Топонім

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Топо́нім (від грец. топоним — місце і грец. όνομα — назва) — назва місцевості, регіону, населеного пункту, об'єкту рельєфу, будь-якої частини поверхні Землі, тобто географічна назва.

Для назв населених пунктів — міст, селищ, сіл тощо — прийнято крім загального терміна «топонім» вживати термін ойконім; для назв водних об'єктів (річок, озер, морів) — термін гідронім; для об'єктів рельєфу, тобто об'єктів орографічних (гір, хребтів, горбів, долин, плато, низовин, гірських ущелин та інших) — оронім[1].

Назви місць (тобто топоніми) часто даються автохтонним населенням певної території, для якої кожний з топонімів несе смислове значення. Завдяки цьому можна встановити, наприклад, що на певній території колись проживав народ, що відрізняється від того, який живе там на теперішній час. Тобто, топоніми часто характеризують територію з точки зору тих народів, які колись населяли ту чи іншу місцевість.

Різновиди топонімів[ред.ред. код]

Топоніміка[ред.ред. код]

Історію топонімів вивчає наука топоніміка. Топоніміка встановлює, наприклад, такі факти.

Назва Британії походить від назви кельського племені бриттів, які жили там ще за часів Римської імперії; назва російського міста Муром походить від назви угро-фінського племені мурома; назва російського міста Перм походить від слова «парма», що на мові комі означає «горб, на якому ростуть ялини».

Українська топонімія[ред.ред. код]

Географічні назви (топоніми) утворюються або від загальних назв (апелятивів), наприклад, назва села Берег від апелятива берег, назва річки Ріка — від апелятива річка, або від власних назв (антропонімів), наприклад, назва міста Івано-Франківськ — від власного імені Івана Франка. Значна частина географічних об'єктів має опосередковані назви. Так, місто Сіверськ дістало свою назву від річки Сіверський Донець, яка, в свою чергу, означувальну частину одержала від назв слов'янського племені сівери, сівера, що жили у верхній течії річки, а іменникову — через найменування річки Дон від іранського don «вода», «річка»[1].

Топоніміка українських географічних назв говорить або про їхнє слов'янське походження (Біла Церква, Поділля, Монастирище, Вишгород, або про сліди неслов'янського субстрату (порівняйте сарматські гідроніми — назви річок: Хорол, Сула). Топоніми Криму свідчать про їхнє тюркське походження (Бахчисарай — «Палац-сад», Кара-Даг — «Чорна гора») або ж грецьке (Ай-Петрі — «Святий Петро»). Сама назва Криму (тюркськими мовами «Къырым») означає «рів».

Топоніми розрізняються за ознаками природи[1]:

Однак збіг гідронімів, з назвами тварин в абсолютній більшості випадків являє собою пізніше переосмислення давньослов'янських, тюркських, чи інших назв річок (Білка, Вовк, Галка тощо)[1].

Окрему групу становлять антропонімічні назви, що походять від імен, прізвищ; етнонімічні — від найменування народів, родів, племен (село Дуліби, село Поляни, село Ятвяги, село Деревляни, смт Печеніги, місто Ківерці, смт Торчин, смт Узин, село Серби). З минулого дійшла до нас група топонімів, які відображають соціальну нерівність (село Бортники, місто Бровари); збереглися топоніми культового походження, пов'язані з релігійними святами, храмами, церквами, мечетями тощо[1].

Географічна назва[ред.ред. код]

Група експертів Організації Об’єднаних Націй з географічних назв визначає: «Географічна назва (англ. geographical name) – назва, що відноситься до об’єкту на Землі».

В основному, географічна назва є ім’ям власним (особливим словом, словосполученням або вираженням), що постійно використовується в мові для визначення певної місцевості, об’єкту або району на поверхні Землі, що має риси, які піддаються розпізнаванню.

До таких географічних об’єктів відносяться:

  1. населенні пункти (наприклад, міста, поселення, сіла);
  2. адміністративні одиниці (наприклад, штати, кантони, райони, округа);
  3. природні об’єкти (наприклад, річки, гори, миси, озера, моря);
  4. штучні споруди (наприклад, греблі, аеропорти, дороги);
  5. місцевості і райони з невизначеними кордонами, якім місцеві мешканці надають особливе (начастую - релігійне) значення (наприклад, пасовища, райони рибальства, святі місця).

Географічна назва може також називатися топографічною назвою або топонімом (англ. toponym) (цей термін в більш широкому контексті може відноситься до назв позаземних об’єктів, зокрема, до назв об’єктів на Місяці або інших планетах).[2]

Біологія[ред.ред. код]

У біології топонім — двохчленна назва рослини (наприклад, горобина звичайна, деревій тисячолистий).

В анатомії топонімом називають частину або область людського організму, на відміну від органу.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: «Знання», 1998.
  2. Glossary of Terms for the Standardization of Geographical Names, UN, ST/ESA/STAT/SER.M/85, 2002

Література[ред.ред. код]

  • Географічні назви в українській мові: складні питання словозміни, творення, правопису та наголошення : Посіб. для студ. вузів. / В. О. Горпинич, Т. Р. Антонюк. - К. : І.Федоров; Д., 1999. - 152 c. - Бібліогр.: с. 146-152.
  • Карпенко О. П. Топонім // Українська мова : енциклопедія. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9. — С. 637.
  • Топонімічний словник України : Слов.-довід. / М. Т. Янко; Міжнар. фонд "Відродження". - К. : Знання, 1998. - 430 c. - (Прогр. "Трансформація гуманіт. освіти"). - Бібліогр.: с. 403-429.
  • Топонімія Галицької Гуцульщини : етимол. слов.-довід. / М. М. Габорак; Ін-т українознав. при Прикарпат. нац. ун-ті ім. В. Стефаника, Івано-Франків. обл. ін-т післядиплом. пед. освіти. - Івано-Франківськ : Місто НВ, 2011. - 655 c. - Бібліогр.: с. 632-653.