Дін Хемер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дін Хемер
Дін Хемер
Дін Хемер
Народився 29 травня 1951(1951-05-29) (68 років)
Монклер, штат Нью Джерсі Сполучені Штати Америки
Громадянство Flag of the United States.svg США
Національність американець
Діяльність генетик, кінорежисер
Alma mater Гарвардська медична школаd
Сфера інтересів Генетика, Медицина, Документальне кіно
Науковий ступінь Доктор філософії
Відомий завдяки: Дослідження генетичного маркеру Xq28
Нагороди

Дін Хемер (англ. Dean Hamer; 29 травня 1951) — американський генетик, автор та режисер. Відомий своїми дослідженнями ролі генетики у сексуальній орієнтації та поведінці людей, вкладом у розвиток біотехнологій та дослідженнями у методах профілактики ВІЛ/СНІДу, а також, завдяки своїм книжкам та документальним фільмам з широкого кола тем.

Освіта та кар'єра[ред. | ред. код]

Хемер, народився в м. Монклер, штат Нью-Джерсі, отримав ступінь бакалавра в коледжі Трініті, штат Коннектикут, і ступінь доктора філософії в Гарвардській медичній школі[1]. Він був незалежним дослідником в Національному Інституті Охорони Здоров'я протягом 35 років, де він очолював Відділ Генної Структури та, пізніше, Відділ Регулювання в Національному Інституті Раку США, де після виходу на пенсію, в 2011 році він був призначений почесним науковим співробітником. Хемер виграв численні нагороди, серед яких премія «Відмінник серед молодих вчених» в Меріленді, премія Ariens Kappers за нейробіологію, премія «Еммі» та автор року у «Нью-Йорк Таймс».

Біотехнологічні дослідження[ред. | ред. код]

Хемер винайшов перший спосіб введення нових генів у клітини тварин, використовуючи вектори SV40[2] коли був аспірантом Гарвардської медичної школи. Цей підхід був використаний для виробництва різноманітних біомедичних продуктів[3], включаючи гормон росту людини та вакцину проти гепатиту В, в результаті чого було випущено 4 патенти у США.

У лабораторії Хемера у Національному Інституті Здоров'я, початково, зосереджувалися на системі гена металлотіонеїну[4]. Вони з'ясували механізм індукції дріжжів металлотіонеїну іонами міді[5], що є однією з перших систем регуляції еукаріотичних генів, що стали зрозумілі на молекулярному рівні, і також є корисним способом регулювання виробництва терапевтичного білка.

Генетика сексуальної орієнтації та поведінки людини[ред. | ред. код]

У 1990-х роках Хемер почав вивчати генетику поведінки людини, що призвело до перших молекулярних доказів генів, які впливають на сексуальну орієнтацію людей. Перший документ його дослідницької групи, опублікований у журналі «Science» в 1993 році, повідомив, що саме родичі матері, а не батька гомосексуальних чоловіків збільшували показники гомосексуальної сексуальної орієнтації, що передбачає можливість передачі таких генів у частині населення. Аналіз генетичних зв'язків зразків ДНК з цих сімей показав, що брати-геї мали підвищену ймовірність розподілу поліморфних маркерів на субтеломерічній ділянці довгого рукава Х-хромосоми Xq28, надаючи статистично значущі докази для зв'язування з фенотипом сексуальної орієнтації[6]. Цей висновок був повторений у двох інших дослідженнях в США, тоді як дослідження в Канаді виявило протилежні результати; Метааналіз всіх даних, доступних на той час, показав, що Xq28 має значний, але не ексклюзивний ефект[7][8][9] Згодом, геном-сканування, проведене групою Хемера показало додаткові регіони на аутосомах, які були помірно пов'язані з сексуальною орієнтацією чоловіків[10]. Результати Хамера були ретельно відтворені у 2012 році у великому, всеосяжному багатоцентровому дослідженні гендерних зв'язків чоловічої сексуальної орієнтації, проведеної кількома незалежними групами дослідників[11][12]. Досліджуване населення включало 409 незалежних пар гей-братів, яких проаналізували з більш ніж 300 000-ми маркерів однонуклеотидного поліморфізму, і підтвердили зв'язок з Xq28 двостороннім та багатостороннім (MERLIN) відображенням оцінки Логарифму Коефіцієнтів (LOD score). Значний зв'язок був також виявлений в перицентромерній ділянці хромосоми 8, яка перетинається з одним з регіонів, виявлених в попередньому генному дослідженні лабораторії Хемера. Автори дійшли висновку, що «наші висновки, взяті в контексті попередньої роботи, дозволяють припустити, що генетичні зміни в кожному з цих регіонів сприяють розвитку важливої психологічної риси чоловічої сексуальної орієнтації». Хемер та його колеги також досліджували генетичні корені тривожності та виявили, що поліморфізм промоторної області в генах для транспортера серотоніну, який є мішенню антидепресантів, таких як Prozac, пов'язаний з настроєм та індивідуальністю[13] Цей висновок був багаторазово відтворений та розширений, а його діяльність підтверджена прямими дослідженнями знімків мозку[14][15]. Роздуми Хемера про можливу роль генетики в релігійному досвіді були представлені на обкладинці журналу Time.

Лікування та профілактика ВІЛ/СНІДу[ред. | ред. код]

Лабораторія Хемера розробила кілька біотехнологічних стратегій для лікування та зменшення передачі ВІЛ / СНІДу. Як засіб для зменшення латентних пулів вірусу, відповідальних за наполегливість вірусу, вони виявили новий хімічний агент для індукування інтегрованих вірусів[16] та молекулярно розроблених імунотоксинів для знищення інфікованих клітин[12][17][18] Вони також співпрацювали з компанією Osel, Inc над новаторським підходом «живого мікробного мікробіциду» для профілактики ВІЛ/СНІД. Значний захист від вірусної інфекції був наданий тривалим і доступним чином протягом одного місяця за допомогою генетичного інжинірингу програмування нормальних піхвових бактерій для вироблення потужного анти-ВІЛ пептиду. Методологія застосовується як до ректального[19], так і до вагінального використання[20] і знаходиться на початкових етапах доклінічного тестування[21].

Науковий вплив[ред. | ред. код]

За даними Google Scholar, роботи Хемера були процитовані понад 19 000 разів, і він має h-індекс 62[джерело?].

Фільми та медіа[ред. | ред. код]

Хемер звернувся до документального кіно, щоб вирішувати складні наукові та соціальні проблеми, які часто пропускають основні засоби масової інформації. У 2005 році він та його партнер Джо Уілсон створили проект «Qwaves» з місією створення: «проникливих і провокаційних фільмів, що виходять з голосів аутсайдерів. Ці історії можуть підштовхнути нас відмовитися від нашої комфортної ролі як глядачів, і змусити нас ставити питання і діяти». Їхні фільми отримали декілька нагород, включаючи перемогу на фестивалі « PBS Independent Lens Shorts Festival».

«Out in the Silence» — перший художній фільм «Qwaves» був підтриманий Програмою Документального Кіно фестивалю «Санденс» та став прем'єрою на Міжнародному кінофестивалі «Human Rights Watch» в Центрі Лінкольна. Він транслювався на PBS, де він отримав нагороду «Еммі» за досягнення в документальному кіно. Премія «Out in the Silence Youth Activism Award» була започаткована в 2011 році, щоб висвітлити внесок молоді у досягнення поваги, прийняття та рівності для лесбіянок, геїв, бісексуалів та транссексуалів.

У 2011 році Хемер та Вілсон переїхали на Гаваї, щоб розпочати серію фільмів про життя та голоси тихоокеанських островів. Їх документальний фільм «Куму Хіна», про корінного мешканця Гаваїв, трансгендера, вчителя та ікони Хіналейомана Вонг-Калу, був підтриманий ITVS, тихоокеанськими островитянами та фондом «Форд», і прем'єра відбулася на завершенні Гавайського Міжнародного Кінофестивалю 2014 року. У 2015 році, на національному телебаченні він транслювався на PBS, де виграв незалежну премію Audience Award. Навчальна дитяча версія фільму «A Place in the Middle», був представлений на Берлінському міжнародному кінофестивалі та Міжнародному кінофестивалі для дітей в Торонто, і представлена ​​у навчальних матеріалах каналу PBS.

Хемер часто стає учасником телевізійних документальних фільмів, новин, та телешоу серед яких: Good Morning America, Nightline та The Oprah Winfrey Show. Він зображений у фільмі Барбари Волтерс «Heaven» та документальному фільмі Білла Мехера «Religulous», і має профіль у журналі Time.

Книги[ред. | ред. код]

  • Наука бажання: пошук гей-генів та біологія поведінки (Видавництво «Simon and Schuster», 1994) ISBN 0-684-80446-8
  • Життя з нашими генами: чому вони важливіші, ніж Ви думаєте з Пітером Коуплендом (Видавництво «Anchor», 1999) ISBN 0-385-48584-0
  • Ген Бога: як вірування вписане в наші гени (Видавництво «Doubleday», 2004) ISBN 0-385-50058-0

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Dr. Dean Hamer Архівовано 3 жовтень 2015 у Wayback Machine., The Great Lecture Library. Accessed October 2, 2015. «Др. Дін Хемер народився у місті Монклер, штат Нью Джерсі»
  2. Hamer D.H.; Davoli D.; Thomas C.A., Jr; Fareed G.C. (1977). Simian virus 40 carrying an E. coli suppressor gene. J. Mol. Biol. 112 (2): 155–182. PMID 195060. doi:10.1016/s0022-2836(77)80137-x. 
  3. Hamer, D.H.: Simian Virus 40 as a cloning vehicle in mammalian cells. In Schultz, Jr. and Brada, Z. (Eds.): Genetic Manipulation as It Affects the Cancer Problem. Academic Press, New York, N.Y., 1977, pp. 37‑44.
  4. Hamer, D.H.: Metallothionein. Annu. Rev. Biochem. 55: 913‑951, 1986.
  5. Furst P.; Hu S.; Hackett R.; Hamer D.H. (1988). Copper activates metallothinonein gene expression by altering the conformation of a specific DNA binding protein. Cell 55 (4): 705–717. PMID 3052856. doi:10.1016/0092-8674(88)90229-2. 
  6. Зв'язок між маркерами ДНК на Х-хромосомі та сексуальною орієнтацією чоловіків. Hamer DH, Hu S, Magnuson VL, Hu N, Pattatucci AM. Science 261 (5119): 321–7. July 1993. PMID 8332896. doi:10.1126/science.8332896. 
  7. Зв'язок між сексуальною орієнтацією та хромосомою Xq28 у чоловіків, але не у жінок. Hu S, Pattatucci AM, Patterson C. Nat. Genet. 11 (3): 248–56. November 1995. PMID 7581447. doi:10.1038/ng1195-248. 
  8. Гомосексуальність у чоловіків: відсутність зв'язку з мікросателітними маркерами на Xq28. Rice G, Anderson C, Risch N, Ebers G. Science 284 (5414): 665–7. April 1999. PMID 10213693. doi:10.1126/science.284.5414.665. 
  9. Hamer;, D. H. (1999-08-06). Генетика і чоловіча сексуальна орієнтація. Science (Sciencemag.org) 285 (5429): 803a–803. doi:10.1126/science.285.5429.803a. Процитовано 2013-11-02. 
  10. Широкомасштабне сканування геному чоловічої сексуальної орієнтації Mustanski BS, Dupree MG, Nievergelt CM, Bocklandt S, Schork NJ, Hamer DH. Hum. Genet. 116 (4): 272–8. March 2005. PMID 15645181. doi:10.1007/s00439-004-1241-4. 
  11. Широкомасштабне сканування генома чоловічої сексуальної орієнтації. A. R. Sanders, K. Dawood, G. Rieger, J. A. Badner, E. S. Gershon, R. S. Krishnappa, A. B. Kolundzija, S. Guo, G. W. Beecham, E. R. Martin, J.M. Bailey8, Abstract 1957T
  12. а б Sanders, A. R.; Martin, E. R.; Beecham, G. W.; Guo, S; Dawood, K; Rieger, G; Badner, J. A.; Gershon, E. S.; Krishnappa, R. S.; Kolundzija, A. B.; Duan, J; Gejman, P. V.; Bailey, J. M. (2015). Широкомасштабне сканування генома демонструє значні зв'язки для чоловічої сексуальної орієнтації. Psychological Medicine 45 (7): 1379–88. PMID 25399360. doi:10.1017/S0033291714002451. 
  13. Асоціація ознак тривожності з поліморфізмом в регуляторній області транспортера серотоніну. Lesch KP, Bengel D, Heils A. Science 274 (5292): 1527–31. November 1996. PMID 8929413. doi:10.1126/science.274.5292.1527. 
  14. {{cite journal title = Асоціація поліморфізму промоторного регіону пов'язаного з 5-HTT-геном (5-HTTLPR) з психіатрічними розладами: огляд психопатології та фармакотерапії. Kenna GA, Roder-Hanna N, Leggio L, Zywiak WH, Clifford J, Edwards S | url = | journal = Pharmgenomics Pers Med | volume = 5 | issue = | pages = 19–35 | doi = 10.2147/PGPM.S23462 | pmid = 23226060 | pmc=3513226|display-authors=etal}}
  15. Hamer D (October 2002). Генетика. Переосмислення генетики поведінки. Science 298 (5591): 71–2. PMID 12364769. doi:10.1126/science.1077582. 
  16. Hamer, D. H.; Bocklandt, S; McHugh, L; Chun, T. W.; Blumberg, P. M.; Sigano, D. M.; Marquez, V. E. (2003). Раціональний дизайн препаратів, що стимулюють реплікацію вірусу імунодефіциту людини. Journal of Virology 77 (19): 10227–36. PMC 228450. PMID 12970407. doi:10.1128/jvi.77.19.10227-10236.2003. 
  17. Hamer, D. H. (2004). Чи можна вилікувати ВІЛ? Механізми персистенції ВІЛ та стратегій боротьби з ним. Current HIV research 2 (2): 99–111. PMID 15078175. doi:10.2174/1570162043484915. 
  18. Brooks, D. G.; Hamer, D. H.; Arlen, P. A.; Gao, L; Bristol, G; Kitchen, C. M.; Berger, E. A.; Zack, J. A. (2003). Молекулярна характеристика, реактивація та виснаження латентного ВІЛ. Immunity 19 (3): 413–23. PMID 14499116. doi:10.1016/s1074-7613(03)00236-x. 
  19. На шляху до мікробіоциду живого вірусу для ВІЛ: комменсальні бактерії, що секретують пептид інгібіторів плазми крові. Rao S, Hu S, McHugh L. Proc. Natl. Acad. Sci. U.S.A. 102 (34): 11993–8. August 2005. PMC 1189328. PMID 16040799. doi:10.1073/pnas.0504881102. 
  20. Профілактика вагінальної передачі ВІЛ-інфекції у макак живим рекомбінантним лактобациллами. Lagenaur LA, Sanders-Beer BE, Brichacek B, Pal R, Liu X, Liu Y. Mucosal Immunol 4 (6): 648–57. 2011. PMC 3433722. PMID 21734653. doi:10.1038/mi.2011.30. 
  21. Brichacek, B; Lagenaur, L. A.; Lee, P. P.; Venzon, D; Hamer, D. H. (2013). Оцінка безпеки та токсичності Lactobacillus jensenii in vivo, що виробляє модифікований ціановірин-N моделі вагінального дослідження у резус-макак. PLoS ONE 8 (11): e78817. PMC 3827103. PMID 24265721. doi:10.1371/journal.pone.0078817. 

Посилання[ред. | ред. код]