Вессекс

Westseaxna rīce Вессекс
519 – 10 ст.
Герб
Вессекс: історичні кордони на карті
Столиця	Вінчестер (після 9 століття)
Релігії	англосаксонське язичництво (до 7 століття), християнство (після 7 століття)
Форма правління	Абсолютна монархія
Король
• 519–534	Кердік
• 688–726	Інє
• 802–839	Егберт
• 871–899	Альфред Великий
• після 925 р.	Етельстан
Історія
• Поселення	5 ст.–6 ст.
• Засноване	519
• Об'єднання	10 ст.
• Норманське завоювання	1066–1088
Населення
Наступник Королівство Англія
Сьогодні є частиною	Велика Британія
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вессекс

Вессекс (давн-англ. Westseaxna rīce; англ. Wessex; дослівно Kingdom of the West Seaxe — «західне саксонське королівство») — англосаксонське королівство, засноване саксами на початку VI століття в ході англосаксонського завоювання Британії. Навколо Вессексу сформувалася Англія.

У 740 році Вессекс потрапив під владу Мерсії. У 825 році Егберт, король Вессексу, завдав поразки Мерсії й об'єднав під своєю владою більшу частину країни, яка з того часу стала називатися Англією. Проте вже наприкінці IX століття королю Альфреду Великому після важкої боротьби з вікінгами довелося укласти договір про розподіл країни (Вессекс залишився в його руках). З правлінням Альфреда в історичній літературі звичайно пов'язується завершення історії Вессексу і початок історії Англії.

В епоху бронзової доби на території Вессексу існувала велика Вессекська культура, яка залишила велику кількість пам'яток.

Історія

Передумови

Після залишення римлянами Британії 410 року місцеві брити та римобрити створили декілька своїх невеличких держав, які боролися між собою та зовнішніми загрозами, насамперед вторгненнями скотів і піктів.

Згідно праці Гільдаса Мудрого «Про падіння та завоювання Британії» (відбиває вельську традицію) після відходу римлян бритам вдалося мирно проіснувати деякий час. Зрештою вони зіткнулися з північними загарбниками (піктами або скотами), певний неназваний правитель Британії (названий Гілдасом «гордим тираном») попросив допомоги у саксів в обмін на землю. Деякий час між бритами та саксами конфліктів не було, але після «суперечки щодо постачання провізії» сакси війною проти бритів завдали серйозної шкоди частинам країни. Проте з часом деякі сакські війська залишили Британію; під командуванням Амвросія Авреліана брити перемогли тих, хто залишився. Зав'язався тривалий конфлікт, у якому жодна зі сторін не отримала вирішальної переваги, доки брити не перемогли саксів у Бадонській битві. Після цього для бритів настав мирний період.

Беда Велебний в своїй «Церковній історії народу англів» додав деталі до історії Гільдас: «гордого тирана» він назвав Вортігерн, а сакських вождів — Хенгіст та Хорса. Подальші деталі до історії були додані в «Історії бритів», яка була частково написана Неннієм. Хенгіст та Хорса боролися із загарбниками Британії за умови отримання острова Танет. Потім у Кенті виникла війна через суперечку між Хенгістом та сином Вортігерна. Програвши кілька битв, сакси нарешті перемогли бритів. Деякі додаткові деталі легенди про Хенгіста та Хорсу можна знайти в «Англосаксонській хроніці», де зафіксовано прибуття наступних хвиль саксів, зокрема Кердіка у 495 році, що вважається засновником Вессексу.

Початковий період

Десь до кінця 510-х років велися запеклі війні гевісіїв (західних саксів) з бритами за південь острова. 519 рік вважається датою заснування королівства Вессекс. Втім про діяльність перших вессекських володарів обмаль відомостей, перважно вони містяться в «Англосаксонській хроніці». Водночас відбувалася боротьба з іншими саксами за гегемонію. 560-х роках король Кевлін зумів досягти титулу бретвальда (верховного короля). В наступні роки здійснено невдалу спробу захопити королівство Кент, а також війни з бритами з перемінним успіхом. Але на початку 590-х років західні сакси зазнали поразки від останніх, що спричинило внутрішню боротьбу за владу.

Західні сакси та їх сусіди бл. 600 року

Напочатку 600-х років тривали війни з бритами і південними саксами, але їх результати достеменно невідомі. Кінегільс зумів посилилити вплив Вессекса на острові, завдавши поразки бритам і відбивши напад королівства Мерсія. Також у 635 чи 640 році хрестився, заснувавши єпископат у своїй столиці Дорчестер. У 645 році Вессекс було захоплено Пендою, королем Мерсії. Після смерті останнього 655 року вдалося відновити незалежність королівства.

674 року владу захопив представник побічної гілки правлячої династії Кенфуса, що спричинило боротьбу за владу, в яку втрутилася Мерсія. Але 676 року влада повернулася до представника головної гілки — Кентвіну. Останній уклав союз з Нортумбрією та завдав низки відчутних поразок бритам. У 680-х роках поновилася боротьба за владу, в якій перемогу здобув Кедвалла (з ще однієї побічної гілки), що зумів захопив королівства Кент, Сассекс і Вітвара. Після зречення Кедвалли 688 року Кент відновив незалежність, а Сассекс став васалом Вессексу.

Наступний король Інє провів адміністративну і правову реформу, що суттєво зміцнило державу, сприяло її централізації. Також було встановлено кордон з Мерсією річкою Темза, але втрачено Суррей. Також зміцнено зверхність над Сассексом та захоплено частину Думнонії, але не вдалося підкорити Ессекс і Кент.

Вессекс у 802 році

726 року внаслідок поразки Вессекс визнав зверхність Мерсії. Декілька спроб звільнитися від ярма виявилися невдалими. Водночас у 740-х роках відбувалися нові спалахи боротьби за влади. 752 року Кутред здобув перемогу над Мерсією, відновивши незалежність. Але вже 757 року Мерсія відновила зверхність над Вессексом, але смерть мерсійського короля Етельбальда сприяла Вессексу знову стати незалежним. За цим вдалося захопити землі сучасного графства Беркшир, завдати поразок Думнонії та Гвікке.

З 772 до 781 року Вессекс внаслідок політичного тиску і поразок від Мерсії було втрачено Сассекс, Беркшир, область навколо Лондону, землі по обидва береги річки Евон. 786 року представник побічної гілки династії Беортрік визнав зверхність Мерсії, але вже 796 року відновив незалежність, проте вже 799 року Мерсія знову відновила зверхність.

Піднесення

Зміцнення держави починається з панування Еґберт. 825 року Егберт завдав порази Беорнвульфу з Мерсії в битві при Елландуні й поклав край її домінуванню. До 829 року він підкорив собі інші королівства південно-східної Британії, які до того залежали від Мерсії. В подальшому на нетривалий час вдалося зайняти Нортумбрію і Мерсію, прийнявши титул бретвальда. Зрештою встановлено повну владу над Сурреєм, Сассексом, Кентом та Ессексом, встановлено зверхність над Думнонією.

Вессекс у 878 році

З 835 року відбуваються перші напади вікінгів на Вессекс. З оляду на цю загрозу 839 року було укладено союзний договір з Мерсією. Після декількох невдач 851 року у битві при Аклеа (Суррей) було завдано ніщивної поразки великій армії данів. 871 року починається нова війна з данами, що вдерлися до Вессексу, перед тим підкоривши Нортумбрію, Східну Англію та Мерсію. Після декількох перемог вессекське військо зазнало низку поразок король Альфред вимушен був погодитися заплатити данам, щоб вони залишили Вессекс. У 876 році почалася нова війна, що тривала з перемінним успіхом, доки 878 року у битві при Етандуні данам було завдано тяжкої поразки. Внаслідок цього було встановлено кордонм з королівством Йорвік.

Протягом наступних років король Альфред здійснив кардинальну реорганізацію уряду та оборони Вессекса, побудувавши військові кораблі, організувавши армію у дві зміни, які служили по черзі, та створивши систему укріплених 33 бургів по всьому королівству. 884 року встановлено зверхність над Мерсією, яку було розділено між Вессексом і Йорвіком.

Підкорення Йорвіку

Підкорення Вессексом королівством Йорвік

899 року починається новий етап протистояння з королівством Йорвік, який запвершився поразкою данів. 910 року останні в союзі з королівством Гвінед знову виступили проти Вессексу, але у битві при Теттенголл Йорвік зазнав нищівної поразки. В результаті в цьому королівстві почалися процеси децентралізації, внаслідок чого 913 року Вессекс перейшов у наступ.

У 917—918 роках данам було завдано низки ніщивних поразок, завдяки чому до 920 року захоплено усію колишню Мерсію. 926 року королівством Йорвік визнало зверхність Вессексу. 927 року король Етельстан ахопив увесь Йорвік, оголосивши проти утворення Англійського королівства.

Символіка

Віверн Вессексу

Вессекс часто символізують віверною. Генріх Гантінгдонський і Матвій Вестмінстерський говорять про золотого дракона, якого підняли західні сакси в битві при Берфорді в 752 році. Гобелен з Байє зображує впалого золотого дракона, а також червоного/золотого/білого дракона після смерті короля Гарольда II, який раніше був графом Вессекським.

Устрій

Напочатках (V—VII ст.) Вессекс ще не був єдиною централізованою державою, а скоріше являв собою племінний союз на ґрунті військової демократії. На чолі союзу стояв найвпливовійший з вождів, що носив титул короля гевісеїв. Давньоанглійське слово для позначення короля було «кинінг» (cyning — «син роду», згодом перетворилося на «king»). У саксів слово ”kindred” (у новоанглійському варіанті) означало спорідненість по крові. Особливо заслужений рід отримував волею народу (племінних зборів) спадкове право на владу, таким чином, традиція та звичай були основою легітимації королівської влади. З 655 року король став іменуватися в документах як «король західних саксів». З 825 року старшого сина і спадкоємця трону призначали королем Кенту.

Спадкування не відбувалося за суворим правилом першоспадкування. Коли трон ставав вакантним, вітенагемот (світські та церковні «мудреці») обирав нового короля з-поміж відповідних кандидатів правлячої династії. Вік, здібності, популярність та побажання попереднього короля були факторами, які могли вплинути на спадкоємство. Король був перш за все очільником армії, його влада була часто обмежена знаттю. Вітенагемот міг офіційно скидати королів, що часто траплялося у VIII ст. Король мав право видавати закони та виносити юридичні рішення за порадою свого вітенагемота.

В управлінні він спирався на племенні знать — членів правлячої династії (етелінгів) і лордів (від давньоанглійського слова hlaford — «хлібопекун» або «хлібодавець»), а потім тени.

Між 688 і 690 роками було впроваджено посаду елдормена, які керували округами. Йому доручали керувати армією та здійснювати правосуддя. Натомість елдормен отримував частину судових штрафів, що належали королю. Йому також, можливо, дарували землю за службу. Саме королівство було поділено на 5 округів, що відповідають сучасним графствам Гемпшир, Сомерсет, Вілтшир, Девон і Дорсет. У 870 року королівство було поділено на шири замість округів. Шири поділялися на сотні, що становили 10 тітінгів («десятків») і 100 гайдів.

Королівська адміністрація зосереджувалася в королівському туні, що був резиденцією, оточеною залежними поселеннями. Населення навколишнього середовища доставляло їжу в оренду до королівської вілли, яку споживав король та його комітати під час своїх регулярних подорожей королівством.

Провідними посадовцями були керуючий королівським господарством (сellerarius), що займався продовольчим та іншим матеріальним забезпеченням короля та його найближчого оточення, свідчив королівські грамоти; хранитель королівського гардеробу і королівської скарбниці (thesaurarius, hraeglthegn); королівський конюший (horsethegn); королівський кравчий (princerna).

Право

Король особисто головував як суддя королівського суду, який міг засудити вільних людей до смертної кари, рабства або накласти фінансові штрафи. У деяких випадках вітан міг скасовувати королівські рішення.

Близько 694 року першу збірку законів випустив король Інє. Ймовірно, зразком був кодекс Етельберта, короля Кенту, 603 року. Перш за все регулювалися земельні стосунки. Земля була поділена між кеорлами (вільними землеробами), шляхтою та королівськими маєтностями. Втім кеорли як правило були орендарями, а не власниками землі. Існували також залежні селяни — віллани. Також у кодексі Інє згадується про вимір землі як ярд, що дорівнювався чверті шкіри великої рогатої худоби. Закони регулюють існування фірда (ополчення), за відмову долучитися до нього шляхтич мав сплатити штраф у 120 шилінгів, а керл — 30 шилінгів. У судовому розгляді до власної клятви керла тепер потрібно було додати клятву поручителя керла.

890 року видано перший загальноанглійський збірник законів — «Правда короля Альфреда», до якої увійшли як усі старі закони, так і нові королівські укази (writs). Також чатсиною правової системи були королівські дипломи та міжнародні договори.

Становище жінки

Вессекська жінка була позбавлена правової активності (дружина короля не мала право титулюватися королевою), незважаючи на те, що її статус був тісно пов'язаний з сімейним становищем. Вона несла відповідальність за вчинені нею провини і могла приносити очисну присягу. Особливу соціальну категорію складали черниці, які, з одного боку, користувалися підвищеним захистом з боку держави, з іншого, з усією суворістю відповідали за порушення чернечих обітниць. Так, увага кодексу короля Альфреда до моральних провин, скоєних проти жінок або за їхньої участі, свідчить прояв особливого ставлення до жіночої цнотливості в цей період.

Економіка

Основу становило сільське господарство. Але також було розвинено ремесла, насамперед виготовлення зброї, суднобудування та виготовлення ювелірних виробів. Вигідне розташування сприяло торгівлі. У 710 році було засновано порт Гамвіч (надалі переріс у Саутгемптон). Цим покращилася торговельні стосунки з іншими державами Британії та королівством франків і Бретані.

Податки і повинності в деталях реконструювати важко, до числа входила данина, яку платили королю найсильнішого королівства менш могутні володарі, натуральне підношення (feorm) королю та його свиті під час об'їзду ним своїх володінь, а також платежі від залежних людей (gafol). Крім того, на користь королів йшли митні та торгові мита та судові штрафи8. Крім того, населення епізодично залучали до відробіткових повинностей. Із середини VIII ст. у грамотах фіксується звільнення мешканців церковних володінь від будівництва бургів та мостів.

Гроші

Срібний пенні Альфреда Великого

З кінця VII ст. стали карбувати скети за зразком кентських монет. 789—796 року відбувалася використання мерсійської монети, відмовившись від карбування власної. Було засновано власний монетний двір у Вінчестері або Гамвічі. 797 року Вессекс став випускати власні срібні монети (пенеги, що в подальшому перетворилися на пенні). 848 року було уніфікувано карбування вессекської монети, яка карбувалася в Кентербері та Рочестері.

Військо

Постійної армії не було. Король і магнати утримували професійне власне військо, а всі вільні люди були зобов'язані нести військову службу у фірді. Власна дружина короля, яку називають комітат, за часів короля Іне досягав 35 вояків. У VIII ст. дружина магнатів досягала 85 вояків.

У 879 року було засновано власний флот.

Релігія

До середини VII ст. західні сакси сповідували поганство. З середини 630-х років відбувається поступово навернення до християнства королів та знаті Вессексу. У 650-х роках король Кенвал створив церковні єпархії в Дорчестері і Вінчестері.

У 737—739 роках було завершено християнізацію Девона, переходу місцевого кельтського населення до римо-католицької церкви. Сама церква діяла відповідно до канонічного права, правової системи, що ґрунтувалася на римському цивільному праві.

Культура

Розвиток відбувається за короля Альфреда. Заохочував до перекладів членів невеликого гуртка наближених до себе освічених людей, що було подобою Академії Карла Великого. За традиційним твердженням переклав трактат Боеція «Про втіху філософією» — один із найпопулярніших творів європейського Середньовіччя.

За Альфреда було відновлено багато монастирських шкіл, зруйнованих під час данського нашестя і створено нові, серед них і світські. Альфред Великий справив великий вплив на сучасну йому аналітику. Деякі частини Вессекської «Англосаксонської хроніки» відображуюють погляди самого короля, його просвітницькі ідеї та літературні праці.

Мова

Західні сакси розмовляли власним діалектом, що відрізнявся власними фонолого-морфологічними рисами від інших діалектів. З часів короля Альфреда він став стандартною письмовою формою давньоанглійської мови протягом решти англосаксонського періоду. До моменту норманського завоювання Англії в 1066 році мова розвинулась у пізньовессекський діалект, що постав як письмова мова.

Література

Вессекс став місцем створення героїчної поеми «Беовульф», що було створено вессекським діалектом.

З героїчними творами пов'язана низка коротких віршів з Ексетерської книги, які стали називати «елегіями» або «поезією мудрості». Вони ліричні та боефіанські в описі злетів і падінь життєвої долі. Похмурим настроєм є «Руїна» (VII ст.), яка розповідає про занепад колись славного міста Римської Британії, та «Мандрівник» (IХ ст.), у якому старший чоловік розповідає про напад, що стався в його молодості, коли всі його близькі друзі та родичі були вбиті; спогади про різанину залишилися з ним на все життя. Він ставить під сумнів мудрість імпульсивного рішення вступити в бій з можливо переважаючою бойовою силою: мудра людина вступає у війну, щоб зберегти громадянське суспільство, і не повинна поспішати в бій, а повинна шукати союзників, коли шанси можуть бути проти неї. Цей поет мало слави в хоробрості заради самої хоробрості. «Мореплавець» — це історія похмурого вигнанця з дому на морі, з якого єдиною надією на визволення є радість небес. Інші вірші включають «Відсіт» (VII ст.), «Вульф та Едвакер», «Плач дружини» та «Послання чоловіка». Король Альфред Великий написав елегію, вільно засновану на неоплатонічній філософії Боеція, який називається «Пісні Боеція».

Мистецтво

Вессекське мистецтво ілюмінування манускриптів є частиною англосаксонського мистецтва, що поєднує середземноморський, кельтський і франкський стилі. Міста королівства були одним з центрів англосаксонського мистецтва.

У столиці королівства склалася Вінчестерського школа ілюмінованого рукопису, що виробила власний «Вінчестерський стиль». Відома застосування першого рослинного орнаменту з листям та виноградом і перший в Європі ініціал, прикладом чого є Санкт-Петербурзький Беда, який, ймовірно, можна датувати 746 роком.

Погані металеві вироби спочатку використовували оздоблення в германському стилі. В подальшмоу вессекські майстри зазнали впливу Кенту, звідки прийшл брошки стилю квойтс (кільцеві). Ці брошки є найпоширенішими збереженими зразками вишуканих металевих виробів, коли їх ховали як поховальні речі. Круглі дископодібні брошки були кращими для найвеличніших виробів. У Вінчестері існувало виробництво таких брошів зі срібною інкрустацією та зображенням тварин.

Коштовність Альфреда

Під час війн з данами до мистецтво проникають мотиви, притаманні звіринному стилю — тваринний орнамент із зображенням драконів та інших міфічних істот, прикладом чому є Коштовність Альфреда, що також поєднує традиційний англосаксонський стиль і каролінзькі мотиви.

Текстильне мистецтво вишивки та «гобеленів», Opus anglicanum, було тим, чим Вессекс славився по всій Британії, але збереглося лише кілька таких зразків, ймовірно, частково через любов англосаксів до використання ниток з коштовних металів. Їх було виготовлено у Вінчестері між 909 і 916 роками.

Основним типом скла було натрієво-капнево-кремнеземне скло, що продовжує римську традицію виробництва скла. Велким центром виготовлення був Вінчестер.

Архітектура

Простий неф без проходів слугував місцем для головного вівтаря; на схід від нього від апсиди відділялася арка вівтаря, можливо, потрійна арка для використання духовенством. З боків апсиди та східного кінця нефа розташовувалися бічні кімнати, що служили ризницями; вздовж нефа міг продовжуватися портик для поховань та інших цілей. Втім повноцінної церкви VII століття з апсидою не збереглося. Винятком є Старий собор у Вінчестері 648 року (тепер залишилися лише фундаменти).

Церква Св.Лоренса. Бредфонд-наЕйвоні

З 2-ї пол. VIII ст. церкви споруджувалися під впливом каролінзького стилю, прикладом чого у є церква Св.Лоренса в Бредфорді.

Див. також

• Список королів Вессекса