Женченко Віктор Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Женченко
Зображення
Основна інформація
Дата народження 11 жовтня 1936(1936-10-11) (82 роки)
Місце народження с.Оболонь, Семенівський район, Полтавська область, УРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Професія співак
Співацький голос бас
Премії «Літературна премія імені Андрія Малишка»
Звання
Заслужений артист України
Заслужений діяч мистецтв України
Нагороди .

Віктор Васильович Женченко (нар. 11 жовтня 1936, с. Оболонь Семенівський район, Полтавська область) — український співак (бас), поет та перекладач. Виконавець пісень, романсів, арій вітчизняних та закордонних композиторів. Член Нацiональної спiлки письменникiв України (з 1975), Заслужений артист України, Заслужений діяч мистецтв України. Працює в Українському фонді культури.

Життєпис[ред. | ред. код]

Віктор Женченко народився 11 жовтня 1936 року в с. Оболонь на Полтавщині у родині педагогів. Під час німецько-радянської війни втратив батьків. Виховувався з 1943 року в Хорольському дитячому будинку. Закінчив Харківську державну консерваторію.

Творчість[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Віктор Женченко — Громадянин і митець. ДТРК «Культура», 2009 р
Nuvola apps kaboodle.svg СВІТ ОСОБИСТОСТІ. Віктор Женченко.
Nuvola apps kaboodle.svg Віктор Женченко. Сніг на зеленому листі
Nuvola apps kaboodle.svg Віктор Женченко. Ти не ховай своїх очей
Nuvola apps kaboodle.svg Віктор Женченко. «Мені однаково»
Стогiн
Серед спраглих степiв

Стогне столiттями сива слава,
Скликаючи своїх ситих,
Сонних сучасникiв...

Працював у Донецькому театрі опери та балету (1960–1962), Ташкентському театрі опери та балету ім. Алішера Навої (1962–1965), з 1965 року — соліст Київської державної філармонії. Заслужений артист Української РСР.

Виконував партії:

  • Виборний («Наталка Полтавка» Миколи Лисенка);
  • Мефістофель («Фауст» Шарля Ґуно);
  • Кончак, Галицький («Князь Ігор» Олександра Бородіна);
  • Сальєрі («Моцарт і Сальєрі» Миколи Римського-Корсакова);
  • Грьомін («Євгеній Онєгін» Петра Чайковського).

Поетичні збірки[ред. | ред. код]

  • «Струна» (1971);
  • «Батькова скрипка» (1974);
  • «Сонячний бік вулиці» (1980);
  • «У сяйві тополиних грацій» (1983);
  • «Яринчин віночок» (1984);
  • «Поезії» (1986);
  • «Зневаж свій страх» (1997);
  • «Зорова поезія» (2000);
  • «Спрага на двох» (2001);
  • «Живу» (2006).

Переклади[ред. | ред. код]

Переклав з казахської, з узбецької; окремі переклади з татарської, білоруської, російської, азербайджанської, латвійської та інших мов. Упорядник та перекладач антології хорватської поезії «У цей страшний час» (1996).

З узбецької
  • «Пісні Узбекистану» (1972);
  • «Повісті» X. Назіра (1975);
  • «Пригоди Турткоза» С. Анарбаєва (1984);
  • окремі твори Зульфії, Сайяра, М. Бабаєва, Е. Вахідова, А. Ібодінова, Л. Махмудова.
З казахської
  • «Удвох із батьком» К. Найманбаєва (1983).

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Лауреат літературної премії імені Андрія Малишка часопису «Дніпро»[1].
  • Кавалер орденів Святого Рівноапостольного Князя Володимира Великого, Святого Архистратига Михаїла.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]