Дуг Ейткен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дуг Ейткен
англ. Doug Aitken
Інсталяція 2007 року
Народження 1968(1968)
Редондо-Біч
Національність американець
Країна США США
Жанр сучасне мистецтво
Навчання Art Center College of Designd
Діяльність фотограф, художник-гравер, телепродюсер, video artist, мультимедіаартист, художник інсталяцій
Напрямок відео-арт, фотографія, кіно
Роки творчості 1994 — по теперішній час
Роботи в колекції Художній інститут Чикаго, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[1], Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско[2], Sammlung Goetzd[3] і Hessel Museum of Artd[4]
Нагороди Золотий лев на Венеційській бієнале, 1999 рік
Сайт dougaitkenworkshop.com
CMNS: Дуг Ейткен у Вікісховищі

Дуг Ейткен (англ. Doug Aitken; нар.1968, Редондо-Біч, США) — сучасний американський художник.

Життєпис[ред. | ред. код]

Дуг Ейткен народився в місті Редондо-Біч, штат Каліфорнія у 1968 році. У 1986-87 роках вивчав ілюстрацію журналу в коледжі Мерімонт, а потім отримав вищу освіту в Арт-центрі Коледжу дизайну в Пасадені в 1991 році. У 1994 році переїхав до Нью-Йорка, де того ж року відбулась його перша виставка в галереї 303. В даний час він живе і працює у Венеції, Каліфорнії та Нью-Йорку.

Роботи[ред. | ред. код]

Відео-арт[ред. | ред. код]

Перші відео-інсталяції почав створювати в середині 90-х років. Серед найвідоміших:

  • Для інсталяцій Sleepwalkers (2007) в Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку та Migration (2008) в Музеї мистецтв Карнегі у Піттсбурзі зовнішні стіни та фасади використовувалися як екрани, на які відео були проектовані.
  • Electric Earth (1999 р.) — інсталяція, на якій показано дивний нічний досвід молодої людини, яка вивчає Лос-Анджелес, і являє собою послідовність незабутніх образів, наче уві сні. Саме за цю роботу Ейткен отримав Золотого лева на Венеційській бієнале у 1999 році.
  • Monsoon (1995 р.) — щоб створити дану інсталяцію, художник відправився в Джонстаун, Гаяна, де в 1978 було скоєно масове самогубство (і вбивство) членів секти «Народний храм».
  • Diamond Sea (1997 р.) — кінематографічна панорама пустелі Наміб в Південно-Західній Африці. Багатство регіону — алмазні шахти, які займають 75 000 квадратних кілометрів. З повітря і землі художник знімає зображення старих будівель, іржавої техніки, порожніх інтер'єрів автоматизованого комплексу, зіставляючи їх з пустелею та океаном. Ейткен витратив місяць на вивчення цього віддаленого місця, яке було закрито для зовнішнього світу з 1908 року. Результатом став пейзаж, до якого художник додав контрастний саундтрек атмосферної техно-музики, поєднавши популярну культуру із зображенням місця, яке так довго існувало без неї.

Фотографії[ред. | ред. код]

  • 2 second separation II (2000 р.) — на цій роботі зображений танкер на мілині біля узбережжя, який губиться в тумані. Хвилі руйнують корпус судна. Наче викинутий на берег кит, приреченого на загибель. Корабельна аварія сталася в 1980 році біля берегів Мексики. Картина складається із трьох частин різного розміру, де художник документує необоротний і неквапливий розпад судна. (Картина на сайті Chtisties. [Архівовано 17 лютого 2018 у Wayback Machine.])
  • the movement — на цій фотографії художник відкриває абсолютно новий погляд на останки автомобіля, залишеного в пустелі. Ейткен спеціально перевертає фотографію — з одного боку, поворот на 180 градусів дає відчуття невагомості, з іншого боку, дає глядачеві відчуття запаморочення. В рівній мірі, закони фізики та людського сприйняття поставлені під сумнів і порушені. (Картина на artnet. [Архівовано 17 лютого 2018 у Wayback Machine.])

Книжки[ред. | ред. код]

Ейткен є автором інноваційних книг, які поєднують в собі мистецтво та філософію. Часто книжки є доповненнями до медіа-робіт.

  • «Я — КУЛЯ: Сцени з прискорення культури» (2000 р.), спільно з письменником Деком Куйперсом;
  • «Книга A-Z» (фрактали) (2003), абетка на основі фотографій та відеоробіт Ейткена разом із текстами та інтерв'ю;
  • «Broken Screen» (2005), книга-інтерв'ю з 26 художниками.
  • «Sleepwalkers» (2007), опублікована Музеєм сучасного мистецтва, як доповнення до однойменного фільму та відеоінсталяції;
  • «99 Cent Dreams» (2008), колекція фотографій, яка фіксує «моменти взаємодії», путівник 21-го століття;
  • «Напиши в прес-релізі Джері Брауна» (2008);
  • «Ідея Заходу» (2010);
  • «Чорне дзеркало» (2011);
  • «SONG 1» (2012), доповнення до виставки в музеї Хіршхорн та Саду скульптур. Про ідею чистого спілкування через популярну пісню.
  • Дві монографії про кар'єру художника: «100 YRS» та «Electric Earth».

Загалом Дуг Ейткен є автором 22 книжок.[5]

Музичні кліпи[ред. | ред. код]

Дуг Ейткен створив кілька музичних кліпів для таких музикантів як Іггі Поп та Fatboy Slim.

Персональні виставки[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Золотий лев на Венеційській бієнале, 1999 рік.[6]
  • Премія Олдрік, Музей сучасного мистецтва Олдрік, 2000 рік.
  • Німецька премія кінокритики, KunstFilmBiennale, 2007 рік.
  • Aurora Award, Aurora Picture Show, 2009 рік.
  • Nam June Paik Art Center Prize, 2012 рік.
  • Американська нагорода «Смітсонівського журналу» у категорії «Візуальні мистецтва», 2013 рік.
  • Національна премія мистецтв. За значні внески в мистецтво, 2016 рік.
  • Frontier Art Prize на Всесвітньому форумі по кордонах, 2017 рік.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://www.moma.org/collection/works/76378
  2. ↑ Artists + Artworks
  3. ↑ migration (empire)
  4. ↑ https://bard.emuseum.com/people/2281/doug-aitken
  5. ↑ books. Doug Aitken Workshop (амер.). Архів оригіналу за 16 лютого 2018. Процитовано 15 лютого 2018.
  6. ↑ Dearth in Venice. the Guardian (англ.). 15 червня 1999. Архів оригіналу за 16 лютого 2018. Процитовано 15 лютого 2018.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дуг_Ейткен&oldid=42300770