Жилін Олег Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жилін.
Ф
Олег Жилін
Особисті дані
Повне ім'я Олег Миколайович Жилін
Народження 2 серпня 1971(1971-08-02) (52 роки)
  Дергачі, Харківська область, УРСР
Зріст 177 см
Вага 74 кг
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Позиція захисник, півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
СРСР «Металіст» (Х)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1989—1990 СРСР «Маяк» (Х) 23+ (0+)
1993 Білорусь «Ведрич» (Р) 14 (0)
1994—1996 Україна «Оскіл» (К) 94 (3)
1997—1999 Україна «Металіст» (Х) 64 (5)
1998 → Україна «Металіст-2» (Х) 8 (0)
1999—2000 Україна «Зірка» (Кр) 28 (1)
1999—2000 → Україна «Зірка-2» 4 (1)
2000—2003 Україна «Поліграфтехніка» 83 (6)
2003—2004 Україна «Нива» (В) 23 (0)
2004—2006 Україна «Геліос» 55 (1)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2011 Україна «Дворічна»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Олег Миколайович Жилін (нар. 2 серпня 1971, Дергачі, Харківська область, УРСР) — радянський та український футболіст та тренер, виступав на позиції захисника та півзахисника.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Ранні роки. «Оскіл» (Куп'янськ)[ред. | ред. код]

Народився в містечку Дергачі, Харківська область. Вихованець СДЮШОР «Металіст» (Харків). Футбольну кар'єру розпочав у 1989 році в складі харківського «Маяка», який фактично був фарм-клубом «Металіста». У команді провів два матчі, зіграв понад 23 матчі в Другій лізі СРСР. Після цього проходив військову службу. У сезоні 1992/93 років виступав в аматорському чемпіонаті України за куп'янський «Оскіл» (4 матчі, 1 гол). Допоміг своєму клубу виграти 5-у зону та здобути путівку до Перехідної ліги. Незважаючи на невелику кількість часу, проведеного на футбольному полі, отримав запрошення від клубу білоруської Вищої ліги «Ведрич» (Річиця). У чемпіонаті Білорусі зіграв 14 матчів, ще 2 поєдинки провів у кубку Білорусі. Під час зимової перерви сезону 1993/94 років повернувся до «Оскола». За підсумками сезону 1994/95 років куп'янський колектив фінішував на 5-у місці, проте цього вистачило, щоб наступного сезону стартувати у Другій лізі. Після цього Олег відіграв ще півтора сезони в команді. Загалом у футболці «Оскола» в чемпіонатах України провів 98 матчів та відзначився 4-а голами, ще 8 матчів зіграв у кубку України.

«Металіст» (Харків)[ред. | ред. код]

Під час зимової перерви сезону 1996/97 років повернувся до «Металіста». У футболці харківського клубу дебютував 14 березня 1997 року в переможному (1:0) домашньому поєдинку 24-о туру Першої ліги проти київського ЦСКА-2. Олег вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[1]. Дебютним голом за «Металіст» відзначився 19 травня 1997 року на 66-й хвилині переможного (4:1) домашнього поєдинку 40-о туру Першої ліги проти рівненського «Вереса». Жилін вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[2]. У харківському клубі відіграв три сезони, за цей час у чемпіонатах України провів 64 матчі (в тому числі й 6 поєдинків у Вищій лізі) та відзначився 5-а голами, ще 4 поєдинки провів у кубку України. У Другій частині сезону 1997/98 та першій половині сезону 1998/99 років зіграв також 8 матчів за «Металіст-2» у Другій лізі.

«Зірка»[ред. | ред. код]

Під час зимової перерви сезону 1998/99 років перейшов до «Зірки», за яку дебютував 7 березня 1999 року в програному (0:1) виїзному поєдинку 16-о туру Вищої ліги проти івано-франківського «Прикарпаття». Олег вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[3]. Єдиним голом у футболці кіровоградського клубу відзначився 29 травня 1999 року на 75-й хвилині переможного (3:1) домашньому поєдинку 28-о туру Вищої ліги проти сімферопольської «Таврії». Жилін вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[4]. У «Зірці» був основним гравцем, провів півтора сезони. За цей час у Вищій лізі зіграв 28 матчів та відзначився 1 голом, ще 6 поєдинків провів у кубку України. Окрім цього зіграв 4 матчі (1 гол) у Другій лізі за фарм-клуб кіровоградців — «Зірку-2».

«Поліграфтехніка»[ред. | ред. код]

За підсумками сезону 1999/00 років кіровоградці посіли останнє 16-е місце у Вищій лізі та вилетіли до Першої ліги. Олег Жилін залишив команду та перейшов до іншої команди Кіровоградської області — «Поліграфтехніки», за яку дебютував 23 липня 2000 року в програному (0:1) виїзному поєдинку 1-о туру Першої ліги проти ФК «Львів». Олег вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч, а на 40-й хвилині отримав жовту картку[5]. Дебютним голом за «поліграфів» відзначився 22 квітня 2001 року на 31-й хвилині переможного (1:0) домашнього поєдинку 23-о туру Першої ліги проти кіровоградської «Зірки». Жилін вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[6]. У своєму дебютному сезоні в олександрійській команді допоміг їй посісти 3-є місце в першій лізі та вибороти путівку до Вищої ліги. Загалом же в складі олексанндрійського клубу провів три сезони, був одним з ключових футболістів тієї команди. У чемпіонатах України зіграв 83 матчі та відзначився 6-а голами, ще 5 матчів (1 гол) провів у кубку України.

«Нива», «Геліос» та завершення кар'єри[ред. | ред. код]

У 2003 році перейшов до «Ниви», за яку дебютував 18 липня 2003 року в переможному (3:0) домашньому поєдинку 1-о туру Першої ліги проти івано-франківського «Спартака». Олег вийшов на поле в стартовому складі, а на 86-й хвилині його замінив Жолт Нодь[7]. У складі вінницького клубу відіграв один сезон, був одним з основних футболістів команди. У Першій лізі провів 23 матчі, ще 1 поєдинок зіграв у кубку України.

Сезон 2004/05 років розпочав у «Геліосі», за який дебютував 24 липня 2004 року в переможному (4:1) виїзному поєдинку 1-о туру групи В Другої ліги проти чернігівської «Десни». Жилін вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[8]. Єдиним голом у футболці «сонячних» відзначився 17 жовтня 2004 року на 3-й хвилині переможного (3:0) виїзного поєдинку 11-о туру групи В Другої ліги проти полтавської «Ворскли-2». Олаг вийшов на поле в стартовому складі, а на 88-й хвилині його замінив Віктор Чорний[9]. За підсумками сезону 2004/05 «Геліос» став переможцем групи В Другої ліги та виборов путівку до Першої ліги. Жилін відіграв у харківському клубі ще один сезон, після чого залишив команду. У футболці «Геліоса» у чемпіонатах України зіграв 55 матчів та відзначився 1 голом, ще 2 поєдинки провів у кубку України.

У 2006 році виступав у чемпіонаті Харківської області за команду «Газовик» (Червоний Донець). По завершенні сезону 2006 року завершив футбольну кар'єру.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

По завершенні кар'єри футболіста розпочав тренерську діяльність. З 2007 по 2008 рік допомагав тренувати харківський «Арсенал». У червні 2011 року призначений головним тренером ФК «Дворічна», також допомагав команді й на футбольному полі як гравець в обласному чемпіонаті (21 матч, 2 голи). У команді пропрацював до кінця року.З червня 2012 по травень 2013 року — тренер у «Геліос-Академії» (Харків), а з травня 2013 року й до розформування клубу — допомагав тренувати першу команду.

Досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

«Металіст» (Харків)
«Поліграфтехніка»
«Геліос»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ «Металіст» (Харків) - ЦСКА-2 (Київ) [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. ↑ «Металіст» (Харків) - «Верес» (Рівне) [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ «Прикарпаття» (Івано-Франківськ) - «Зірка» (Кіровоград) [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ «Зірка» (Кіровоград) - «Таврія» (Сімферополь) [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ «Львів» (Львів) - «Поліграфтехніка» (Олександрія) [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ «Поліграфтехніка» (Олександрія) - «Зірка» (Кіровоград) [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ↑ «Нива» (Вінниця) - «Спартак» (Івано-Франківськ) [Архівовано 10 серпня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑ «Десна» (Чернігів) - «Геліос» (Харків) [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  9. ↑ «Ворскла-2» (Полтава) - «Геліос» (Харків) [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жилін_Олег_Миколайович&oldid=41866756