Ефрас Кезілахабі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ефрас Кезілахабі
Народився 13 квітня 1944(1944-04-13)[1][2] (75 років)
Ukerewe District[d], Регіон Мванза, Танзанія
Громадянство
(підданство)
Flag of Tanzania.svg Танзанія
Діяльність поет, автор, письменник
Знання мов суахілі[3]

Е́фрас Кезілаха́бі (англ. Euphrase Kezilahabi; 13 квітня 1944(19440413), район Укереве, провінція Мванза, Танганьїка) — танзанійський письменник, поет, науковець (суахілійські студії) і педагог[4]; пише мовою суахілі; живе й працює в Ботсвані[5].

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Ефрас Кезілахабі народився 13 квітня 1944 року в районі Укереве провінції Мванза тодішньої Танганьїки в католицькій родині.

Закінчив Університет Дар-ес-Салама (1970). Продовжив навчання в Університеті Вісконсіну (США).

Тривалий час живе у Ботсвані, де працює викладачем в Університеті Ботсвани на посаді професора з африканських мов.

Творчість[ред. | ред. код]

У танзанійській літературі Е. Кезілахабі дебютував реалістичними романами: «Роза Містика» (1971), «Світ тривог» (1975), «Нікчемц» (1976).

Ефрас Кезілахабі — основоположник східноафриканського фантастичного роману-притчі, в якому фольклор­ні мо­ти­ви пе­ре­плі­та­ють­ся з ре­лігійним символізмом, еле­мен­та­ми ан­ти­уто­пії: «На­го­на» (1989), «Ла­бі­ринт» (1990). Письменник одним із перших у регіоні звернувся до нових форм у поезії, відкинувши більш традиційні жанри (збірки «Опік», 1974, «Ласкаво просимо», 1988)[6].

Вибрана бібліографія:

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та посилання[ред. | ред. код]