Антонів (Чортківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Антонів

Костел
Країна Україна Україна
Область Тернопільський район
Район Чортківський район
Громада Товстенська громада
Основні дані
Населення 332 (на 1.01.2018)[1]
Територія 1.680 км²
Густота населення 241.67 осіб/км²
Поштовий індекс 48544
Телефонний код +380 3552
Катойконіми антонівчани
Географічні дані
Географічні координати 48°52′39″ пн. ш. 25°41′16″ сх. д. / 48.87750° пн. ш. 25.68778° сх. д. / 48.87750; 25.68778Координати: 48°52′39″ пн. ш. 25°41′16″ сх. д. / 48.87750° пн. ш. 25.68778° сх. д. / 48.87750; 25.68778
Середня висота
над рівнем моря
311 м
Відстань до
обласного центру
100 км
Відстань до
районного центру
22 км
Найближча залізнична станція Товсте
Відстань до
залізничної станції
5 км
Місцева влада
Адреса ради 48630, Україна, Тернопільська обл, Чортківський р-н, смт Товсте, вул. Українська, буд. 84
Карта
Антонів. Карта розташування: Україна
Антонів
Антонів
Мапа
Мапа

CMNS: Антонів у Вікісховищі

Церква Покрови Пресвятої Богородиці

Анто́нів — село в Україні, у Товстенській селищній громаді Чортківського району Тернопільської области. .

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Товстенської селищної громади.[2]

Розташування[ред. | ред. код]

Розташоване на півдні району, за 5 км до центру громади та найближчої залізничної станції Товсте. До села приєднано хутір Колонія, розташований за 0,6 км від села. У 1952 на хуторі — 5 двори, 22 жителів[3].

Назва[ред. | ред. код]

Назва села походить, найімовірніше, від імені Антон[4].

Історія[ред. | ред. код]

Село засноване між 1820 і 1831 роками, належало до громади Свидова, домінії Ягольниця Нова циркулу Чортків Королівства Галичини та Володимирії[5]

Перша письмова згадка — кінець XVIII століття.

За статистикою, у селі 1900 — 797 жителів, 1910 — 843, 1921 — 789 (163 двори), 1931 — 763 жителі (180 дворів).

За Австро-Угорщини і Польщі діяла однокласна школа з польською мовою навчання.

Відомо, що 1902 р. велика земельна власність належала Каролю Лянцкоронському.

Діяли філії «Просвіти», «Лугу», та інших товариств, а також кооператива.

На 01.01.1939 в селі проживало 810 мешканців, з них 550 українців-грекокатоликів, 220 українців-римокатоликів, 20 поляків і 20 євреїв[6].

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 28 жителів села Антонів:

  • Дмитро Баглай (нар. 1912),
  • Казимир Блюд (нар. 1926),
  • Олексій Вавришин (нар. 1909),
  • Яків Гаврилюк (нар. 1916),
  • Йосип Годецький (нар. 1900),
  • Северин Гой (нар. 1926),
  • Станіслав Гомула (нар. 1924),
  • Іван Задорожний (нар. 1908),
  • Андрій Кардинал (нар. 1925),
  • Антон Кардинал (нар. 1897),
  • Йосип Кардинал (нар. 1927),
  • Петро Кардинал (нар. 1921),
  • Йосип Катеринюк (нар. 1919),
  • Микола Катеринюк (нар. 1904),
  • Йосип Когут (нар. 1914),
  • Петро Онищук (нар. 1900),
  • Омелян Когут (нар. 1910).

В УПА воювали Іван і Мирон Катеринюки та інші жителі.

До 2020 року підпорядковувалося Свидівській сільській раді.

З 17 грудня 2020 року Антонів належить до Товстенської селищної громади.[7]

Релігія[ред. | ред. код]

У селі є костел (1936; недіючий; кам'яний).

Каплиці
  • каплиця (1926);
  • капличка Матері Божої (1989; архітектор і забудовник Є. Ракушняк).

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Пам'ятки
Могила Українським Січовим Стрільцям
Пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні

У селі насипано символічну могилу Українським Січовим Стрільцям, на якій встановлено «фігуру» Пресвятої Богородиці.

Споруджено:

Раніше на кладовищі була споруджена червона зірка на честь комсомольця Антона, який захищав село під час Другої світової війни. Після незалежності зірка була зруйнована.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Нині працюють загальноосвітня школа I ступеня[8], клуб, бібліотека, ФАП, торговий заклад.

Школа[9]

Школу в селі Антонові збудовано у 1910 році. Вчителькою була Яніна Сачинська. Після неї вчителювали Д. Горожанська, Жураківська, М. Мирна, Н. Шевчук, А. Драгомирецька, Д. Червоняк.

З 1954 року до 1958 р. школа була семирічною.

З 1958 р. вона знову стала початковою.

Директорами школи були: Ян Гарлінський, М. Старовський, М. Лой, М. Сіраченко, А. Драгоморецька, Л. Ляхович, М. Горожанська (1969—2010), О. Левчук (з 2010 р.).

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення, чол.
1900 1910 1921 1931 2014 2018
797 843 780 763 345[10] 332[1]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітка[ред. | ред. код]

  1. а б Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит №01-1026 від 9 липня 2018 року. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 4 січня 2019.
  2. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
  3. Федечко, М. Антонів // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 446. — ISBN 978-966-457-246-7.
  4. Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 10.
  5. Йосифінська (1785—1788) і Францисканська (1819—1820) метрики. Перші поземельні кадастри Галичини. П. Пироженко, В. Сіверська — Київ, 1965. — с. 18, 345. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 13 червня 2021.
  6. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 15.
  7. Постанова Товстенської ТВК Чортківського району Тернопільської області № 85 від 5 грудня 2020 року
  8. Червінська, О. Село живе! // Голос народу. — 2013. — № 11 (15 березня). — С. 5. — (Вісті з глибинки).
  9. Лист Чортківської РДА від 22 серпня 2019 року № 1233.
  10. Уніят В., Федечко М. Антонів // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 446. — ISBN 978-966-457-246-7.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]