Ерік Ларсон
| Ерік Ларсон | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Erik Larson | ||||
 Ерік Ларсон (2007) | ||||
| Народився |
3 січня 1954 (70 років) Бруклін, США | |||
| Країна |
 США[1] | |||
| Діяльність | письменник, журналіст | |||
| Alma mater | Пенсільванський університет, Вища школа журналістики при Колумбійському університетіd і Freeport High Schoold | |||
| Заклад | Університет Джонса Гопкінса, Державний університет Сан-Францискоd і Орегонський університет | |||
| Роки активності | 1992 — тепер. час | |||
| Напрямок | Документальна література | |||
| Magnum opus | «Диявол у Білому місті» | |||
| Нагороди | Премія Едгара Алана По (2004) | |||
| Сайт: eriklarsonbooks.com | ||||
|
| ||||
 Ерік Ларсон у Вікісховищі | ||||
Ерік Ларсон (англ. Erik Larson, нар. 3 січня 1954, Бруклін, США) — американський журналіст та письменник у жанрі нон-фікшн (документальна література). Автор декількох бестселерів[2], серед яких, зокрема, книга «Диявол у Білому місті» (2003), яка розповідає про Чиказьку Колумбівську виставку 1893 року та серійного вбивцю Генрі Говарда Холмса. 2004 року став лауреатом Премії Едгара Алана По у категорії «найкращий документальний детектив».
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в Брукліні, але своє дитинство провів у Фріпорті, Лонг-Айленді та Нью-Йорку[3]. Вивчав російську історію в Пенсильванському університеті, який 1976 року закінчив із відзнакою. Через рік, вступив до Вищої школи журналістики при Колумбійському університеті, який закінчив 1978 року[3][4]. Вирішив навчатися журналістиці після перегляду фільму «Вся президентська рать»[5].
Почав свою журналістську діяльність у газеті «The Bucks County Courier Times» в Левіттауні (Пенсильванія), де писав про вбивства, відьом, речовини, що забруднюють навколишнє середовище та інші «схожі приємні» речі. Згодом працював у таких виданнях як: «The Wall Street Journal» та «TIME magazine» (досі там пише). Його журнальні оповідання з'являлися у «The New Yorker», «The Atlantic Monthly», «Harper's» тощо[5].
Викладав мистецтву написання документальної літератури у Сан-Франциському університеті, Університеті Донса Гопкінса та Університеті Оригону.
Одружений; має трьох доньок. Живе в Нью-Йорку, але також має будинок в Сіетлі.[4] За своє життя проживав також у Брістолі, Філадельфії, Сан-Франциско та Балтіморі.
Письменницька кар'єра[ред. | ред. код]
Автор документальної літератури. 2016 року в одному із своїх інтерв'ю сказав, що робить усі дослідження власноруч, поставивши риторичне питання: «Чого б це мені дозволяти комусь іншому так веселитись?». Він також заперечив будь-які вільності щодо фактів у його текстах: «Усі мої цитати — із історичних документів». Черпав літературне натхнення у Девіда Маккалоу, Барбари Такман, Девіда Галберстама та Волтера Лорда.[5]
Твори[ред. | ред. код]
- The Naked Consumer(1992) — «Очевидний споживач»;
- Lethal Passage (1994) — «Смертельний перехід»;
- Isaac's Storm (1999) — «Ісааків шторм»;
- The Devil in the White City (2002) — «Диявол у Білому місті»;
- Thunderstruck (2006) — «Як громом прибитий»;
- In the Garden of Beasts(2011) — «У саду звірів»;
- Dead Wake (2015) — «Постріл із глибин».
Переклади українською[ред. | ред. код]
- Ерік Ларсон. Диявол у Білому місті. — Харків : КСД, 2016. — 528 p. — ISBN 978-617-12-0848-3.
- Ерік Ларсон. Постріл із глибин. Останній рейс «Лузитанії». — Харків : КСД, 2016. — 480 p. — ISBN 978-617-12-2250-2.
- Ерік Ларсон. Велич і ницість. Історія про Черчилля, його родину та спротив під час Лондонського бліцу. — Київ : Наш Формат, 2022. — 592 с. — ISBN 978-617-8115-69-2.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ LIBRIS — 2013.
- ↑ Erik Larson: Best-selling Author of In the Garden of Beasts. Erik Larson: The Books. Архів оригіналу за 14 червня 2012. Процитовано 25 травня 2012.
- ↑ а б Erik Larson, 2003 National Book Award Finalist: Nonfiction, The National Book Foundation. NationalBook.org. 2003. Архів оригіналу за лютий 13, 2012. Процитовано 25 травня 2012.
- ↑ а б About The Author - Erik Larson : Best-selling Author of In the Garden of Beasts. ErickLarsonbooks.com. Архів оригіналу за 9 червня 2012. Процитовано 25 травня 2012.
- ↑ а б в Everett, Matthew. «Q&A: Author Erik Larson [Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.].» Knoxville Mercury, 16 March 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний вебсайт [Архівовано 26 листопада 2020 у Wayback Machine.]
|
