Гепатит B

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гепатит B
Hepatitis B virus 1.jpg
Електронний мікрознімок часточок вірусу гепатиту B та поверхневого антигену в крові.
МКХ-10 B16,
B18.0-B18.1
МКХ-9 070.2

-070.3

OMIM 610424
DiseasesDB 5765
MedlinePlus 000279
eMedicine med/992 ped/978
MeSH D006509

Гепатит B (застаріле — сироватковий гепатит) — інфекційне захворювання, що спричиняється вірусом гепатиту B (HBV) та уражує печінку, призводячи до її запалення, яке називається гепатитом.

Симптоми і рання діагностика[ред.ред. код]

Для ранньої і диференціальної діагностики вірусного гепатиту лікарю поліклініки особливо важливо виявити симптоми початкового періоду, який спостерігається не у всіх хворих. Гепатит В починається поступово. Початковий період може затягуватися до 1 місяця і більше. Диспепсичний і астеновегетативний синдроми виражені й трапляються частіше. Хворі скаржаться на зниження апетиту, аж до анорексії і відрази до їжі, на нудоту, блювання, закрепи, які можуть змінюватися проносом, на відчуття важкості і тупий біль в епігастрії та правому підребер'ї, наростаючу загальну слабкість. У 20-30% хворих спостерігаються артралгії без деформацій і гіперемії в ділянці суглобів та обмеження їх рухів. У багатьох хворих домінують скарги на зниження працездатності, біль голови, подразливість, загальну слабкість, порушення сну. Зрідка гепатит може розпочатися з появи психотичних і менінгеальних явищ. У деяких хворих спостерігається свербіння шкіри. Можливі висипання у вигляді кропивниці. При тяжкому перебігу хвороби наприкінці продромального періоду підвищується температура тіла.[1]

У початковий період можна виявити катаральний, диспепсичний, астеновегетативний та артралгічний синдроми.

Вірологія[ред.ред. код]

Докладніше: Вірус гепатиту B

Структура[ред.ред. код]

Структура вірусу гепатиту B
Генна організація HBV. Гени накладаються.

Вірус гепатиту B (HBV) входить до родини Hepadnaviridae.[2] Вірусна частинка, (віріон) складається з зовнішньої ліпідної оболонки та ікосаедричного внутрішнього нуклеокапсиду що складається з білків. Віріони мають діаметр 42 нм, і часом називаються "Частинками Дейна".[3] Нуклеокапсид містить вірусну ДНК, та ДНК-полімеразу яка може виконувати зворотню транскрипцію.[4] Зовнішня оболонка також містить вбудовані білки які беруть участь в прив’язуванні, та проникненні в сприйнятливі клітини. Цей вірус є одним з найменших оболонкових вірусів тварин, але існують плеоморфні форми, що включають філаментні та сферичні тіла з відсутнім ядром. Ці частинки не є заразними і складаються з ліпідів та білка що формують поверхню віріона, яка називаається поверхневим антигеном (HBsAg), і протягом життєвого циклу вірусу виробляється у надлишку.[5]

Геном[ред.ред. код]

Геном HBV утворений циклічною ДНК, але є незвичайним, тому що ДНК не має повної подвійної спіралі. Один кінець ланцюжка повної довжини приєданний до ДНК-полімерази вірусу. Геном має довжину 3020–3320 нуклеотидів (на довгому (-) ланцюжку) та 1700–2800 нуклеотидів (для короткого (+) ланцюжка).[6] Некодуюча частина негативного ланцюжка комплементарна до вірусної мРНК.

Вірусна ДНК з’являється в ядрі одразу після зараження клітини. Часткова подвійна спіраль ДНК працює як повна, за допомогою доповнення позитивної спіралі та видаленням молекул білків з негативної спіралі, і короткої послідовності РНК з позитивної спіралі.

В геномі вірусу гепатиту В закодований фермент - зворотна транскриптаза, тому вірус реплікується через проміжну ланку - РНК. Сам віріон називається частинкою Дейна (1970 р. Д. Дейн) і має діаметр 42 нм. Віріон містить ДНК-полімеразу і протеїн Р, прикріплені до генетичного матеріалу - ДНК, яка в свою чергу оточена серцевинним антигеном HBcAg (core). Ззовні віріон має оболонку з глікопротеїновим поверхневим антигеном HBsAg (surface), який включає S, preS1 i preS2 поліпептиди. Антиген е (HBeAg)знаходиться в серцевині віріона і разом з коровим антигеном (HBcAg) в основному представляє єдиний пептид, проте HBeAg, на відміну від HBcAg, виділяється в кров із гепатоцитів під час реплікації віруса. Найменше вивчений HBxAg (трансактиваторний регуляторний білок), який можливо в результаті порушення механізму поділу клітин, приводить до розвитку гепатоцелюлярної карциноми. Окрім частинок Дейна, в кров також потрапляють неповні віріони (HBsAg-вмісні частинки), які можуть бути ниткоподібними або ж округлими. HBsAg включає три глікопротеїни (L, M, S), які включають групоспецифічні (а) і типоспецифічні детермінанти (d, y, w, r). Комбінації цих антигенів (наприклад, ady, adw)формують підтипи вірусу гепатита В, які і є епідеміологічними маркерами.

Прикріплення HBV до гепатоцитів визначається поверхневим антигеном HBsAg, який звязується з полімеризованим людським сиворотковим альбуміном та іншими сиворотковими білками, що полегшує взаємодію віруса і мішені в печінці. Після проникнення серцевини віруса в гепатоцит неповна нитка ДНК-геному добудовується - формується повна дволанцюгова циркулярна ДНК, і в такому вигляді геном потрапляє до ядра клітини. При транскрипції генома утворюється чотири іРНК, включаючи так звану іРНК-прегеном. Прегеном кодує HBe- і HBc-антигени, полімеразу і білковий праймер для реплікації ДНК, а також являється матрицею для реплікації генома віруса. Білки серцевини збираються навколо прегенома, нуклеокапсид серцевини містить РНК-залежну ДНК-полімеразу, яка володіє активністю зворотньої транскриптази та рибонуклеази Н. В результаті синтезується мінус ДНК, після чого РНК руйнується під дією рибонуклеази Н, оскільки далі синтезується +ДНК на матриці -ДНК. Оболонка віруса формується на HBs-вмісних мембранах ендоплазматичного ретикулуму чи апарату Гольджі. Сформований віріон виходить з клітини шляхом екзоцитозу.

Серотипи та генотипи[ред.ред. код]

Вірус поділяється на чотири основні серотипи (adr, adw, ayr, ayw) які базуються на антигенних епітопах представлених на білках його оболонки, та на шість генотипів (A-H) відповідно до загальної нуклеотидної варіації геному. Генотипи мають різне географічне поширення і використовуються при відслідковуванні еволюції та передачі вірусу. Різниці між генотипами впливають на гостроту, хід захворювання, ймовірність ускладнень та реакцію на лікування і вакцинацію.

Оскільки всі серотипи мають одну й ту ж антигенну складову а, вакцинація субодиничною вакциною веде до формування стійкого набутого імунітету до вірусів всіх серотипів.

Патогенез[ред.ред. код]

Вірус гепатиту B впливає на функції печінки відтворюючись в її клітинах які називаються гепатоцитами. Рецептор поки що невідомий, хоча є докази що рецептор у подібного качиного вірусу гепатиту B є карбоксипептидаза D.[7][8] Віріони прив’язуються до клітини через preS domain поврехневого антигену вірусу, а потім переміщаються всередину ендоцитозом. Рецептори PreS та IgA звинувачуються в цій взаємодії. HBV-preS-специфічні рецептори виражаються переважно на гепатоцитах; щоправда вірусне ДНК та білки також були виявлені і поза печінкою, тому припускається що клітинні рецептори для HBV можуть також існувати на позапечінкових клітинах.[9]

Протягом зараження HBV, імнунна відповідь організму хазяїна спричиняє як шкоду клітинам печінки, так і очищення від вірусу. Хоча природня імунна відповідь не грає значної ролі в цих процесах, адаптивна імунна відповідь, якщо конкретно специфічні до вірусу цитотоксичні T-лімфоцити (CTL), вносять найбільше шкоди яка пов’язується з зараженням HBV. Цитотоксичні Т-лімфоцити усувають інфекцію вбиваючи заражені клітини і виробляючи антивірусні цитокіни, які потім використовуються щоб позбавити вірус життєздатних гепатоцитів.[10] Хоча пошкодження печінки розпочинається і опосередковується Т-лімфоцитами, неспецифічні щодо антигену лейкоцити можуть погіршити спричинену CTL імунопатологію, і тромбоцити активовані на місці зараження можуть сприяти акумуляції CTL в печінці.[11] Вірус гепатиту В характеризується строгим тропізмом до клітин печінки.

Діагностика[ред.ред. код]

Антигени та антитіла гепатиту B в крові при гострій формі.
Антигени та антитіла гепатиту B в крові при хронічній формі.

Тести для виявлення інфекції гепатиту B, включають аналізи плазми чи крові, які виявляють вірусні антигени (білки створені вірусом) чи антитіла створені хазяїном. Інтерпретація цих тестів є складною.[12]

Поверхневий антиген (HBsAg) найчастіше використовується для виявлення присутності інфекції. Це перший антиген, який можна виявити, що з’являється при інфекції. Щоправда на ранніх стадіях цей антиген може бути відсутнім, а пізніше може бути очещеним хазяїном. Віріон інфекції містить внутрішню "ядерну частинку" що містить геном вірусу. Ця ядерна частинка має форму ікосаедра і складається з 180 чи 240 копій внутрішнього білка, який також відмий як ядерний антиген гепатиту B, або HBcAg. Протягом цього "вікна" в якому хазяїн залишається зараженим, але успішно очищає вірус, антитіла IgM до ядерного антигену вірусу гепатиту (anti-HBc IgM) можуть бути лише серологічним доказом хвороби. Тому більшість діагностичних панелей містять тести як HBsAg, так і загальний anti-HBc (IgM та IgG).

Невдовзі після появи HBsAg, з’явиться інший антиген гепатиту B, названий HBeAg. Зазвичай наявність HBeAg в плазмі пов’язують з набагато вищими рівнями реплікації вірусу і збільшеною заразністю; але деякі варіанти вірусу не завжди виробляють антиген 'e' тому це правило не завжди спрацьовує. Протягом природнього перебігу хвороби, HBeAg може очиститись і антитіла до антигену 'e' (anti-HBe) з’являється одразу після цього. Зазвичай це пов’язано з критичним зниженням активності реплікації вірусу.

Якщо хазяїн здатен очиститись від інфекції, з часом HBsAg стануть непомітними, і будуть супроводжуватись антитілами IgG до поверхневого та ядерного антигенів, (anti-HBs and anti HBc IgG).[2] Час між зникненням HBsAg і появою anti-HBs називається віконним періодом. Людина з негативним аналізом HBsAg але позитивним anti-HBs або очистилась від інфекції, або вакцинувалась раніше.

Індивіди які залишались HBsAg позитивними протягом щонайменше шести місяців вважаються носіями гепатиту B.[13] Носії вірусу можуть мати хронічний гепатит B, який буде проявлятись в збільшених рівнях аланінамінотрансферази в плазмі крові та запаленні печінки, яку показує біопсія.

Носії які були сероконвертовані в HBeAg негативний статус, особливо ті які отримали інфекцію в дорослому віці, мають дуже низький рівень розмноження вірусу і тому невеликий ризик довготермінових ускладень чи передачі інфекції іншим.[14]

Розроблені ПЛР тести для виявлення і вимірювання кількості ДНК HBV, у клінічних зразках, названі вірусним навантаженням. Ці тести використовуються щоб оцінити стан інфекційності та моніторити лікування.[15] У осіб з високими вірусними навантаженнями, виявляють матово-склоподібні гепатоцити при біопсії.

Запобігання[ред.ред. код]

Для попередження захворювання розроблено різноматінні вакцини на основі білків суперкапсиду (поверхневого антигену). Першу вакцину створили з плазми людей які мали довготривалу інфекцію вірусу гепатиту B. Зараз її роблять з використанням технології рекомбінантної ДНК, яка не потребує складників крові, і від якої неможливо заразитись HBV.[16]

Ризик передачі від матері до дитини можна зменшити від 20–90% до 5–10% введенням новонародженому вакцини від гепатиту B (HBV 1) та імуноглобуліну до гепатиту B (HBIG) протягом 12 годин від народження, з наступною дозою вакцини (HBV 2) на 1–2 місяці життя та третьою дозою не раніше ніж на 6-тий місяць (24 тижні). Так як 2% щеплених дітей не розвивають імунітет після серії перших трьох доз, діти народжені від HBV-позитивних матерів на 9 місяць життя тестуються на HBsAg та anti-HBs. Якщо тест після вакцинації показує що дитина все ще сприйнятлива, вводиться ще одна серія щеплень з трьох доз. Якщо дитина все ще сприйнятлива до вірусу після двох серій, третя не рекомендується.[17][18]

Після вакцинації, поверхневий антиген гепатиту B виявляють в плазмі на протязі кількох днів. Цей ефект називають вакцинною антигенемією.[19] Вакцинація дітей та дорослих проводиться за допомогою дво-, три-, чи чотиридозових серій, які надають захист для 85–90% осіб.[20] Спостереження показали що захист триває протягом 12 років, якщо людина проявила адекватну початкову відповідь на вакцинацію, а за передбаченнями, імунітет повинен протриматись хоча б 25 років.[21]

На відміну від гепатиту A, гепатит B не поширюється через воду та їжу, через тілесні рідини. Тому для попередження захворювання слід уникати: незахищених сексуальних контактів, переливань крові, повторного використання шприців та інших інструментів.[22]

Окрім рекомендованої ВООЗ спільної імунопрофілактики від народження, багаторазові ін’єкції маленьких доз імуноглобуліну гепатиту B,[23][24] чи оральний прийом ламівудину матерями носіями HBV з високою степінню інфекційності (>106 копій/мл) в пізній період вагітності (останні три місяці),[25][26] ефективно та безпечно попереджував внутріутробну передачу.

Асептика та антисептика[ред.ред. код]

HBV - дуже стійкий вірус. Температуру -20 °C витримує понад 10 років. При нагріванні до 100 °C зберігає інфекційність протягом 5 хв. Вірус стійкий до тривалого впливу кислого середовища (pH 2,3), до дії ультрафіолетового випромінювання, спиртів, фенолу.[27]

Чутливий до дії формаліну, ефіру, хлораміну.[27]

Лікування[ред.ред. код]

Зазвичай гепатит B не потребує лікування тому що більшість дорослих можуть позбутись інфекції спонтанно.[28] Раннє антивірусне лікування може потребуватись у менш ніж 1% пацієнтів, чиє зараження приймає дуже агресивні форми (скоротічний гепатит) або вони мають імунну недостатність. З іншого боку, лікування хронічної інфекції може бути необхідним щоб зменшити ризик цирозу та раку печінки. Хронічно заражені хворі з постійно збільшеним рівнем в плазмі крові аланінамінотрансферази (маркера пошкодження печінки), та рівнями ДНК вірусу є кандидатами на терапію.[29] Лікування триває від шести місяців до року, залежно від медикаментів та генотипу.[30]

Хоча жоден з доступних препаратів не може звільнити від інфекції, вони можуть зупинити реплікацію вірусу, таким чином мінімізуючи шкоду для печінки. На 2008 рік є сім препаратів ліцензованих для лікування гепатиту B в США. До них входять: противірусні препарати lamivudine (Epivir), adefovir (Hepsera), tenofovir (Viread), telbivudine (Tyzeka) та entecavir (Baraclude) і два модулятори імунної системи: інтерферон alpha-2a та пегінтерферон alpha-2a (Pegasys). Використання інтерферону, який потребує ін’єкцій щодня або тричі на тиждень витіснено використанням довгодіючого ПЕГільованого інтерферону який вколюють лише раз на тиждень.[31] Лікування сповільнює реплікацію віруса в печінці, таким чином зменшуючи вірусне навантаження (кількість віріонів в крові).[32] Реакція на лікування різна у різних генотипів вірусу. Лікування інтерфероном може спричинити сероконверсію для антигену e з ймовірністю 37% в генотипі A але тільки з ймовірністю 6% в генотипі D. Генотип B має подібну ймовірність сероконверсії до типу A в той час як тип C сероконвертує тільки в 15% випадків. Стійка втрата антигену e після лікування - приблизно 45% в типів A та B але тільки 25–30% в типів C та D.[33]

Прогноз[ред.ред. код]

Гепатит B буває гострим (самообмеженим) чи хронічним (довготривалим). Хворі з самообмеженою інфекцію позбавляються від неї за тижні чи місяці.

Діти мають менше шенсів позбутись інфекції. Більш ніж 95% людей які були заражені вірусом в дорослому віці пройдуть повне відновлення і розвинуть захисний імунітет від вірусу. Щоправда ця ймовірність падає до 30% для молодших дітей, і лише до 5% для новонароджених що отримали інфекцію від матері при народженні позбавляться від неї.[34] Це населення за життя з ймовірністю 40% помре від цирозу чи гепатоцеллюлярної карциноми.[31] Серед тих хто заражені між роком та сімома, 70% позбудуться інфекції.[35]

Гепатит D (HDV) може виникнути лише як супутник гепатиту B, тому що вірус гепатиту D потребує поверхневого антигену HBV щоб сформувати капсид.[36] Співзараження гепатитом D збільшує ризик цирозу і раку печінки.[37] Вузликовий періартеріїт більш частий в людей заражених гепатитом B.

Реактивація[ред.ред. код]

ДНК вірусу гепатиту B залишається в тілі, і в деяких людей захворювання рецидивує.[38] Найчастіше реактивація трапляється після приймання алкоголю чи ліків,[39] або в людей з порушеним імунітетом.[40] Інфекція проходить крізь цикли реплікації і не реплікації. Приблизно 50% явних носіїв переживають гостру реактивацію. Чоловіки з базовим рівнем ALT 200 µL/L втричі ймовірніше розвинуть реактивацію ніж люди з нижчим рівнем. Хоча реактивація може виникати спонтанно,[41] люди що піддаються хіміотерапії піддаються вищому ризику.[42] Імунодепресанти сприяють підвищеній реплікації HBV, стримуючи функціонування цитотоксичних T-лімфоцитів в печінці.[43] Ризик реактивації залежить від серологічного профілю: люди з виявленими HBsAg в крові ризикують найбільше, але ті хто мають в крові лише антитіла до ядерного антигену також ризикують. Наявність антитіл до поверхневого антигену, які вважаються маркером імунітету не відвертають реактивацію.[42] Лікування профілактичними антивірусними препаратами може попередити серйозну захворюваність пов’язану з реактивацією вірусу гепатиту B.[42]

Механізм передачі[ред.ред. код]

Гепатит B - антропонозна інфекція. Він спричиняє патологічні зміни тільки в людини і в експериментальних умовах - у людиноподібних мавп. Інфікування людей мавп’ячими HBV поки що не доведено.[44]

Вірус гепатиту B передається через контакт з зараженою кров’ю чи іншими біологічними рідинами. Інфікуюча доза крові людини з вірусним навантаженням 10^9 віріонів/мл становить 0,04 - 0,001 мкл крові[44].

Статевий шлях передачі відбувається як при гетеросексуальних так і при гомосексуальних стосунках. Вірус потрапляє в організм внаслідок порушення цілісності слизових оболонок і шкіри разом зі спермою і кров’ю. Доказами цього шляху передачі вірусу є виявлення ДНК у спермоплазмі, вагінальних секретах і цервікальному слизі носіїв вірусу, а також інфікування людиноподібних мавп спермою HBsAg та HBeAg позитивного носія[44].

Передача вірусу від інфікованої матері до дитини може відбуватися в утробі через плаценту (трансплацентарно) і під час пологів (перинатально). Якщо вагітна - носій лише HBsAg то вірогідність інфікування дитини становить 10-20%. Коли мати є носієм HBsAg s HBeAg то вірогідність інфікування дитини може складати від 50% до 100%. При цьому більш ніж 90% народжених інфікованих перинатально стають хронічними носіями інфекції. Вірус також виявляється у грудному молоці та і в крові що виділяється з тріщин навколо соска.[44] Проте, Shi та ін показали що годування грудьми після правильної імунопрофілактики не спричиняє вертикальної передачі вірусу гепатиту B.[45].

Крім крові і сперми, інші біологічні рідини, значною мірою можуть виступати у ролі чинників передачі HBV. Так, у слині носіїв HBV у 20-100% виявляли HBsAg, а ДНК HBV - у 50 - 71% обстежених. При дослідженні сечі хронічних носіїв HBsAg у 50% осіб виявляли ДНК HBV, у носіїв HBeAg - у 91% випадків. Дослідники вважають що незалежно від HBeAg статусу пацієнта його сечу слід вважати як потенційно заразну біологічну рідину.[44]

Вірус гепатиту також може передаватись між членами сім’ї, можливо через контакт з пошкодженою шкірою чи слизовими оболонками з слюнними виділеннями що містять вірус[46][47], або через забрудені кров’ю спільні прилади для гоління, зубні щітки, рушники, носовики, мочалки та ін.

До штучних шляхів передачі відносяться різноманітні медичні та немедичні парентеральні втручанння: переливання крові та її складників,[48] забруднені голки та шприци,[49] під час проколювання вуха, татуювання, обрізання, гоління, манікюру та інших косметичних процедур. Незважаючи на те що вся донорська кров перевіряється на наявність HBsAg, це не дає 100% гарантії що кожна порція крові не інфікована HBV. Таке припущення пов’язане з чутливістю тест-систем, маскування HBsAg за допомогою анти-HBs.

З’явились повідомлення про трансмісивний механізм передачі через комарів і москітів. Також припускають можливість передачі вірусу клопами (при їх роздушуванні або через фекалії цих комах). Вірус гепатиту B виявляли впродовж 21 дня від моменту його інокуляції в організм клопів.[44]

Класичний фекально-оральний механізм передачі не підтверджений.[44]

Також, щонайменше 30% зафіксованих випадків гепатиту B серед дорослих не асоціюються з жодним ідентифікованим фактором ризику.[50]

Історія[ред.ред. код]

Перший зареєстрований випадок епідемії спричиненої вірусом гепатиту B був описаний Лурманом в 1885.[51] Спалах віспи що трапився в Бремені і 1289 працівники верфі були щеплені лімфою інших людей. Через кілька тижнів, і аж до восьми місяців по тому 191 з вакцинованих робітників захворіли жовтяницею і були продіагностовані як хворі на сироватковий гепатит. Інші працівники, які були щеплені іншими порціями лімфи залишились здоровими.

Збудника хвороби було відкрито у 1970 році, а щеплення проти гепатиту В, яке радять робити дитині при народженні розробили на початку 1980-х.

Епідеміологія[ред.ред. код]

Оцінка непрацездатних років життя через гепатит B на 100,000  мешканців станом на 2004.
   немає даних
   <10
   10-20
   20-40
   40-60
   60-80
   80-100
   100-125
   125-150
   150-200
   200-250
   250-500
   >500
Поширення вірусу гепатиту B на 2005.

За оцінками, в 2004, у світі було заражено 350 мільйонів осіб. Національна те регіональна поширеність коливається від 10% в Азії, до менш ніж 0.5% в США та північній Європі. Шляхи зараження включають вертикальну передачу (при народженні), горизонтальну передачу на ранніх роках життя (укуси, поранення та санітарні звички), та горизонтальну передачу у дорослому віці (статеві контакти, внутрішньовенне вживання препаратів).[52] Головний метод передачі залежить від поширеності хронічної інфекції в певному регіоні. В зонах з низькою поширеністю, таких як континентальні сполучені штати та західна Європа, головними шляхами є незахищений секс, та зловживання внутрішньовенними наркотиками.[53] В регіонах з середнім рівнем поширеності, до яких входить східна Європа, Росія та Японія, де 2–7% населення хворіють хронічно захворювання в основному поширюється серед дітей. В регіонах з високим рівнем поширеності, таких як Китай та південно-східна Азія, передача під час народження найбільш ймовірна.[54] Поширеність хронічної інфекції в зонах з високою ендемічністю становить щонайменше 8%. На 2010, в Китаї є 120 мільйонів заражених людей, за ним йде Індія та Індонезія з 40 та 12 мільйонами відповідно. Згідно зі всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ), приблизно 600,000 людей вмирає щороку від захворювань пов’язаних з вірусом.[55]

В суспільстві та культурі[ред.ред. код]

Всесвітній день гепатиту, відзначається в липні 28, має на меті ознайомлення громадськості з гепатитом B та гепатитом C щоб заохотити попередження, діагностування та лікування цих хвороб. Організовується організацією World Hepatitis Alliance з 2007 а в травні 2010, отримав глобальну підтримку всесвітньої організації охорони здоров’я.[56]

Джерела та посилання[ред.ред. код]

Чумний лікар Це незавершена стаття про інфекційні захворювання.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
  1. «Невизнана епідемія вірусних гепатитів» - сайт інформаційної агенції УНІАН
  2. а б Zuckerman AJ (1996). «Hepatitis Viruses». У Baron S, et al.. Baron's Medical Microbiology (вид. 4th). University of Texas Medical Branch. ISBN 0-9631172-1-1. 
  3. Harrison T (2009). Desk Encyclopedia of General Virology. Boston: Academic Press. с. 455. ISBN 0-12-375146-2. 
  4. doi:10.1055/s-2004-828672
    This citation will be automatically completed in the next few minutes. You can jump the queue or expand by hand
  5. doi:10.1099/0022-1317-67-7-1215
    This citation will be automatically completed in the next few minutes. You can jump the queue or expand by hand
  6. doi:10.1016/j.virusres.2007.02.021
    This citation will be automatically completed in the next few minutes. You can jump the queue or expand by hand
  7. PMID 10482623 (PubMed)
    Citation will be completed automatically in a few minutes. Jump the queue or expand by hand
  8. PMID 17206752 (PubMed)
    Citation will be completed automatically in a few minutes. Jump the queue or expand by hand
  9. Coffin CS, Mulrooney-Cousins PM, van Marle G, Roberts JP, Michalak TI, Terrault NA Hepatitis B virus (HBV) quasispecies in hepatic and extrahepatic viral reservoirs in liver transplant recipients on prophylactic therapy // Liver Transpl. — 17 (April 2011) (8) С. 955–62. DOI:10.1002/lt.22312. PMID 21462295.
  10. doi:10.1016/j.jhep.2007.01.007
    This citation will be automatically completed in the next few minutes. You can jump the queue or expand by hand
  11. doi:10.1038/nm1317
    This citation will be automatically completed in the next few minutes. You can jump the queue or expand by hand
  12. PMID 3331068 (PubMed)
    Citation will be completed automatically in a few minutes. Jump the queue or expand by hand
  13. doi:10.1002/hep.21513
    This citation will be automatically completed in the next few minutes. You can jump the queue or expand by hand
  14. doi:10.1053/j.gastro.2007.08.039
    This citation will be automatically completed in the next few minutes. You can jump the queue or expand by hand
  15. doi:10.1055/s-2006-951602
    This citation will be automatically completed in the next few minutes. You can jump the queue or expand by hand
  16. «Hepatitis B Vaccine». Doylestown, Pennsylvania: Hepatitis B Foundation. 2009-01-31. Архів оригіналу за 2013-07-07. Процитовано 2010-03-13. 
  17. Hepatitis B virus: a comprehensive strategy for eliminating transmission in the United States through universal childhood vaccination. Recommendations of the Immunization Practices Advisory Committee (ACIP) // MMWR Recomm Rep. — 40 (November 1991) (RR–13) С. 1–25. PMID 1835756.
  18. Libbus MK, Phillips LM. Public health management of perinatal hepatitis B virus. Public Health Nursing (Boston, Mass.). 2009;26(4):353–61. doi:10.1111/j.1525-1446.2009.00790.x. PMID 19573214.
  19. doi:10.1086/502449
    This citation will be automatically completed in the next few minutes. You can jump the queue or expand by hand
  20. Joint Committee on Vaccination and Immunisation (2006). «Chapter 18 Hepatitis B» (PDF). Immunisation Against Infectious Disease 2006 ("The Green Book") (вид. 3rd edition (Chapter 18 revised 10 October 2007)). Edinburgh: Stationery Office. с. 164. ISBN 0-11-322528-8. 
  21. doi:10.1016/j.tmaid.2006.04.004
    This citation will be automatically completed in the next few minutes. You can jump the queue or expand by hand
  22. O'Connor, John (2008-10-03). «Hepatitis B Prevention – The Body». Body Health Resources Corporation. Архів оригіналу за 2013-07-07. Процитовано 2009-01-30. 
  23. Shi Z, Li X, Ma L, Yang Y Hepatitis B immunoglobulin injection in pregnancy to interrupt hepatitis B virus mother-to-child transmission-a meta-analysis // International Journal of Infectious Diseases : IJID : Official Publication of the International Society for Infectious Diseases. — 14 (July 2010) (7) С. e622–34. DOI:10.1016/j.ijid.2009.09.008. PMID 20106694.
  24. Li XM, Shi MF, Yang YB, Shi ZJ, Hou HY, Shen HM, Teng BQ Effect of hepatitis B immunoglobulin on interruption of HBV intrauterine infection // World J Gastroenterol. — 10 (November 2004) (21) С. 3215–7. PMID 15457579.
  25. Li XM, Yang YB, Hou HY, Shi ZJ, Shen HM, Teng BQ, Li AM, Shi MF, Zou L Interruption of HBV intrauterine transmission: a clinical study // World J Gastroenterol. — 9 (July 2003) (7) С. 1501–3. PMID 12854150.
  26. Shi Z, Yang Y, Ma L, Li X, Schreiber A Lamivudine in late pregnancy to interrupt in utero transmission of hepatitis B virus: a systematic review and meta-analysis // Obstet Gynecol. — 116 (July 2010) (1) С. 147–59. DOI:10.1097/AOG.0b013e3181e45951. PMID 20567182.
  27. а б Авторський колектив, за ред. В.П. Широбокова Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія. — Вінниця: Нова Книга, 2011. — 952 с. — 2000 прим. — ISBN 978-966-382-325-6
  28. Hollinger FB, Lau DT. Hepatitis B: the pathway to recovery through treatment. Gastroenterology Clinics of North America. 2006;35(4):895–931. doi:10.1016/j.gtc.2006.10.002. PMID 17129820.
  29. Lai CL, Yuen MF. The natural history and treatment of chronic hepatitis B: a critical evaluation of standard treatment criteria and end points. Annals of Internal Medicine. 2007;147(1):58–61. PMID 17606962.
  30. Alberti A, Caporaso N HBV therapy: guidelines and open issues // Digestive and Liver Disease : Official Journal of the Italian Society of Gastroenterology and the Italian Association for the Study of the Liver. — 43 (January 2011) (Suppl 1) С. S57–63. DOI:10.1016/S1590-8658(10)60693-7. PMID 21195373.
  31. а б doi:10.1056/NEJMra0801644
    This citation will be automatically completed in the next few minutes. You can jump the queue or expand by hand
  32. Pramoolsinsup C. Management of viral hepatitis B. Journal of Gastroenterology and Hepatology. 2002;17(Suppl):S125–45. doi:10.1046/j.1440-1746.17.s1.3.x. PMID 12000599.
  33. Cao GW. Clinical relevance and public health significance of hepatitis B virus genomic variations. World Journal of Gastroenterology : WJG. 2009;15(46):5761–9. doi:10.3748/wjg.15.5761. PMID 19998495. PMC 2791267.
  34. Bell SJ, Nguyen T The management of hepatitis B // Aust Prescr. — 23 (2009) (4) С. 99–104.
  35. doi:10.1111/j.1399-3046.2005.00393.x
    This citation will be automatically completed in the next few minutes. You can jump the queue or expand by hand
  36. doi:10.1016/j.virol.2005.09.033
    This citation will be automatically completed in the next few minutes. You can jump the queue or expand by hand
  37. PMID 1661197 (PubMed)
    Citation will be completed automatically in a few minutes. Jump the queue or expand by hand
  38. doi:10.1016/j.cld.2007.08.001
    This citation will be automatically completed in the next few minutes. You can jump the queue or expand by hand
  39. Villa E, Fattovich G, Mauro A, Pasino M Natural history of chronic HBV infection: special emphasis on the prognostic implications of the inactive carrier state versus chronic hepatitis // Digestive and Liver Disease : Official Journal of the Italian Society of Gastroenterology and the Italian Association for the Study of the Liver. — 43 Suppl 1 (January 2011) С. S8–14. DOI:10.1016/S1590-8658(10)60686-X. PMID 21195374.
  40. doi:10.1111/j.1365-2893.2007.00902.x
    This citation will be automatically completed in the next few minutes. You can jump the queue or expand by hand
  41. Roche B, Samuel D The difficulties of managing severe hepatitis B virus reactivation // Liver International : Official Journal of the International Association for the Study of the Liver. — 31 Suppl 1 (January 2011) С. 104–10. DOI:10.1111/j.1478-3231.2010.02396.x. PMID 21205146.
  42. а б в Mastroianni CM, Lichtner M, Citton R, Del Borgo C, Rago A, Martini H, Cimino G, Vullo V Current trends in management of hepatitis B virus reactivation in the biologic therapy era // World Journal of Gastroenterology : WJG. — 17 (September 2011) (34) С. 3881–7. DOI:10.3748/wjg.v17.i34.3881. PMID 22025876.
  43. Bonacini, Maurizio, MD. «Hepatitis B Reactivation». University of Southern California Department of Surgery. Процитовано 2009-01-24. 
  44. а б в г д е ж Порохницький В.Г, Топольницький В.С. Вірусні гепатити. — Київ: ТОВ "Книга-плюс", 2010. — С. 20. — 1000 прим. — ISBN 978-966-460-017-7
  45. PMID 21536948 (PubMed)
    Citation will be completed automatically in a few minutes. Jump the queue or expand by hand
  46. PMID 791124 (PubMed)
    Citation will be completed automatically in a few minutes. Jump the queue or expand by hand
  47. «Hepatitis B – the facts: IDEAS –Victorian Government Health Information, Australia». State of Victoria. 2009-07-28. Архів оригіналу за 2013-07-07. Процитовано 2009-09-19. [недійсне посилання]
  48. Buddeberg F, Schimmer BB, Spahn DR Transfusion-transmissible infections and transfusion-related immunomodulation // Best Practice & Research. Clinical Anaesthesiology. — 22 (September 2008) (3) С. 503–17. PMID 18831300.
  49. Hughes RA Drug injectors and the cleaning of needles and syringes // European Addiction Research. — 6 (March 2000) (1) С. 20–30. PMID 10729739.
  50. PMID 8392167 (PubMed)
    Citation will be completed automatically in a few minutes. Jump the queue or expand by hand
  51. Lurman A Eine icterus epidemic // Berl Klin Woschenschr. — 22 (1885) С. 20–3.
  52. PMID 15602165 (PubMed)
    Citation will be completed automatically in a few minutes. Jump the queue or expand by hand
  53. doi:10.1086/513435
    This citation will be automatically completed in the next few minutes. You can jump the queue or expand by hand
  54. doi:10.1055/s-2003-37583
    This citation will be automatically completed in the next few minutes. You can jump the queue or expand by hand
  55. «Healthcare stumbling in RI's Hepatitis fight». The Jakarta Post. 2011-01-13. 
  56. http://apps.who.int/gb/ebwha/pdf_files/EB126/B126_R16-en.pdf