Екібен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Екібен
Типовий екібен за 1000 єн з Токійського вокзалу
Тип упакована їжа бенто
Походження  Японія

Екібен (яп. 駅弁) — особливий тип упакованої їжі бенто, що продається в потягах і на вокзалах Японії. Вони йдуть з одноразовими паличками (за необхідності) або ложками. Контейнери для екібен можуть бути виготовлені з пластику, дерева або кераміки. Багато залізничних станцій стали відомими своїм екібеном, виготовленим із місцевих страв (мейбуцу).

Екібен вперше почали продавати на залізничних станціях наприкінці XIX століття. В той час подорож на залізничному транспорті була довгою, саме тому екібен був розроблений у той час. З 80-х років ХХ сторіччя популярність екібен почала занепадати, оскільки в Японії авіаперельоти стали доступнішими, а поїзди — швидшими. Проте численні екібен все ще можна придбати на станціях та в поїздах, деякі з них можуть пропонуються в унікальних контейнерах, які можуть служити сувенірами чи предметами колекціонування.

Їжа в стилі екібен також популярна в Східній Азії, особливо на Тайвані.

Історія[ред. | ред. код]

Продавці екібен обслуговують пасажирів поїзда в 1902 році
Екібен в оригінальній декоративній коробці

Слово екібен походить від «eki», що означає залізнична станція, і «ben», що є скороченням від bento (коробкова їжа)[1]. Під час перерв у виставах театру кабукі продавали макуноуті-бенто[ja](«ланч між актами»). До створення залізниці мандрівники готували або купували їжу, яку для зручності зберігали в дерев'яних коробках для бенто, які продавалися в чайних. З появою залізниць вони перетворилися на екібен. Вважається, що перший продаж екібен відбувся в 1885 році на станції Уцуномія[2]. Спочатку пропоновані екібени були простими стравами, а саме онігірі, загорнуті в молоде бамбукове листя[2]. Ідея продавати екібен швидко поширилася на залізничних станціях по всій країні, і в 1888 році перший стандартний екібен з рисом і кількома гарнірами продавали на станції Хімедзі[3].

На початку 20-го століття багато станцій почали пропонувати екібен, де подавали страви, приготовані з місцевих делікатесів, а потім це стало традицією. Зараз вони можуть бути розроблені спеціально та бути унікальними для кожного регіону, а також зустрічатися лише на місцевих залізничних станціях[4]. Наприклад — ікамеші[ja] , яку подають на станції Морі на Хоккайдо[1][5]. У багатьох місцях екібен став сувеніром місцевої кухні для туристів, який виробляють в оригінальній, унікальній упаковці.

Залізничні подорожі в Японії були популярними після Другої світової війни. В середині 1980-х років, за оцінками, щодня споживалося дванадцять мільйонів коробок[3]. До 1980-х авіаперельоти були дорогими, і мандрівники, як правило, користувалися поїздами, які тоді були набагато повільнішими, тому екібени були необхідні під час довгих подорожей потягом[6]. З 1987 по 2008 рік кількість виробників екібенів скоротилася на 50 %[3]. Швидкісні поїзди, такі як Сінкансен, не зупиняються на багатьох зупинках під час поїздки, що сприяло занепаду станції, на яких більше не пропонують екібен[1]. Однак в 1990-х роках, коли вагони-ресторани були прибрані з потягів, популярність екібена зросла. Екібена тепер також доступний за межами залізничного вокзалу в універмагах та аеропортах.[4]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Ekiben: Taste the Romance of Travel. Tokyo Restaurants Guide.
  2. а б Yoko Hani (5 січня 2003). Japan's own meals on wheels. The Japan Times.
  3. а б в Lombardi, Linda (15 липня 2015). Ekiben! Japanese Food on Japanese Trains and Beyond. Tofugu.
  4. а б Shun Gate (29 квітня 2017). Ekiben Reflects the taste, culture and passion of each region. Tokyo Business Today.
  5. Amy Chavez (3 листопада 2015). The cutest, must-have bento lunchboxes you can buy and eat on the train. Sora News 24.
  6. Junshin Hayashi; Shinobu Kobayashi, Ekibengaku koza (яп.). Shueisha, Japan. 1 вересня 2000. ISBN 9784087200522. Процитовано 26 червня 2008.