Жила В'ячеслав Миколайович (військовик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жила В'ячеслав Миколайович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Жила В'ячеслав Миколайович.jpg
Загальна інформація
Народження 12 червня 1975(1975-06-12)
Харків, Українська РСР, СРСР
Смерть 23 грудня 2014(2014-12-23) (39 років)
Донецьк
Поховання Міське кладовище № 18 (Харків)d
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Псевдо «Сява», «Шило»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
Emblem of the Donbas Battalion.svg
 «Донбас»
Війни / битви

Війна на сході України

В'ячесла́в Микола́йович Жи́ла (12 червня 1975(19750612) — 23 грудня 2014) — солдат Збройних сил України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Брав активну участь у подіях Революції Гідності. Повернувшись до Харкова, долучився до Самооборони, брав участь у захисті від нападів проросійських сил мирних акцій, звільненні будівлі Харківської ОДА. Один із перших волонтерів, допомагав українським захисникам.

У липні 2014 року добровольцем пішов на фронт, розвідник-підривник штурмового загону «Купол» батальйону спецпризначення «Донбас».

Брав участь у боях за Іловайськ. Подав документи у 131-й розвідувальний батальйон, але не встиг оформитися.

Загинув 23 грудня 2014-го під час виконання бойового завдання в тилу терористів. Група розвідки числом три бійці потрапила у засідку в місцевості між Маріуполем та окупованим росіянами Новоазовськом — поблизу села Павлопіль. Тоді загинули В'ячеслав Жила, Юрій Гринько та Ігор Глєбов. У Книзі пам'яті зазначається місцем смерті Донецьк. Російська пропаганда використала документи загиблих вояків, видавши їх за ДРГ, що їздила по Донецьку з мінометом та обстрілювала позиції українських військовиків задля провокації. Також на російському телебаченні демонстрували тіла загиблих біля підбитої та згорілої легківки.

Два роки вважався зниклим безвісти. Наприкінці 2016 року тіло В'ячеслава передали з окупованого Донецька в місто Дніпро.

Ідентифікований за експертизою ДНК, 23 грудня 2016 року похований у Харкові на Алеї Славі Безлюдівського кладовища № 18.

Лишилися дружина й син 2006 р.н. Мама померла, не дочекавшись повернення сина.

Дружина В'ячеслава Тетяна долучилася до медиків-волонтерів, дещо пізніше стала фронтовим медиком, 92-га ОМБр.

Посилання[ред. | ред. код]