Жаркова Роксолана

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
Дата смерті цієї особи не вказана
По батькові цієї особи не вказано. Ви можете допомогти проєкту, вказавши його.
Тема цієї статті може не відповідати критеріям значущості Вікіпедії для митців. Будь ласка, допоможіть підтвердити значущість, додавши посилання на надійні вторинні джерела, які є незалежними для цієї теми. Якщо значущість залишиться непідтвердженою, стаття може бути об'єднана з іншою статтею, перенаправлена на іншу статтю або вилучена. (4 січня 2024)
Без картки
Ця стаття не має шаблону-картки. Можливо, потрібен шаблон {{Письменниця}}. Ви можете допомогти проєкту, додавши його у статтю. (4 січня 2024)
Роксолана Жаркова, письменниця, літературознавиця

Роксолана Жаркова (англ. Roksolana Zharkova; нар. 29 жовтня 1989, Львівщина) — українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, дослідниця жіночого письма. Учасниця, фіналістка та переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій.

Життєпис[ред. | ред. код]

Цей розділ має вигляд переліку, який краще подати прозою. Ви можете допомогти викласти список прозою, де це доречно. Ознайомтеся з довідкою з редагування. (28 квітня 2024)
  • Випускниця філологічного факультету (2011), аспірантка кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства (2011—2014 рр.) Львівського національного університету імені Івана Франка.
  • У 2014 році захистила кандидатську дисертацію.
  • Викладала у Львівському національному університеті імені Івана Франка.
  • Займається культурними студіями, літературною творчістю та літературною освітою, проєктною діяльністю.
  • Членкиня журі кількох літературних конкурсів, зокрема, Всеукраїнського конкурсу рукописів прози на кращу книгу року «Крилатий Лев» та Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея[1]

Художня творчість[ред. | ред. код]

  • «СлухаТИ— море: просто собі вір[ші]» (Львів, 2015)
  • «Руками-словами» (Львів, 2017) (вірші)
  • «Всі мої птахи» (Львів, 2019) (вірші)[2] [3]
  • «Він пахне тобою» (Львів, 2017) (збірка новел і напівновел)[4]
  • Дебютна повість Р. Жаркової «Нуль цілих, нуль десятих» («Український пріоритет», 2021)[5] [6] [7] [8] перемогла у V Всеукраїнському літературному конкурсі імені Григора Тютюнника, увійшла у перелік найкращих книжок, виданих в Україні у 2021 році (за версією Українського ПЕН-клубу)[9].
  • У 2023 році надруковано збірку оповідань, новел й образків «Біжи, Еврідіко!» («Дискурсус»)[10] [11], яку письменниця присвятила проблемі зовнішніх і внутрішніх міграцій [12] [13].

Твори Роксолани Жаркової публікувалися у виданнях: «Римова. Війна: антологія воєнної лірики» (2024), «Поезія без укриття: антологія» (2022), «Весна озброєна: антологія» (2022), «31: антологія сучасної української фантастики» (2021), «Молоді голоси: антологія сучасної української поезії» (2021), альманах «VivArt» (2021), журнал «Simple happiness inside» (2019), «Легіт: Літературний альманах» (2019), «М'ята. Альманах сучасної жіночої поезії» (2018), журнал «Дзвін», «Українська літературна газета», «Літературна Україна», «День», «Золота пектораль», «Березіль», «Провесень», «Посестри» та ін.

Аналітичні статті, літературознавчі рецензії Р. Жаркової можна прочитати на онлайн-ресурсах: «Повага», «Дівочемедіа», «Буквоїд», «Читай.юа», «Збруч», «Постімпреза», «Тиктор», «Річ», «Барабука» та ін.

Поезія і проза Р. Жаркової були надруковані в закордонних виданнях: «Tlen Literacki» (Польща), «Wobec» (Польща), «Fragile» (Франція), «Literárne noviny» (Словаччина), «Knihy na dosah» (Словаччина), «Writing Under Fire: Poetry and Prose from Ukraine and the Black Country» (вид-во "Jetstone", Великобританія, 2024)[14].

Проєкти[ред. | ред. код]

Резидентка Міжнародної програми «Краків — місто літератури ЮНЕСКО» (Willa Decjusza, Польща, 2022)[15], дослідницької резиденції «post_impreza» (Івано-Франківськ, Україна, 2022), «Програми літературних резиденцій міста Ґданська» (Польща, 2022), «Міжнародного дому письменників і перекладачів» у Вентспілсі (Латвія, 2023), резиденції «Tabačka Kulturfabrik: TBCK Forward Residency Program» (Кошице, Словаччина, 2023), резиденції для письменників і перекладачів від Староміського дому культури у Варшаві (Польща, 2023).

Нагороди і відзнаки[ред. | ред. код]

Переможниця Всеукраїнського творчого конкурсу «Ця сильна/слабка стать: фрагмент із життя жінки» (Бердянськ, 2012).

Дипломантка Всеукраїнського літературного конкурсу рукописів прози на кращу книгу року «Крилатий Лев» (Львів, 2016). Фіналістка Всеукраїнського літературного конкурсу «Кримський інжир/ Qırım inciri» (Київ, 2018) у номінації «Жіночий погляд». Переможниця Всеукраїнського літературного конкурсу «Золота лоза» (Харківщина, 2021) у номінації «Проза». Лауреатка ІІ Міжнародного конкурсу української поезії «Поетична доба» (Київ, 2021). Фіналістка Міжнародного літературного конкурсу «WorkStory: робота у фокусі літератури» (2021). Переможниця Всеукраїнського літературного конкурсу, присвяченого 150-річчю від дня народження Лесі Українки (2021). Переможниця (ІІ місце) ІІ Міжнародного літературного конкурсу імені Марії Урбанської (2021) та ін.

Лауреатка кількох літературних премій, зокрема, першої премії в номінації «Доросла проза» Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея (Ужгород, 2018) і першого місця в номінації «чендеєзнавство» ІІІ Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея (2020).

Відзначена стипендією Президента України для молодих письменників і митців у сфері музичного, театрального, образотворчого, хореографічного, естрадно-циркового мистецтва та кіномистецтва (2019).

Лауреатка Поетичної премії імені Галини Плюти-Гук (Київ, 2021) у номінації «філософська поезія» за поетичну збірку «Всі мої птахи» (2019)[16].

Лауреатка (II премія) Конкурсу документальної прози «Українці в Польщі: історія порятунку» (Інститут літератури, Польща, 2022).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Галузь наукових зацікавлень Роксолани Жаркової: теорія літератури і компаративістика, феміністична і постколоніальна критика, гендерні і культурні студії, психоаналіз, літературна освіта, психологія творчості, дитяча література, проблематика читання у соціокультурному вимірі.

Нині вивчає травматичні досвіди жінок у художніх текстах, порушує питання, пов'язані з війною, травмами, міграцією, біженцями, аналізує проблему кордонів у літературі і мистецтві.

Монографії[ред. | ред. код]

  • «сТИхіЯ жіночого письма: саморепрезентація в українській модерністичній прозі кінця ХІХ— початку ХХ століття (Леся Українка, Ольга Кобилянська, Уляна Кравченко)» (Львів, 2015)[17] [18] [19]
  • «Бачу її нині…»: жіночі образи у малій прозі Івана Чендея" (Ужгород, 2022)[20] [21] [22] [23]

Навчальний посібник[ред. | ред. код]

  • «Дитина виростає (серед / з) книг: практикум з виразного й усвідомленого читання» (2016) [24].

Книжкові видання у співавторстві[ред. | ред. код]

  • Літературно-критичний альманах «Жінка крізь призму письма» (Україна— Мексика, 2013),
  • Літературно-художнє видання «Уляна Кравченко: життя фрагменти» (2015),
  • Наукове видання «Музична фактура літературного тексту: інтермедіальні студії» (2017).

Наукові статті Р. Жаркової друкувалися у багатьох українських та закордонних виданнях, зокрема, «Spheres of Cultures» (Польща), «Przegląd Wschodnioeuropejski» (Польща), «Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe» (Польща), «Književna smotra: Časopis za svjetsku književnost» (Хорватія).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Розпочинається прийом творів на VI Всеукраїнський конкурс малої прози імені Івана Чендея 2024 року. bukvoid.com.ua. Процитовано 7 січня 2024.
  2. ↑ Молода віршарка пливе морем слів. "ЗОЛОТА ПЕКТОРАЛЬ" (укр.). 9 червня 2020. Процитовано 5 січня 2024.
  3. ↑ Oksent (29 жовтня 2022). Маріанна Челецька. «Всі вірші – спогади з яблунь і ялівцю» - Litgazeta.com.ua (укр.). Процитовано 5 січня 2024.
  4. ↑ Роксолана Жаркова "Він пахне тобою". chytay-ua.com. Процитовано 5 січня 2024.
  5. ↑ Утікач на пошуки себе. Збруч (укр.). 16 грудня 2021. Процитовано 5 січня 2024.
  6. ↑ Коли схожість з ідеалом - нуль цілих. bukvoid.com.ua. Процитовано 5 січня 2024.
  7. ↑ «Нуль цілих. "ЗОЛОТА ПЕКТОРАЛЬ" (укр.). 22 січня 2022. Процитовано 5 січня 2024.
  8. ↑ Oksent (17 жовтня 2022). Марина Горбатюк. «Коли закінчуються сюжети» - Litgazeta.com.ua (укр.). Процитовано 5 січня 2024.
  9. ↑ Читомо (29 грудня 2021). Український ПЕН назвав найкращі українські книжки 2021 року. chytomo.com (укр.). Процитовано 5 січня 2024.
  10. ↑ Море з найсолодшою сіллю. Збруч (укр.). 18 травня 2023. Процитовано 5 січня 2024.
  11. ↑ Вірю, повернуться всі Еврідіки. bukvoid.com.ua. Процитовано 5 січня 2024.
  12. ↑ Oksent (16 травня 2023). Роксолана Жаркова: «Мої герої намагаються утекти – від спогадів, від почуттів…» - Litgazeta.com.ua (укр.). Процитовано 5 січня 2024.
  13. ↑ Бігти від себе й до себе. Інтерв’ю з письменницею Роксоланою Жарковою / Читай. chytay-ua.com. Процитовано 14 лютого 2024.
  14. ↑ Вікторія Амеліна - У Британії видали книжку з присвятою українській письменниці (укр.). 5 лютого 2024. Процитовано 6 лютого 2024.
  15. ↑ Українська письменниця стала учасницею програми Краків – Місто літератури ЮНЕСКО - UAinKrakow.pl. https://uainkrakow.pl/ (укр.). Процитовано 5 січня 2024.
  16. ↑ Письменники України | У Києві визначили лауреатів поетичної премії імені Галини Плюти-Гук за 2021…. www.writers.in.ua (англ.). Процитовано 5 січня 2024.
  17. ↑ Мацевко-Бекерська, Л. …Творчиня / Мацевко-Бекерська Лідія // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. Літературознавство. – Тернопіль : ТНПУ, 2015. – Вип. 43. – С. 352–357. – (Рец. на кн.: Жаркова Р. Є. сТИхіЯ жіночого письма...) (PDF).
  18. ↑ Оксана Світлицька: 'Любов - це по-стать, вона має стать. і ця стать - жіноча'. uamodna.com. Процитовано 6 січня 2024.
  19. ↑ Роксолана Жаркова про жіноче письмо українського модернізму. www.inst-ukr.lviv.ua. Процитовано 6 січня 2024.
  20. ↑ Робочий кабінет Чендея став для мене простором самоусвідомлень. Колонка Роксолани Жаркової. Varosh (укр.). 19 січня 2023. Процитовано 5 січня 2024.
  21. ↑ Кіраль, Сидір (2022). Новаторське дослідження в царині чендеєзнавства [Жаркова Р. «Бачу її нині…»: жіночі образи у малій прозі Івана Чендея]. Філологічні діалоги (укр.). № 9. с. С. 201–204. ISSN 2663-7103. Процитовано 6 січня 2024. {{cite news}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
  22. ↑ Осягнути світ Чендея. bukvoid.com.ua. Процитовано 6 січня 2024.
  23. ↑ Вона і Він @ Закарпаття онлайн. Закарпаття онлайн. Процитовано 6 січня 2024.
  24. ↑ КЛЮЧ - Жаркова Р. Є. Дитина виростає (серед /з) книг: практикум з виразного й усвідомленого читання: навчальний посібник. chl.kiev.ua. Процитовано 6 січня 2024.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жаркова_Роксолана&oldid=42410863