. 25.51500° сх. д. / 48.85250; 25.51500
Водойми Криниця (річка)
Відстань до
районного центру
43 км
Найближча залізнична станція Тлусте
Відстань до
залізничної станції
22 км
Місцева влада
Адреса ради 48621, с.Дорогичівка
Карта
Дорогичівка is located in Україна
Дорогичівка
Дорогичівка
Дорогичівка is located in Тернопільська область
Дорогичівка
Дорогичівка

Дороги́чівка — село Заліщицького району Тернопільської області. Розташоване на заході району. Центр сільради. У зв'язку з переселенням жителів хутір Веденці виключений з облікових даних.

Населення — 903 особи (2003).

Історія[ред.ред. код]

Поблизу Дорогичівки виявлено археологічні пам'ятки трипільської та пшеворської культур.

Перша писемна згадка — 1544[1].

Пам'ятки[ред.ред. код]

Є церкви Введення Пречистої Діви Марії (1818; кам'яна) та греко-католицька (1999; мурована), капличка на честь незалежності України.

Пам'ятники[ред.ред. код]

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967), насипано могилу воякам УПА.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Діють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, ТОВ «Дорогичівка», цегельний завод.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

  • архітектор І. Гордій,
  • державний реєстратор Городенківського району В.Я. Кісілюк
  • акад., засл. машинобудівник України Я. Микитин.

Світлини[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Сіреджук ТТ. Першовитоки. — К., 1994

Література[ред.ред. код]