Жоакім Лафосс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жоакім Лафосс
фр. Joachim Lafosse
Lafosse675.jpg
Жоакім Лафосс у грудні 2010 року.
Дата народження 18 січня 1975(1975-01-18) (45 років)
Місце народження Уккел, Бельгія
Громадянство Бельгія Бельгія
Професія кінорежисер, сценарист
Alma mater Institut des arts de diffusiond
Роки активності 2000-наш час
IMDb ID 1050098
Нагороди та премії
Магрітт (2013)
Commons-logo.svg Жоакім Лафосс у Вікісховищі

Жоакі́м Лафо́сс (фр. Joachim Lafosse; нар. 18 січня 1975, Уккел, Бельгія) — бельгійський кінорежисер і сценарист.

Біографія та кар'єра[ред. | ред. код]

Жоакім Лафосс народився 18 січня 1975 року в Уккелі, Бельгія. У 1997—2001 роках навчався в Інституті мистецтва мовлення (фр. Institut des arts de diffusion, IAD) в Лувен-ла-Нев[en]. Його дипломна робота, 24-хвилинний фільм «Плем'я» (фр. Tribu) здобув перемогу в конкурсі короткометражних фільмів на Міжнародному кінофестивалі франкомовного кіно в Намюрі у 2001 році[1].

Після першого повнометражного художнього фільму «Приватне безумство» (2004) другий фільм Жоакіма Лафосса «Що робить тебе щасливим» здобув Гран-прі на кінофестивалі в Анже 2007 року та Приз ФІПРЕССІ на Братиславському міжнародному кінофестивалі[2]. У 2006-му режисер поставив сімейну драму «Приватна власність» за участю Ізабель Юппер, а також Жеремі і Янніка Реньє. Фільм змагався за Золотого лева Венеційського міжнародного кінофестивалю 2006 року[3].

У 2008 році Жоакім Лафосс знімає фільм «Приватні уроки», який було номіновано у двох категоріях на здобуття бельгійської національної кінопремії «Магрітт» — за найкращу режисерську роботу та найкращий сценарій[4]. У 2012 році вийшов фільм Лафосса «Після кохання», в основу якої лягла реальна справа дітовбивці Женев'єви Лермітт(фр.)[5], з Тахаром Рахімом, Емілі Дек'єнн і Нільсом Ареструпом у головних ролях. Фільм брав участь у програмі «Особливий погляд» на Каннському фестивалі 2012 року[6][7] та був обраний від Бельгії для участі у змаганні за найкращий фільм іноземною мовою на 85-й церемонії «Оскара», але не пройшов у фінал[8]. Стрічку було також номіновано у семи категорія на нагороди премії «Магрітт» 2013 року, зокрема як найкращий фільм та за найкращу режисуру Жоакіма Лафосса[9].

У жовтні 2010 року Жоакім Лафосс очолював журі програми повнометражних фільмів 25-го Міжнародного кінофестивалю франкомовного кіно в Намюрі[10]; у грудні 2015 був головою журі 15-го Міжнародного кінофестивалю в Марракеші.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист
2000 к/м Плем'я Tribu Так Так
2004 Приватне безумство Folie privée Так Так
2006 Що робить тебе щасливим Ça rend heureux Так Так
Приватна власність Nue propriété Так Так
2008 Приватні уроки Élève libre Так Так
2012 Після кохання À perdre la raison Так Так
2015 Білі лицарі Les chevaliers blancs Так Так
2016 Економіка пари L'Économie du couple Так Так

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації Жоакіма Лафосса[11]
Рік Категорія Фільм Результат
Кінофестиваль короткометражних фільмів у Вандомі
2001 Гран-прі Плем'я Нагорода
Міжнародний кінофестиваль франкомовного кіно в Намюрі
2001 Найкращий короткометражний фільм Плем'я Нагорода
Братиславський міжнародний кінофестиваль
2004 Гран-прі Приватне безумство Номінація
Приз ФІПРЕССІ Нагорода
Міжнародний кінофестиваль у Локарно
2004 Золотий леопард Приватне безумство Номінація
2006 Що робить тебе щасливим Номінація
Венеційський міжнародний кінофестиваль
2006 Золотий лев Приватна власність Номінація
Спеціальна згадка журі Всесвітньої католицької асоціації з комунікацій Нагорода
Премія Андре Каванса
2007 Найкращий бельгійський фільм Приватна власність[12] Нагорода
2012 Після кохання[13] Нагорода
Премія «Магрітт»
2011 Найкращий режисер Приватні уроки Номінація
Найкращий сценарій (разом з Франсуа Піро) Номінація
2013 Найкращий фільм Після кохання Нагорода
Найкращий режисер Нагорода
Найкращий сценарій (разом з Матьє Рейнартом) Номінація
2017 Найкращий режисер Економіка пари Номінація
Премія «Магрітт» за найкращий оригінальний або адаптований сценарій Номінація
Каннський міжнародний кінофестиваль
2012 Приз програми «Особливий погляд» Після кохання Номінація
Премія Сезар
2013 Найкращий фільм іноземною мовою Після кохання Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Сан-Себастьяні
2015 Золота мушля за найкращий фільм Білі лицарі Номінація
Срібна мушля найкращому режисеру Нагорода

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Festival International du Film Francophone de Namur archive. Архів оригіналу за 31 липень 2012. Процитовано 15 лютий 2016. 
  2. 2004 Bratislava International Film Festival at IMDb.com
  3. Venice Film Festival 2006
  4. Élève libre information at Rotterdam International Film Festival website
  5. Ангеліна КАРЯКІНА. Женев"єв Лєрмітт зарізала своїх п"ятьох дітей. Gazeta.ua (укр). 15.12.2008. Процитовано 17.02.2016. 
  6. 2012 Official Selection. Cannes. Процитовано 15.02.2012. 
  7. 7 Days in Havana officially selected for Cannes Film Festival 2012. katniss. Архів оригіналу за 27.01.2013. Процитовано 15.02.2012. 
  8. " A perdre la raison " représentera la Belgique pour l'Oscar du " Meilleur film en langue étrangère ". Radio Télévision Belge Francophone. 14 September 2012. Процитовано 15.02.2012. 
  9. "A perdre la raison" grand gagnant des "Magritte du cinéma" 2013 avec quatre récompenses. La Libre Belgique (fr). 2 February 2013. Процитовано 15.02.2016. 
  10. Dossier de presse. Архів оригіналу за 18 квітень 2016. Процитовано 15 лютий 2016. 
  11. Нагороди та номінації Жоакіма Лафосса на сайті IMDb(англ.)
  12. Le Prix Cavens va à "Nue propriété". La Libre Belgique (fr). 20 грудня 2007. Процитовано 15.02.2016. 
  13. "À perdre la raison", le film inspiré de l’affaire Lhermitte, reçoit le Prix Cavens. L'Avenir (fr) (Corelio). 19 грудня 2012. Процитовано 15.02.2016. 

Посилання[ред. | ред. код]