Ендонім

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ендонім (від дав.-гр. έ̓νδον — внутрішній та ὄνυμα — ім'я) — назва географічного об'єкта мовою, якою спілкуються на території, де розташований цей географічний об'єкт. Наприклад Львів (не Львов, Lviv), Wien (не Відень).

Ендонім є антонімом, тобто протилежним за змістом поняттям до екзонім (назва, що не вживається місцевим населенням).

Один об'єкт — одна назва[ред. | ред. код]

Багато націй, які отримали суверенітет, виявляли бажання, щоб у світі вживали оригінальні назви географічних об'єктів, розташованих на їхній території, уникалися екзоніми з політичним підтекстом. Тому група експертів ООН з географічних назв у 1967 запропонувала принцип «один об'єкт — одна назва».

Проте практика показала, що це не завжди можливо. Зокрема у країнах, на території яких вживається дві або більше мов і у кожній географічні назви належать до культурної спадщини. У деяких випадках це неможливо з політичних мотивів.

Причини обмеження вживання ендонімів[ред. | ред. код]

При вимові або написання назви географічного об'єкта іншою мовою відбувається як-правило адаптація назви під цю мову. Це дозволяє від цих слів утворювати похідні прикметники та іменники (від назви країни, міста — їх жителі), відмінювати за правилами рідної мови.

Історична причина полягає в що географічні об'єкти можуть мати давню історію, яка увійшли до спільного історичного спадку людства на великій території. Екзоніми виникали коли першовідкривачі давали свої назви, не знаючи про існування місцевих назв, або ж колонізатори і завойовники, які не брали їх до уваги, і вони збереглися у тих країнах, звідки з'явилися пришлі люди. Багато географічних об'єктів (ріки, гори та інші) знаходяться у декількох країнах і кожній мають свою назву-едонім. Тому вживання екзоніму у такому випадку є виправданим.

Рекламні агентства у туристичних проспектах вживають екзоніми для позначення географічних об'єктів своєї території.

В ООН побутує практично одностайна думка, що екзоніми не слід вживати на картах, виданих кількома мовами чи однією з поширених мов для міжнародного вживання; на дорожніх знаках, на табло в аеропортах і на вокзалах.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Дрогушевська І. Л., Руденко І. С., Сивак Н. І. Міжнародний досвід вживання традиційних географічних назв[недоступне посилання з липень 2019] // Вісник геодезії і картографії — 2012, № 1

Посилання[ред. | ред. код]