Ентоні Флю
| Ентоні Флю | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
11 лютого 1923[1][2][3] Лондон, Велика Британія | |||
| Смерть |
8 квітня 2010[4][1][…] (87 років) Редінг heart attackd | |||
| Громадянство (підданство) |
.svg){kind=small} Велика Британія | |||
| Знання мов |
| |||
| Діяльність |
| |||
| Викладав | Абердинський університет, Редінзький університетd, Університет Оксфорда, Йоркський університет і Кілський університетd | |||
| Член | Товариство "Мон Пелерін" | |||
| Alma mater | Колледж Святого Іоанна, Школа східних і африканських досліджень Лондонського університетуd, Kingswood Schoold і St Faith's Schoold | |||
| Визначний твір |
| |||
| Конфесія | деїзм[6] | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
Ентоні Флю (англ. Antony Flew; 11 лютого 1923, Лондон — 8 квітня 2010) — британський філософ, спеціалізувався в аналітичній філософії і філософії релігії.
Біографія[ред. | ред. код]
Закінчив лондонську Школу вивчення східних і африканських країн (SOAS), Лондонський університет, служив офіцером розвідки в Королівських ВПС. Після війни закінчив Коледж Святого Іоанна (Оксфорд), був аспірантом відомого вченого Гілберта Райла.
Викладацьку діяльність почав у коледжі Крайст-Черч при Оксфордському університеті. Відтак протягом 11 років викладав філософію в Університеті Абердіна і упродовж 12 років — у Keele University.
У 1973-1983 роках — професор філософії Редінгського університету. Вийшовши у відставку, протягом декількох років читав лекції на півставки в Йоркському університеті в Торонто.
Довгий час вважався одним із видних філософів-раціоналістів, одним з ідейних стовпів сучасного атеїзму, проте в 2004 році переглянув свої погляди і заявив, що Бог існує.
Обрав для себе світогляд атеїста ще в 15 років. Популярність в академічній сфері прийшла до нього в 1950 році після публікації однієї зі статей. Відносив себе до «негативних атеїстів», вважаючи, що богословські передумови не можуть бути ні підтверджені, ні спростовані досвідом. Цьому питанню він присвятив книгу «Теологія і фальсифікація», що стала однією із найбільш цитованих філософських робіт другої половини XX століття. Стверджував, що будь-філософський спір про Всевишнього повинен починатися з презумпції атеїзму, а існування Бога слід доводити[7].
Зміна світогляду філософа почалося з того, що він прийшов до висновку про правильність двох доказів буття Бога, запропонованих Фомою Аквінським — «від задуму» та «від першодвигуна». На його думку, результати досліджень біологами структури молекули ДНК показали неймовірну, незбагненну комплексність всіх її компонентів, необхідних для існування життя, й існування розуму, який і створив цю основу життя. Флю називав абсурдним твердження, що перша основа життя — жива клітина, що володіє незбагненною складністю побудови, — могла утворитись шляхом еволюціонування матерії без душі внаслідок якихось природних умов[7][8].
Втім, при цьому Флю зазначав, що його позиція є деїстичною і далекою від християнських або ісламських вірувань. Таку характеристику Бога могли б дати Аристотель, Джефферсон — сутність, яка стала першопричиною всесвіту, але при цьому не втручається в людські справи[7][9]. Він також стверджував, що не вірить у життя після смерті. Але у своїй останній книзі він трохи в іншій формі описує релігійність: «Якщо ви хочете, щоб Всемогутність заснував релігію, то мені здається, що цей тандем [Ісус і святий Павло] є найкращим вибором»[10]. Його книга «Бог є» описує існування Вищого розуму як єдиний логічний феномен існування Всесвіту. У ній можна знайти також опис, на його думку, помилок книги Річарда Докінза, Деннета, Льюїса Уолперта, Сема Харріса і Віктор Стенджера.
Основні праці[ред. | ред. код]
- «Бог і філософія» (1966),
- «Еволюційна етика» (1967),
- «Введення в західну філософію» (1971),
- «Презумпція атеїзму» (1976),
- «Розумна тварина» (1978),
- «Атеїстичний гуманізм» (1993),
- «Шкода розчаровувати, але я все ще атеїст!» (2004),
- «Бог є: Як самий знаменитий у світі атеїст поміняв свою думку» (2007)
Див. також[ред. | ред. код]
- Жоден справжній шотландець: логічна пастка, описана Ентоні Флю у книзі «Роздуми про міркування: Чи щиро я хочу бути правим?».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Stefon M. Encyclopædia Britannica
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ http://www.nytimes.com/2010/04/17/arts/17flew.html
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ http://mobile.nytimes.com/2010/04/17/arts/17flew.html?_r=0&referer=https://ar.wikipedia.org/
- ↑ а б в Умер уверовавший атеист-философ [Архівовано 4 червня 2018 у Wayback Machine.] // Богослов.ру/Regions.ru, 15.04.2010 г.
- ↑ Professor Antony Flew, Obituary. Telegraph. 13 квітня 2010. Архів оригіналу за 23 квітня 2012. Процитовано 26 серпня 2019.
- ↑ Antony Flew, Philosopher and Ex-Atheist, Dies at 87. The New York Times. 17 квітня 2010. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 26 серпня 2019.
- ↑ Бог есть: как самый знаменитый в мире атеист поменял свое мнение. Архів оригіналу за 9 травня 2019. Процитовано 26 серпня 2019.
|
