Жебрак
Жебра́к (через пол. żebrać від чеськ. žebrati)[1], рідше ста́рець[2] — вкрай збідніла особа, у якої обірвалися суспільні, родинні зв'язки. Характеризується як релігійна, пригнічена, знедолена, напівхвора чи божевільна людина. Живе зі старцювання і на пожертви їжі й одягу. Мандрівними жебраками були деякі чернечі ордени в Західній Європі та в мусульманстві (дервіші).
У переносному значенні жебрак — збідніла особа, що має постійні або тимчасові фінансові ускладнення.
Кількість жебраків катастрофічно зростає в часи воєн, природних і суспільних катастроф.
Жебрацтво — спосіб життя жебраків. В добу середньовіччя і дикого капіталізму мало місце фахове жебракування.
У Стародавньому Римі переслідувалися ті жебраки, які, по огляду їх, виявлялися досить здоровими для трудового життя (лат. mendicantes validi). Каральні заходи застосовувалися, цілком ймовірно, досить широко, бо пролетаріат досягав в Римській імперії величезних розмірів, при повній майже відсутності громадської благодійності. У Середні віки законодавство Карла Великого ділити жебраків на здатних до праці і нездатних; для останніх наказується заснувати різні благодійні заклади[3].
- Старця торба годує
- Пішов дід на жебри, та не мав у що хліба класти
- «Жебрак» — назва скульптури 1886 р. українського митця Л. В. Позена (1849 — 1921)
- «Хлопчик-жебрак» — назва картини художника Л. М. Жемчужникова (1828 — 1912)
- «Жебрак» — назва оповідання українського письменника Легези Іринея (1861 — 1922)
- «Жебрак» — назва станкової скульптури О. Є. Шевчукевича (1902 — 1972), Україна.
-
На подання «заради Христа». Полотно Віктора Васнецова «Жебраки співаки (Прочани)», 1873 р. -
Художник Фернан Пелец (1843—1913). «Маленький жебрак» -
Жебрак в м. Міннеаполіс, штат Міннесота, США -
Безхатьки на вулицях Москви -
Бездомний в Берліні
.jpg)
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
- ↑ Старець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Нищенство // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Лиходей О. А. Профессиональное нищенство и бродяжничество как социальный феномен российского общества — СПб.: Изд-во СПГУВК, 2004. — 255 с.
- Ильясов Ф. Н., Плотникова О. А.Нищие в Москве летом 1993 года // Социологический журнал, 1994 № 1. С. 150—156.
- Прыжов, Иван Гаврилович Нищие на святой Руси: материалы для истории общественного и народного быта в России [Архівовано 8 січня 2014 у Wayback Machine.] Изд. М. И. Смирнова, 1862. 139 с.
- П. Ефименко Братство и союзы Нищих Киевская Старина 1883, № 9
- П. Тиханов Брянские старцы этнологич. очерк (Брянськ)
- Очерк быта Нищих Могилевской губ., их условный язык М., 1891
- Сумцов, Николай Фёдорович Культурные переживания «Минские Епархиальные Ведом.» 1880 № 17
- Жебрак // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.