Етельбальд (король Мерсії)

Етельбальд
Камінь з Етельбальдом (монастир Ріптон)
Народився	невідомо
Помер	757 Секінгтон ·вбивство
Поховання	Repton Abbeyd
Країна	Мерсія
Національність	англи
Діяльність	монарх
Титул	король Мерсії
Посада	King of Merciad і King of Merciad
Термін	716—757 роки
Попередник	Кеолвальд
Наступник	Беорнред
Конфесія	католицтво
Рід	Ікелінги
Батько	Алвео
Брати, сестри	Heardberhtd
Медіафайли у Вікісховищі

Підпис Етельбальда

Етельбальд (давн-англ. Æthelbald, Aethelbald; ? —757) — король Мерсії у 716—757 роках.

Життєпис

Молоді роки

Походив з династії Ікелінгів. Син Алвео, онук короля Еови. Після загибелі останнього у 642 році Алвео було відсторонено від прав на трон стрийком Пендою, а згодом його синами. Разом з тим успадкував від батька почесний титул етелінга (на кшталт принца).

У 709 році побоюючись зазіхань Етельбальда на трон його вигнав з королівства новий володар Кеолред, онук Пенди. Етельбальд зміг повернутися до Мерсії лише у 716 році, коли Кеолреда було отруєно (чи загинув від пиятики). Того ж року організував заколот проти брата Кеолреда — Кеолвальда, якого було повалено й вбито. Після цього Етельбальда обрано новим королем Мерсії.

Королювання

Етельбальд у внутрішній політиці вирішив спиратися на католицький клір, надавши духівництву значні права, патронуючи монастирям та церквам. У зовнішній політиці взяв курс на повне домінування в Британії. Для цього розпочав військові кампанії на півдні.

Зміцнивши свою владу в Мерсії, на початку 720-х років розпочав військові кампанії проти королівств Вессекс та Кент. У 725 році було переможено кентського короля Вітреда, який помер невдовзі. Завдяки цьому значно зріс вплив Мерсії на Етельберта II, Ельфріка, Едберта I, що розділили між собою Кент. У деяких хроніках Етельберт згадується як патрон кентських церков.

У 726 році змусив Іне, короля Вессексу, зректися трону та вирушити до Риму. Після цього надав війська претенденту Етеларду, який переміг іншого принца Освальда. У результаті вессекський король Етелард визнав зверхність Мерсії.

Протягом 730—731 років зумів відновити зверхність над королівством Ессекс, проте межі вассалітету останнього від Мерсії викликають суперечності серед дослідників. Разом з тим область навколо Лондону повністю приєднано до Мерсії. У 733 році Етельбальд рушив до Вессексу, у якого відняв значну частину королівства, зокрема й королівський маєток у Сомертоні. У 736 році оголосив себе королем Британії та прийняв титул бретвальда.

У 740 році новий король Вессексу Кутред спробував повалити залежність від Етельбальда, проте той завдав тому поразку, зберігши вплив над Вессексом. Напевне це сталося, оскільки сам Етельбальд був у поході проти Нортумбрії, яка в свою чергу вдерлася до королівства Піктія. Етельбальд сплюндрував південь Нортумбрії, можливо також захопив столицю Еофервік.

За цими успіхами вирішив встановити владу над духівництвом: обмежив привілеї церкви, конфісковував доходи духівництва на військові потреби, застосовував примусову працю для ченців.

У 743 році розпочав військову кампанію проти бриттських королівств Гвінед та Повіс. Результати кампанії достеменно невідомі. У 746 році виступив проти Ессексу, завдавши поразки королю Селреду, який загинув. Новий король Ессексу Світред визнав зверхність Мерсії.

У 747 році організував церковний синод, в якому брали участь єпископи Мерсії, Ессексу, Кент, зокрема й архієпископ Кентерберійський. Основним питанням було залагодження стосунків між світською та церковною владою. У 749 році проведено собор у Гамлі, за результатами якого видав наказ щодо звільнення кліра від зобов'язань, окрім будування фортець та мостів.

У 752 році знову повстав Кутред, король Вессексу, на придушення якого Етельред спрямував війська. Втім у битві при Берфорді мерсійське військо зазнало поразки. Внаслідок цього Вессекс скинув залежність від Мерсії.

У 756 році виступив проти Сігеберта, що став королем Вессексу після смерті Кутреда. 757 року Етельбальд підтримав Кіневульфа, який став новим королем Вессексу. Натомість Кіневульф визнав зверхність Мерсії.

У 757 році Етельбальда було вбито у місті Секінгтон (в сучасному Ворікширі) власними охоронцями. Причини цього достеменно невідомі. Новим королем став військовик Беорнред.

Родина

Етельбальд не був одружений, мав численних коханок, навіть серед черниць. За це постійно критикувався єпископами. Про нащадків короля замало відомостей.

Джерела

(англ.)

• D. P. Kirby: The Earliest English Kings. Unwin Hyman, London 1991, ISBN 0-04-445691-3
• Swanton, Michael (1996). The Anglo-Saxon Chronicle. New York: Routledge. ISBN 0-415-92129-5.
• Ian W. Walker: Mercia and the Making of England. Sutton, Stroud 2000 ISBN 0-7509-2131-5