Енциклопедистика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Енциклопедѝстика — наукове вивчення енциклопедій, передусім історії енциклопедичних видань, сучасних паперових і електронних енциклопедій, а також теоретичних і методичних особливостей їх підготовки. Є міждисциплінарною галуззю, оскільки має різні аспекти досліджень (біографічний, бібліографічний, історіографічний, текстологічний, джерелознавчий, лінгвістичний, інформаційний, філософський, суспільно-політичний, педагогічний тощо). Як окрема наукова дисципліна формується на основі поєднання різних наук, та найбільше  — історичних (спеціальні історичні дисципліни), лінгвістичних (лексикографія, термінологія) й інформаційних. Наприклад, в Україні за класифікацією наукових напрямів Національної академії наук України енциклопедистика є галуззю історичних наук (3.2.17 — "історична енциклопедистика") та наукової інформатики (3.11.6 — "розвиток словниково-енциклопедичної справи")[1].

Енциклопедистикою називають не лише наукову дисципліну, а й сферу професійної діяльності, що пов'язана з укладанням і виданням енциклопедій (ланка видавничої справи)[2]. У цьому значенні більш поширений термін "енциклопедична справа". В Україні, згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, енциклопедична справа діє у сфері надання телекомунікаційних та інформаційних послуг спільно зі словникарством (58.11.14 — "словники та енциклопедії друковані")[3].

Узагальнено енциклопедистикою можуть називати й сукупність опублікованих енциклопедичних видань як певний науковий чи видавничий здобуток[4].

Дослідження й укладання енциклопедій[ред. | ред. код]

Дослідження енциклопедій виокремлюють в самостійну наукову ланку, оскільки такі видання (насамперед універсальні енциклопедії) є "феноменом людської культури, маркером духовної зрілості нації, відзеркаленням інтелектуального потенціалу суспільства"[5]; належать до "найскладніших з усіх видів видавничої продукції не лише в контексті редакційно-видавничої підготовки, а й розроблення теоретично-практичних засад цього важливого сегмента книговидання"[6]; здатні формувати "енциклопедичний стиль мислення"[7], сприяти "підвищенню культури людей й навіть подоланню духовної кризи суспільства"[8]; "систематизують термінологічний апарат мови"[9][10] (зокрема галузеві енциклопедії); зрештою, слугують "авторитетним джерелом перевірених знань"[11], а також дидактичним засобом навчання в сучасній освіті[12].

Об'єктом дослідження енциклопедистики є енциклопедичні видання, зокрема енциклопедії, енциклопедичні довідники, енциклопедичні словники, енциклопедичні словники-довідники, енциклопедичні онлайн-ресурси. Класифікація й диференціація енциклопедичних видань часто стає предметом дослідження науковців. Окремі теоретичні напрями енциклопедичних досліджень стосуються енциклопедичних знань (способів їх систематизації, виокремлення, представлення, поширення в суспільстві тощо), енциклопедичної культури (як сукупності цінностей, пов’язаних зі ство­ренням енциклопедій). Корпус (реєстр) енциклопедичних статей, що становить зміст будь-якої енциклопедії, і критерії відбору матеріалу до нього, вимоги написання статей, особливості графічного матеріалу, стилістика, дизайн статей та енциклопедії в цілому тощо — одні з найважливіших практичних питань енциклопедистики.

Енциклопедистика належить до молодих наукових дисциплін, що лише починає розвиватися. Натомість енциклопедична справа має давню історію, адже стосується практики укладання енциклопедій (див. Енциклопедія). В Україні становлення енциклопедистики як наукової дисципліни пов'язане з дослідженнями, які виконуються в таких установах, як Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, ДНУ «Енциклопедичне видавництво», Інститут історії України НАН України, Українська академія друкарства, Наукове товариство імені Шевченка, Канадський інституту українських студій тощо. У Франції в середині 20 ст. у зв'язку з підготовкою "Енциклопедії українознавства" (1949—1995) діяв Інститут енциклопедії українознавства.

Серед зарубіжних енциклопедичних установ та організацій, що займаються дослідженнями енциклопедичного спрямування та / або підготовкою фундаментальних енциклопедій: Інститут Італійської енциклопедії (Італія), Лексикографічний інститут імені Мирослава Крлежі (Хорватія), Центр лексикографії Чорногорської академії наук і мистецтв (Чорногорія), Центр лексикології й лексикографії Академії наук і мистецтв Боснії і Герцеговини, Науково-видавничий комплекс "Башкирська енциклопедія", ДУ "Інститут татарської енциклопедії та регіонознавства Академії наук Республіки Татарстан" (Російська Федерація), Науково-видавничий енциклопедичний центр (Литва), Центр енциклопедичних досліджень Наукової бібліотеки імені А. Лупана (Молдова), Латвійська національна бібліотека (Латвія), Центр "Велика ісламська енциклопедія"[en] (Іран), Державний інститут енциклопедичних видань[en] (Індія) та ін. Найвідомішим у світі енциклопедичним видавництвом є транснаціональна компанія "Британська енциклопедія" (Encyclopædia Britannica, Inc.). Чи не найпопулярнішим об'єктом енциклопедичних досліджень у світі є "Вікіпедія".

Українським періодичним виданням з питань енциклопедистики є "Енциклопедичний вісник України".

В Україні проводять регулярну тематичну наукову конференцію "Українська енциклопедистика".

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Нормативні акти НАН України Нормативний акт. www.nas.gov.ua. Процитовано 2020-12-13. 
  2. Bereziuk, Tetiana; Ishchenko, Oleksandr; Ocheretianko, Svitlana; Pylypchuk, Ruslan; Savchenko, Oleh; Feshchenko, Nataliia; Shushkivskyi, Anatolii; Zhelezniak, Mykola (2018). Materials to Glossary for Encyclopedia Science. The Encyclopedia Herald of Ukraine 10. с. 50–82. ISSN 2707-000X. doi:10.37068/evu.10.5. Процитовано 2021-01-11. 
  3. Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016:2010. Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики. 2010. 
  4. Березюк, Т. І.; Іщенко, О. С.; Пилипчук, Р. В.; Савченко, О. В.; Фещенко, Н. М.; Шушківський, А. І. (2015). Здобутки української енциклопедистики: характеристика найважливіших видань. Наука України у світовому інформаційному просторі 12 (Київ: Національна академія наук України). с. 9–114. Процитовано 2021-01-12. 
  5. Смолій, Валерій; Боряк, Геннадій (2015). Сучасна історична енциклопедистика: здобутки і перспективи розвитку. Вісник НАН України 3. с. 44. ISSN 0372-6436. Процитовано 2021-01-11. 
  6. Тимошик, Микола (2014). Сучасна біографічна енциклопедистика: незначні позитивні набутки, відчутні тривожні тенденції. Українська енциклопедистика. Матеріали III Міжнародної наукової конференції «Українська енциклопедистика» / За ред. М. Г. Железняка. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. doi:10.37068/ue.2013.34. Процитовано 2021-01-11. 
  7. Aristova, Alla (2020). Medieval encyclopedia as a form of of religious worldview universalization (on the example of "Speculum Maius " by Vincent of Beauvais). Ukrainian Religious Studies 92. с. 44. ISSN 2617-9792. doi:10.32420/2020.92.2175. Процитовано 2021-01-11. 
  8. Ishchenko, Oleksandr (2019). The Encyclopedia Branch as a Component in Book Culture of Ukraine: Actual Trends. Academic Papers of The Vernadsky National Library of Ukraine 51. с. 201. doi:10.15407/np.51.201. Процитовано 2021-01-11. 
  9. Kots, Tetyana (2020). Conceptual paradigm of journalistic style in the academic project “Ukrainian style: encyclopedia”. Ukrainska mova 73. с. 13. doi:10.15407/ukrmova2020.01.013. Процитовано 2021-01-11. 
  10. Пономаренко, О.; Кульчицька, Г.; Черниш, Д. (2015). Упорядкування українських назв мінеральних видів у зв’язку з підготовкою Мінералогічної енциклопедії України. Мінералогічний журнал 37 (3). с. 3–14. ISSN 0204-3548. Процитовано 2021-01-11. 
  11. Zhelezniak, Mykola (2017). Ukrainian online encyclopedias: development trends and place in the information space of our state. The Encyclopedia Herald of Ukraine 8–9. с. 7–21. ISSN 2707-000X. doi:10.37068/evu.8-9.1. Процитовано 2021-01-11. 
  12. Бондаренко, Андрій (2012). Вікіпедія як освітній ресурс: досягнення і перспективи. Електронні засоби та дистанційні технології для навчання протягом життя: тези доповідей VIII Міжнародної науково-методичної конференції / Відп. ред. В.В. Божкова (Суми: СумДУ). Процитовано 2021-01-11.