Едвард Любовський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едвард Любовський
пол. Edward Lubowski
Народився 19 березня 1837(1837-03-19)
Краків, Вільне місто Краків
Помер 17 травня 1923(1923-05-17) (86 років)
Варшава, Польська Республіка
Поховання Повонзківський цвинтар
Країна  Республіка Польща
Діяльність театральний критик, драматург, письменник, публіцист, правник, перекладач
Сфера роботи творче та професійне письмоd[1], публіцистика[1], право[1], перекладацтво[d][1] і театральна критикаd[1]
Alma mater Ягеллонський університет
Мова творів польська
Учасник Польське повстання 1863—1864
Нагороди
Лицарський Хрест ордена Відродження Польщі

CMNS: Едвард Любовський у Вікісховищі

Едвард Любовський (пол. Edward Lubowski; нар. 19 березня 1837, Краків, Польща — 17 травня 1923, Варшава, Польща) — польський драматург і письменник. Театральний критик.

Біографія[ред. | ред. код]

Вивчав право в Ягеллонському університеті в Кракові. Брав участь в діяльності патріотичних студентських гуртків.

Учасник польського повстання 1863 року. Перебував в ув'язненні в Австрійській імперії.

З 1866 жив у Варшаві, де редагував «Kurier Świąteczny» і «Rodzina», як фейлетоніст і театральний критик співпрацював з багатьма іншими виданнями.

Похований на старому Повонзківському цвинтарі у Варшаві (кв. 74-1-23 / 24)[2].

Творчість[ред. | ред. код]

Е. Любовський — видатний польський драматург, комедіограф. Представник позитивізму.

Дебютував в пресі в 1860.

Перші твори створив під сильним впливом творчості Мольєра і Ежена Скриба, пізніше — Олександра Дюма-сина.

Автор комедій і фарсів, драматичних і історичних п'єс, одноактних бурлесків, повістей і мемуарів.

Вибрані твори[ред. | ред. код]

Комедії і водевілі
  • Pewność siebie (1858),
  • Kariery (1862),
  • Protegowany (1865),
  • Żony uczonych (1866),
  • Ubodzy w salonie (1867) і ін.
Драми
  • Żyd (1868),
  • Gonitwy (1874),
  • Nietoperze (1874),
  • Przesądy (1876),
  • Sąd honorowy (1876),
  • Pogodzeni z losem (1876),
  • Jacuś (1884),
  • My się kochamy (1887),
  • Bawidełko (1891)
  • Monsieur Blaise (1892),
  • Królewicz (1895),
  • Światowe rozrywki (1899)
  • Nie wszystko złoto … (1901)
  • Dzień Wigilii,
  • Kiedyż obiad ?,
  • Kto to? та ін.

Створив низку прозових творів. Основні теми — польське повстання 1863 року і суспільно-побутові проблеми:

  • Wierzące dusze (в 2-х томах, 1864),
  • Silni i słabi (1865),
  • Co się stało w małym miasteczku (1867),
  • Co się stało w małym miasteczku (1867),
  • Aktorka (1871),
  • Na pochyłości (1874),
  • Cichy Janek i głośny Franek (1879),
  • Skąpiec,
  • Krok dalej (1885) та інші.

Протягом багатьох років друкував статті з оглядами театральних постановок в газетах і журналах «Bluszcz», «Tygodnik Ilustrowany», «Biblioteka warszawska», «Kurier warszawski».

Перекладав з англійської Шекспіра.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

На тему Лубовського Ігнацій Шрайбер написав «Драматична творчість Едварда Любовського» (1929).

Нагороди[ред. | ред. код]

2 травня 1923 р. Едвард Любовський був нагороджений Лицарським хрестом ордена Відродження Польщі[3].

Бібліографія[ред. | ред. код]

Велика ілюстрована енциклопедія Гутенберга (1934—1939)

Посилання[ред. | ред. код]

  • Любовський Едуард / / Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона: в 86 т. (82 т. і 4 доп.).  - СПб., 1890—1907.
  • Lubowski Edward [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Czech National Authority Database
  2. Lubowscy. cmentarze.um.warszawa.pl. Процитовано 19 грудня 2019.
  3. Order Odrodzenia Polski. Trzechlecie pierwszej kapituły 1921–1924. Warszawa: Prezydium Rady Ministrów, 1926, s. 35.