Елеватор (зерносховище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Елеватор-термінал у порту Керчі

Елева́тор (англ. elevator — «той, що підіймає») — зерносховище, обладнане для підіймання, сушіння і зберігання великої (10 — 150 тис. т) кількості зерна. Розрізнюють такі види елеваторів:

  • заготівельні (лінійні) — приймають зерно від сільських господарств, місткість 15 — 100 тис. т;
  • виробничі — біля млинів, місткість 8 — 40, іноді понад 100 тис. т;
  • перевалочні (базисні та портові елеватори) — для тривалого зберігання та перевантаження з одного виду транспорту до іншого, будують на великих залізничних станціях і в портах, місткість 50 — 150 тис. т;
  • фондові (базисні) — для тривалого зберігання державного зернового резерву.

Історія[ред. | ред. код]

Будівництво елеваторів стало можливим після винаходу Дж. Дартом транспортера для зерна з паровим приводом у м. Баффало (США) в 1842 р. Перший елеватор збудовано в м. Дулут (США) у 1845 р.

Перші елеватори й облаштовані механічними пристроями зерносховища з'явилися в Російській імперії наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. Перші елеватори в Україні були збудовані в 1893 р. в Одесі та Миколаєві.

Протягом 1912—1916 рр. під контролем Державного банку було збудовано 42 елеватори місткістю 26 млн пудів, причому всі на європейській території власне Росії. Уряд цілковито ігнорував інтереси українських виробників хліба. Місцева преса не приховувала обурення з цього приводу: «Ми і наша Подільська губернія, — писав подільський часопис, — ця „житниця“ Південно-західного краю і всієї держави, до цього часу не маємо не тільки зерносховищ, але про них ніхто навіть не говорить, немовби нас не існує або нам ці зерносховища не потрібні і навіть зайві»[1].

Найбільший у світі елеватор знаходився у м. Канзас-Сіті (США). Він мав висоту 64 м і складався зі 182 зерносховищ, з яких найбільші містили по 320 т зерна.

Конструкція[ред. | ред. код]

Елеватор є спорудою, що складається з кількох силосів — ємностей для зерна. Силос являє собою залізобетонну башту висотою 30-50 м з круглим (діаметром 6-10 м) або квадратним (3-4 м) перерізом, або сталевий циліндр висотою до 30 м і діаметром до 20 м. Зерно з приймальних бункерів підіймають транспортерами нагору будівлі на надсилосний поверх, зважують, вичищають від домішок, висушують і по конвеєрах засипають його до силосів. Висипають зерно через воронки на дні силосу у підсилосному поверсі. Часто зерно в елеваторах дезинсекують. Температура зерна регулюється по всіх рівнях.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]