Ед Весткотт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття містить неперекладені фрагменти іноземною мовою.
Ви можете допомогти проєкту, переклавши їх українською.
Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад. (квітень 2019)
Ед Весткотт
Народився 20 січня 1922(1922-01-20)[2]
Чаттануга, Теннессі, США[1][2]
Помер 29 березня 2019(2019-03-29)[1][2] (97 років)
Ок-Ридж, Андерсон, Теннессі, США[2]
Країна  США
Діяльність фотограф, науковий ілюстратор

Джеймс Едвард Весткотт (20 січня 1922 — 29 березня 2019 року) — американський фотограф, відомий своєю роботою з урядом Сполучених Штатів в Оук-Риджі, штат Теннессі, під час «Мангетенського проєкту» та Холодної Війни.

Будучи одним з небагатьох людей, якому дозволили користуватися камерою на території Оук-Ридж під час «Мангетенського проєкту», він створив головний візуальний запис про будівництво та експлуатацію виробничих потужностей в місті та про цивільне життя в закритому співтоваристві.[3]

Раннє життя та кар'єра[ред. | ред. код]

Уесткотт як молода людина

Ед Весткотт народився 20 січня 1922 року в Чаттанузі, штат Теннессі, батьки — Джеймі і Люсіл Весткотт переїхали до Нэшвіла, коли Ед був ще дитиною.[4] Коли хлопець почав проявляти інтрес до фотографування, його батько економив протягом цілого року, щоб придбати сину камеру Foth Derby, яка коштувала 25 доларів. Цей подарунок в часи Депресії Велика депресія Велика депресія став для хлопця початком його майбутньої кар'єри. У підлітковому віці він почав займатися розробкою фільму для друзів і сусідів, а також працював у декількох портретних студіях Нешвіля.[5] У 1941 році він приєднався до інженерного корпусу армії США,[6] як фотограф у корпусі «Нашвілл». Його посилали у різні регіони створювати фотографічну документацію гребель, Дамба, місце в Теннессі, яке пізніше стало табором військовополонених, а також аеропорт та інші об'єкти у Форт-Кемпбеллі на кордоні штату Кентуккі.[4][7][8]

Фотограф під час «Мангетенського проєкту» та подальше життя[ред. | ред. код]

У грудні 1942 року армійський корпус відправив 20-річного Весткотта на Clinton Engineer Works в секретній частині Оук-Риджу.[7]

By November 1942, work was nearing completion on army camps, air bases, dams and enemy internment camps in seven southern states where I photographed many areas for site selection and construction progress reports for the US Corps of Engineers. I was one of the last of the 10 cameramen to leave the Nashville District office of the Corps of Engineers and the only one to accept a transfer with the engineers. Having a choice of a project in Alaska or a new job starting near Knoxville that would take a predicted five years to complete, I selected Knoxville.[9]

Весткотт був 29-м співробітником, якого найняли на роботу під час «Мангеттенського проєкту» в Оук-Риджі,[5][10] де він працював офіційним урядовим фотографом з 1942 по 1966 рік. Протягом майже усієї Другої світової війни Ед співпрацював з компанією «Roane-Anderson» підписавши договір з армійським корпусом. Крім фотографування будівель та механічних приладів виробничих потужностей X-10, K-25, Y-12 і S-50, він фотографував життя мирних жителів в місті для щотижневої газети, яка підтримується армією, «Oak Journal». Всі фотографії під час війни Весткотта були зроблені або з використанням графіки Speed, або камери 8 × 10 Deardorff .[11]Деякі його фотографії з'являлися в засобах масової інформації під оголошенням першої атомної бомби та секретного проєкту, які він створив.[3][12] За кілька тижнів до бомбардування Хіросіми і Нагасакі в серпні 1945 року 18 його фотографій були таємно оприлюднені. Фотографії швидко розсекретили та розповсюдили як частину матеріалів для журналістів. Він також відредагував фільм, створений його командою з оцінювання збитків в лабораторії.[4] Знадобилося три дні, щоб роздрукувати їх; охоронці захищали камеру протягом цього часу[13]

У червні 1945 року Уесткотт знову став співробітником армії, а в післявоєнні роки перейшов на роботу в Комісію з атомної енергії США (AEC) після її утворення в 1946 році.[3] У 1966 році він був призначений в штаб-квартиру АЕЦ поблизу Вашингтона, округ Колумбія, та в інших агенціях (Управління енергетичних досліджень і розвитку і Департамент енергетики) до виходу на пенсію в 1977 році. Він фотографував атомні електростанції по всій території США.[4][12]

Уесткотт працював у темній кімнаті інженерних робіт Клінтона в 1945 році

Протягом 35-річної професійної кар'єри Уесткотта в його обов'язки входило створення фотографічної документації відомих людей, включаючи вчених «Мангеттенського проєкту» Дж. Роберта Оппенгеймера, Артура Комптона, Гленна Сіборга, Ванневара Буша, Ернеста О. Лоуренса та Джеймса Брайанта Конанта, генералів армії США Леслі Гроувса, Максвелл Тейлора і Кеннет Ніколса, адмірала Гаймана Рікковера, військового секретаря Роберта П. Паттерсона, американських сенаторівЕстеса Кефаувера і Кеннета Маккеллара з штату Теннессі і Роберта Тафта з штату Огайо, директора Теннессі Веллі Ауторіт та голову АЕЦ Давида Лілієнталя та кількох президентів США .[3][3][12][14]

Фотопртрет наукового директора «Мангеттенського проєкту» Оппенгаймера, зроблений в лютому 1946 року, є широко відомий за майстерне відображення справжніх рис директора. Коли фотограф зустрівся з Оппенгеймером, він дізнався, що фізик хоче сигарети, але не має достатньо грошей Монета. Оппенгеймер зміг купити одну сигарету, взявши гроші в Еда, та одразу закурив. Тоді Весткотт зловив кадр — фізик, що сидів поруч з каміном в гостьовому домі Оук-Ридж, утримуючи в руці щойно запалену сигарету.[15]

Незважаючи на таку неформальну ситуацію, професор Університету Теннессі Болдуін Лі зазначає, що фотографія не була раптова, а навпаки спланована. За словами Лі, Весткотт доручив Оппенгеймеру сісти ніби «злегка прискіпливо» і нахилитися вперед, а тоді сфотографував з такого ракурсу, що «змушує глядача фізично дивитися на людину», таким чином підкреслюючи важливість зображення. Критик Лі також каже, що погляд Оппенгеймера, здається, не спрямований ніде в кімнаті, а навпаки, наведений на «щось дуже далеке і те, що тільки він може бачити».[16]

Виставки та публікації[ред. | ред. код]

Майже усі плоди роботи Еда Весткотта були індетифіковані одразу, і частина залишалася класифікованою протягом багатьох років, а доступ до його робіт зараз практично необмежений.[14] У Національному архіві у Вашингтоні, округ Колумбія, зберігаються близько 5000 негативів.[4] Його фотографії часто виставлялися без підпису його як фотографа на виставках про «Мангеттенський проєкт»[14] Перша музейна виставка, присвячена роботі Весткотта, відбулася в Дитячому музеї Оук-Ридж у 1981 році під назвою «Оук-Ридж 1943—1947: 20 фотографій Едварда Весткотта». У 2005 році в Мистецькій галереї ім. Юінга в Університеті Теннессі в Ноксвілле відбулася виставка його фотографій під назвою «Через об'єктив Ед Весткотта: фотографічна історія таємного міста Другої світової війни». У Американському музеї науки і енергетики та в Дитячому музеї Оук-Риджа є експонати, присвячені Весткоту та його роботам[11][17] а також там виставляють його фотографії як частину експонатів про історію міста. Ряд робіт з виставки в галереї Юінга тепер є музейним експонатом.[18]

Фотографію супермаркету Оук-Риджі, створену Весткоттом у 1945 році, «Tulip Town Market, Grove Centre», було представлено Національним архівом у рамках виставки 2005—2006 рр. «Шлях, яким ми працювали».[19][20] Колекції фотографій «Оук-Ридж» Весткотта були опубліковані в каталозі експозиції галереї Юінга (University of Tennessee, 2005; ISBN 0-9761663-1-3) і в книзі «Oak Ridge» Еда Весткотта (Arcadia Publishing, 2005; ISBN 0-7385-4170-2, ISBN 978-0-7385-4170-9). Фотографії Весткота про зміну охорони Y-12 під час «Мангеттенського проєкту»20 feet (6,1 m) 50 feet (15 m) відображаються на стіні кафетерію Національного комплексу ядерної безпеки Y-12.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Усе своє життя Весткотт провів в Оук-Риджі. Він був одружений з Естер Сейгентал Весткотт протягом 56 років. У них було п'ять дітей.[4][21] Його онук Філ працює фотографом на Алясці в Службі Національних парків, де проводить зйомки наслідків глобального потепління. У 2005 році Весткотт переніс інсульт, який завадив його мовленню.[13] Торговий центр в Оук-Риджі «Kroger Marketplace», що відкрився в 2014 році, назвав «Westcott Center» на його честь.[22]Весткотт помер 29 березня 2019 року в Оук-Риджі, у віці 97 років.[23]

Галерея[ред. | ред. код]

  • Перезмінка на Y-12 під час Мангетенського проєкту
    Перезмінка на Y-12 під час Мангетенського проєкту
  • Oak Ridge supermarket. Exhibited by National Archives with the title "Tulip Town Market, Grove Center"
    Oak Ridge supermarket. Exhibited by National Archives with the title "Tulip Town Market, Grove Center"
  • Оператори калютрона на заводі Y-12 у Оук-Ріджі. Це фото мотивувало Деніз Кайрнан[en] написати Girls of Atomic City.[24]
    Оператори калютрона на заводі Y-12 у Оук-Ріджі. Це фото мотивувало Деніз Кайрнан[en] написати Girls of Atomic City.[24]
  • Workers load uranium slugs into the X-10 Graphite Reactor's concrete face.
    Workers load uranium slugs into the X-10 Graphite Reactor's concrete face.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в https://eu.knoxnews.com/story/opinion/columnists/2019/01/20/without-ed-westcott-secret-city-would-have-stayed-secret/2536301002/
  2. ↑ а б в г д https://www.nytimes.com/2019/04/09/obituaries/ed-westcott-97-dead.html
  3. ↑ а б в г Welsh, Teresa Smith. The Early Photography of Ed Westcott from the Manhattan Project to the Cold War, 1942–1959 (Online exhibit). Knoxville: University of Tennessee. Архів оригіналу за 30 квітня 2014.
  4. ↑ а б в г д е Smith, D. Ray (21 лютого 2006). Ed Westcott – Oak Ridge Photographer Extraordinaire. The Oak Ridger.
  5. ↑ а б Болдуін Лі (2005), «Джеймс Едвард Весткотт: фотограф», в: Через об'єктив Еда Весткотта, історія фотографій таємного міста Другої світової війни , Університет Теннессі. ISBN 0-9761663-1-3 . сторінка не вказана
  6. ↑ Majors, Beverly (3 лютого 2012). Picture this! Famed photog celebrates 90th birthday. The Oak Ridger. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 31 липня 2015.
  7. ↑ а б Lee, Baldwin (2005). James Edward Westcott: Photographer. University of Tennessee. с. 15. ISBN 0-9761663-1-3. {{cite book}}: Проігноровано |work= (довідка)
  8. ↑ Yates, Sam (2005). The Coincidence of Ed Westcott and Oak Ridge, Tennessee. University of Tennessee. с. 10. ISBN 0-9761663-1-3. {{cite book}}: Проігноровано |work= (довідка)
  9. ↑ Smith, D. Ray (2 травня 2006). Eyewitness to the Death of John Hendrix. The Oak Ridger.
  10. ↑ Ed Westcott (2005) Oak Ridge [Архівовано 1 серпня 2020 у Wayback Machine.], Arcadia Publishing, ISBN 0-7385-4170-2 , ISBN 978-0-7385-4170-9 . сторінка не вказана
  11. ↑ а б AMSE Opens Westcott Photo History Exhibit. American Museum of Science and Energy. 16 липня 2009. Архів оригіналу за 7 березня 2012. Процитовано 29 січня 2011.
  12. ↑ а б в Scope and Content of Photographs of Construction, Facilities, and Community Life at Oak Ridge and Other Manhattan Project Sites (1943–1946), Accession Number NN3-434-91-2. National Archives and Records Administration. 29 січня 2011. Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 6 квітня 2019.
  13. ↑ а б Barrett, Chris (14 листопада 2012). Ed Westcott's Secret City Photos - Seventy years out, the world remembers the Manhattan Project through the artful efforts of a gifted young photographer. Metro Pulse. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 31 липня 2015.
  14. ↑ а б в Сам Йейтс (2005), «Збіг Еда Весткотта та Оук-Ридж, штат Теннессі», у: Через об'єктив Еда Весткотта, Фотографічна історія Таємного міста Другої світової війни , Університет Теннессі. сторінка не вказана
  15. ↑ Munger, Frank (30 червня 2010). Oppenheimer. Knoxville News-Sentinel. Архів оригіналу за 5 березня 2012.
  16. ↑ Болдуін Лі (2005), «Джеймс Едвард Весткотт: фотограф», в: Через об'єктив Еда Весткотта, історія фотографій таємного міста Другої світової війни , Університет Теннессі. ISBN 0-9761663-1-3 . сторінка не вказана
  17. ↑ Exhibits. Children's Museum of Oak Ridge. Архів оригіналу за 9 лютого 2012. Процитовано 29 січня 2011.
  18. ↑ Through the Lens of Ed Westcott: Photographic History of World War II's Secret City. Kingsport, Tennessee: Kingsport Arts. 5 листопада 2007. Архів оригіналу за 17 березня 2012.
  19. ↑ Bustard, Bruce I. (2005). The Way We Worked. Prologue (magazine). National Archives and Records Administration. 37 (4, Winter 2005). Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.
  20. ↑ The Way We Worked: Photographs from the National Archives. National Archives and Records Administration. 2007. Архів оригіналу за 7 червня 2010. Процитовано 29 січня 2011.
  21. ↑ Болдуін Лі (2005), «Джеймс Едвард Весткотт: фотограф», в: Через об'єктив Еда Весткотта, фотографічна історія Таємного міста Другої світової війни , Університет Теннессі. ISBN 0-9761663-1-3 . сторінка не вказана
  22. ↑ Bob Fowler (7 травня 2013). New retail center to be named after famed photographer Westcott. Knoxville News Sentinel.
  23. ↑ Smith, Donna; Smith, D. Ray (29 березня 2019). Manhattan Project photographer Ed Westcott dies at 97. The Oak Ridger. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019.
  24. ↑ Majors, Beverly (23 грудня 2013). Westcott 'Boot'ed; Epitomizes person 'Muddy Boot' created for. The Oak Ridger.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ед Весткотт


Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ед_Весткотт&oldid=39849527