Ель-Альто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ель-Альто
El Alto
Герб Прапор
Ель-АльтоEl Alto
Основні дані
16°30′35″ пд. ш. 68°09′33″ зх. д. / 16.50972° пд. ш. 68.15917° зх. д. / -16.50972; -68.15917Координати: 16°30′35″ пд. ш. 68°09′33″ зх. д. / 16.50972° пд. ш. 68.15917° зх. д. / -16.50972; -68.15917
Країна Болівія Болівія
Регіон департамент Ла-Пас
Засновано 1903 року
Населення 1 079 698 (2012)
Телефонний код 591 02
Часовий пояс UTC−4
Висота НРМ 4150 м
Міська влада
Веб-сторінка elalto.gov.bo
Ель-АльтоEl Alto. Карта розташування: Болівія
Ель-АльтоEl Alto
Ель-Альто
El Alto
Ель-Альто
El Alto (Болівія)

CMNS: Ель-Альто
El Alto
на Вікісховищі

Ель-Альто (ісп. El Alto, айм. Altu pata) — місто в західній частині Болівії, в департаменті Ла-Пас.

Історія і економіка[ред. | ред. код]

Невелике поселення на місці нинішнього міста з'явилося в 1903 році, після прокладки залізничних ліній з Чукіяпу до озера Тітікака і до чилійського міста Аріка на узбережжі Тихого океану. У 1905 році від цього поселення залізничних службовців і зосередження майстерень Ель-Альто була прокладена і залізнична лінія до Чукіяпу. У 1925 році в Ель-Альто був побудований аеродром і військово-повітряна база утворених до цього часу ВПС Болівії. У 1939 році поселення стає досить великим, і тут відкривається перша школа.

Найбільш інтенсивно Ель-Альто починає розвиватися і рости в 1950-ті роки. У 1952 році його, разом з авіабазою, захоплюють повсталі гірники. У 1957 році в Ель-Альто організовується рух місцевих мешканців по адміністративному відокремлення від Чукіяпу. У 1970 році він отримує часткове самоврядування Sub Alcaldía , а в 1976 році тут відкривається перша поліклініка. У 1985 році Ель-Альто остаточно в адміністративному порядку відділяється від Чукіяпу і отримує статус міста («sección municipal»).

Так як Ель-Альто ще досить молодий, у нього відсутній старовинний міський центр. Він являє собою перетин перпендикулярних один до одного довгих прямих вулиць, головні з яких є продовженням стратегічних регіональних магістралей, вздовж яких розташовані численні промислові підприємства. Центральна частина міста являє собою великий центр торгівлі; міжнародний аеропорт, який знаходився раніше на околиці Ель-Альто, нині оточений з усіх боків житловими кварталами. Околиці міста являють собою бідні нетрі, населені вихідцями з сільської місцевості, які переселилися у місто в пошуках кращої долі.

Географія[ред. | ред. код]

Місто Ель-Альто (в пер. з іспанської — висота) прилягає з заходу до Ла-Пасу, частиною якого і було до 1985 року. З населенням в 992 716 чоловік (в 2010 році) Ель-Альто займає друге місце за кількістю жителів в Болівії — після Санта-Крус-де-ла-Сьєрра (нас. — 1 685 884 чол.), і перед такими містами, як Ла-Пас (896 802 чол.) і Кочабамба (624 850 чол.). У регіоні навколо Ель-Альто розташовані численні промислові підприємства; тут також знаходиться один з найбільших високорозташованих міжнародних аеропортів світу. Площа міста складає 1042 км ². Ель-Альто лежить на висоті 3850 метрів над рівнем моря, на посушливій гірській рівнині.

З 2002 року місто адміністративно розділене на 8 міських і 1 сільський район.

Клімат[ред. | ред. код]

Місто розташоване в зоні гірського, помірного клімату, з сильними прохолодними вітрами. Середньорічна температура становить 9,3 °С, при среднезімніх температурі в −4,7 °С і середньорічній — в 17 °С. Щорічна кількість опадів, що випадають — в середньому 600 mm. Іноді випадає сніг — в середньому 7 днів на рік. Осінь прохолодна і дощова. Взимку — холодно і сухо, іноді сніг. Весна холодна, з дощами, рідкісним снігом. Літо — дощове і прохолодне, температура рідко піднімається вище + 20 °С. Навіть влітку ночами бувають заморозки.

Населення[ред. | ред. код]

Ель-Альто відноситься до числа найбільш швидко зростаючих міст у світі. У 1992 році тут проживало 424 528 осіб, у 2001–647 350 осіб, у 2010 — вже 992 716 чоловік. У 2011 році число мешканців Ель-Альто перевищила 1 мільйон. Дані на 2012 рік повідомляють про населення 1079698 мешканців[2]. 50% з яких у віці 19 років і молодше, і лише 18% — старше 39 років. 74% населення належать до народу аймара, 6% — до народу кечуа. У той же час Ель-Альто відноситься до найбідніших міст Америки. 70% його мешканців мають доходи, що лежать за межею бідності. 88% — неписьменні або малоосвічені. У населених біднотою кварталах часто відчувається брак питної води через малі потужності міського водопроводу, відбуваються також перебої з постачанням електроенергії.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Sian Lazar: El Alto, Rebel City: Self and Citizenship in Andean Bolivia (Latin America Otherwise: Languages, Empires, Nations) (Taschenbuch), Duke UP 2008, ISBN 0-8223-4154-9 — basiert auf Feldarbeit 1997–2004