Жоакім Лафосс
| Жоакім Лафосс | |
|---|---|
| фр. Joachim Lafosse | |
 Жоакім Лафосс у грудні 2010 року. | |
| Дата народження | 18 січня 1975 (49 років) |
| Місце народження | Уккел, Бельгія |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Бельгія |
| Професія | кінорежисер, сценарист |
| Alma mater | Institut des arts de diffusiond |
| Роки активності | 2000-наш час |
| IMDb | ID 1050098 |
| Нагороди та премії | |
| Магрітт (2013) | |
 Жоакім Лафосс у Вікісховищі | |
Жоакі́м Лафо́сс (фр. Joachim Lafosse; нар. 18 січня 1975, Уккел, Бельгія) — бельгійський кінорежисер і сценарист.
Біографія та кар'єра[ред. | ред. код]
Жоакім Лафосс народився 18 січня 1975 року в Уккелі, Бельгія. У 1997—2001 роках навчався в Інституті мистецтва мовлення (фр. Institut des arts de diffusion, IAD) в Лувен-ла-Нев[en]. Його дипломна робота, 24-хвилинний фільм «Плем'я» (фр. Tribu) здобув перемогу в конкурсі короткометражних фільмів на Міжнародному кінофестивалі франкомовного кіно в Намюрі у 2001 році[1].
Після першого повнометражного художнього фільму «Приватне безумство» (2004) другий фільм Жоакіма Лафосса «Що робить тебе щасливим» здобув Гран-прі на кінофестивалі в Анже 2007 року та Приз ФІПРЕССІ на Братиславському міжнародному кінофестивалі[2]. У 2006-му режисер поставив сімейну драму «Приватна власність» за участю Ізабель Юппер, а також Жеремі і Янніка Реньє. Фільм змагався за Золотого лева Венеційського міжнародного кінофестивалю 2006 року[3].
У 2008 році Жоакім Лафосс знімає фільм «Приватні уроки», який було номіновано у двох категоріях на здобуття бельгійської національної кінопремії «Магрітт» — за найкращу режисерську роботу та найкращий сценарій[4]. У 2012 році вийшов фільм Лафосса «Після кохання», в основу якої лягла реальна справа дітовбивці Женев'єви Лермітт(фр.)[5], з Тахаром Рахімом, Емілі Дек'єнн і Нільсом Ареструпом у головних ролях. Фільм брав участь у програмі «Особливий погляд» на Каннському фестивалі 2012 року[6][7] та був обраний від Бельгії для участі у змаганні за найкращий фільм іноземною мовою на 85-й церемонії «Оскара», але не пройшов у фінал[8]. Стрічку було також номіновано у семи категорія на нагороди премії «Магрітт» 2013 року, зокрема як найкращий фільм та за найкращу режисуру Жоакіма Лафосса[9].
У жовтні 2010 року Жоакім Лафосс очолював журі програми повнометражних фільмів 25-го Міжнародного кінофестивалю франкомовного кіно в Намюрі[10]; у грудні 2015 був головою журі 15-го Міжнародного кінофестивалю в Марракеші.
Фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | |
|---|---|---|---|---|---|
| 2000 | к/м | Плем'я | Tribu |  |
|
| 2004 | Приватне безумство | Folie privée | |
| |
| 2006 | Що робить тебе щасливим | Ça rend heureux | |
| |
| Приватна власність | Nue propriété | |
| ||
| 2008 | Приватні уроки | Élève libre | |
| |
| 2012 | Після кохання | À perdre la raison | |
| |
| 2015 | Білі лицарі | Les chevaliers blancs | |
| |
| 2016 | Економіка пари | L'Économie du couple | |
|
Визнання[ред. | ред. код]
| Нагороди та номінації Жоакіма Лафосса[11] | ||||
|---|---|---|---|---|
| Рік | Категорія | Фільм | Результат | |
| Кінофестиваль короткометражних фільмів у Вандомі | ||||
| 2001 | Гран-прі | Плем'я | Перемога | |
| Міжнародний кінофестиваль франкомовного кіно в Намюрі | ||||
| 2001 | Найкращий короткометражний фільм | Плем'я | Перемога | |
| Братиславський міжнародний кінофестиваль | ||||
| 2004 | Гран-прі | Приватне безумство | Номінація | |
| Приз ФІПРЕССІ | Перемога | |||
| Міжнародний кінофестиваль у Локарно | ||||
| 2004 | Золотий леопард | Приватне безумство | Номінація | |
| 2006 | Що робить тебе щасливим | Номінація | ||
| Венеційський міжнародний кінофестиваль | ||||
| 2006 | Золотий лев | Приватна власність | Номінація | |
| Спеціальна згадка журі Всесвітньої католицької асоціації з комунікацій | Перемога | |||
| Премія Андре Каванса | ||||
| 2007 | Найкращий бельгійський фільм | Приватна власність[12] | Перемога | |
| 2012 | Після кохання[13] | Перемога | ||
| Премія «Магрітт» | ||||
| 2011 | Найкращий режисер | Приватні уроки | Номінація | |
| Найкращий сценарій (разом з Франсуа Піро) | Номінація | |||
| 2013 | Найкращий фільм | Після кохання | Перемога | |
| Найкращий режисер | Перемога | |||
| Найкращий сценарій (разом з Матьє Рейнартом) | Номінація | |||
| 2017 | Найкращий режисер | Економіка пари | Номінація | |
| Премія «Магрітт» за найкращий оригінальний або адаптований сценарій | Номінація | |||
| Каннський міжнародний кінофестиваль | ||||
| 2012 | Приз програми «Особливий погляд» | Після кохання | Номінація | |
| Премія Сезар | ||||
| 2013 | Найкращий фільм іноземною мовою | Після кохання | Номінація | |
| Міжнародний кінофестиваль у Сан-Себастьяні | ||||
| 2015 | Золота мушля за найкращий фільм | Білі лицарі | Номінація | |
| Срібна мушля найкращому режисеру | Перемога | |||
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Festival International du Film Francophone de Namur archive. Архів оригіналу за 31 липня 2012. Процитовано 15 лютого 2016.
- ↑ 2004 Bratislava International Film Festival at IMDb.com. Архів оригіналу за 6 лютого 2009. Процитовано 15 лютого 2016.
- ↑ Venice Film Festival 2006. Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 15 лютого 2016.
- ↑ Élève libre information at Rotterdam International Film Festival website
- ↑ Ангеліна КАРЯКІНА. Женев"єв Лєрмітт зарізала своїх п"ятьох дітей. Gazeta.ua (укр) . 15.12.2008. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 17.02.2016.
- ↑ 2012 Official Selection. Cannes. Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 15.02.2012.
- ↑ 7 Days in Havana officially selected for Cannes Film Festival 2012. katniss. Архів оригіналу за 27.01.2013. Процитовано 15.02.2012.
- ↑ " A perdre la raison " représentera la Belgique pour l'Oscar du " Meilleur film en langue étrangère ". Radio Télévision Belge Francophone. 14 вересня 2012. Архів оригіналу за 2 червня 2013. Процитовано 15.02.2012.
- ↑ "A perdre la raison" grand gagnant des "Magritte du cinéma" 2013 avec quatre récompenses. La Libre Belgique (фр.). 2 лютого 2013. Процитовано 15.02.2016.
{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Dossier de presse (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 квітня 2016. Процитовано 15 лютого 2016.
- ↑ Нагороди та номінації Жоакіма Лафосса на сайті IMDb(англ.)
- ↑ Le Prix Cavens va à "Nue propriété". La Libre Belgique (фр.). 20 грудня 2007. Процитовано 15.02.2016.
- ↑ "À perdre la raison", le film inspiré de l’affaire Lhermitte, reçoit le Prix Cavens. L'Avenir (фр.). Corelio. 19 грудня 2012. Архів оригіналу за 19 грудня 2013. Процитовано 15.02.2016.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жоакім Лафосс |
- Жоакім Лафосс на сайті IMDb (англ.)
- Жоакім Лафосс на сайті AlloCiné (фр.)
- Жоакім Лафосс [Архівовано 12 жовтня 2017 у Wayback Machine.] на oKino.ua
|
