Етельбальд (король Мерсії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Етельбальд
The Repton Stone- detail.JPG

Камінь з Етельбальдом (монастир Ріптон)
Народився невідомо
Помер 757
Секінгтон
вбивство
Поховання Repton Abbey[d]
Національність англи
Титул король Мерсії
Посада King of Mercia[d]
Термін 716—757 роки
Попередник Кеолвальд
Наступник Беорнред
Конфесія католицтво
Батько Алвео
Рід Ікелінги
Брати, сестри  • Heardberht[d]
Підпис Етельбальда

Етельбальд (давн-англ. Æthelbald, Aethelbald; ? —757) — король Мерсії у 716757 роках.

Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Походив з династії Ікелінгів. Син Алвео, онук короля Еови. після загибелі останнього у 642 році Алвео було відсторонено від прав на трон стрийком Пендою, а згодом його синами. Разом з тим успадкував від батько почесний титул етелінга (на кшталт принца).

У 709 році побоюючись зазіхань Етельбальда на трон його вигнав з королівства новий володар Кеолред, онук Пенди. Етельбальд зміг повернутися до Мерсії лише у 716 році, коли Кеолреда було отруєно (чи загинув від пиятики). Того ж року організував заколот проти брата Кеолреда — Кеолвальда, якого було повалено й вбито. Після цього Етельбальда обрано новим королем Мерсії.

Королювання[ред.ред. код]

Етельбальд у внутрішній політиці вирішив спиратися на католицький клір, надавши духівництву значні права, патронуючи монастирям та церквам. У зовнішній політиці взяв курс на повне домінування в Британії. Для цього розпочав військові кампанії на півдні.

Зміцнивши свою владу в Мерсії, напочатку 720-х років розпочав військові кампанії проти королівств Вессекс та Кент. У 725 році було переміг кентського короля Вітреда, який помер невдовзі. Завдяки цьому значно зріс вплив Мерсії на Етельберта II, Ельфріка, Едберта I, що розділили між собою Кент. У деяких хроніках Етельберт згадується як патрон кентських церков.

У 726 році змусив Іне, короля Вессексу, зректися трону та відправитися до Риму. Після цього надав війська претенденту Етеларду, який переміг іншого принца Освальда. У результаті вессекський король Етелард визнав зверхність Мерсії.

Протягом 730—731 років зумів відновити зверхність над королівством Ессекс, проте межі вассалітету останнього від Мерсії викликають суперечності серед дослідників. Разом з тим область навколо Лондону повністю приєднано до Мерсії. У 733 році Етельбальд рушив до Вессексу, у якого відняв значну частину королівства, зокрема й королівський маєток у Сомертоні. У 736 році оголосив себе королем Британії та прийняв титул бретвальда.

У 740 році новий король Вессексу Кутред спробував повалити залежність від Етельбальда, проте той завдав тому поразку, зберігши вплив над Вессексом. Напевне це сталося, оскільки сам Етельбальд був у поході проти Нортумбрія, яка в свою чергу вдерлася до королівства Піктія. Етельбальд сплюндрував південь Нортумбрії, можливо також захопив столицю Еофервік.

За цими успіхами вирішив встановити владу над духівництвом: обмежив привілеї церкви, конфісковував доходи духівництва на військові потреби, застосовував примусову працю для ченців.

У 743 році розпочав військову кампанію проти бриттських королівств Гвінед та Повіс. Результати кампанії достеменно невідомі. У 746 році виступив проти Ессексу, завдавши поразки короля Селреду, який загинув. Новий король Ессексу Світред визнав зверхність Мерсії.

У 747 році організував церковний синод, в якому брали участь єпископи Мерсії, Ессексу, Кент, зокрема й архієпископ Кентерберійський. Основним питанням було залагодження стосунків між світською та церковною владою. У 749 році проведено собор у Гамлі, за результатами якого видав наказ щодо звільнення кліра від зобов'язань, окрім будування фортець та мостів.

У 752 році знову повстав Кутред, король Вессексу, на придушення якого Етельред спрямував війська. Втім у битві при Берфорді мерсійське військо зазнало поразки. Внаслідок цього Вессекс скинув залежність від Мерсії.

У 756 році виступив проти Сігеберта, що став королем Вессексу після смерті Кутреда. 757 року Етельбальд підтримав Кіневульфа, який став новим королем Вессексу. Натомість Кіневульф визнав зверхність Мерсії.

У 757 році Етельбальда було вбито у місті Секінгтон (в сучасному Ворікширі) власними охоронцями. Причини цього достеменно невідомі. Новим королем став військовик Беорнред.

Родина[ред.ред. код]

Етельбальд не був одружений, мав численних коханок, навіть серед черниць. За це постійно критикувався єпископами. Про нащадків короля замало відомостей.

Джерела[ред.ред. код]

(англ.)