Жорж Орік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жорж Орік

Georges Auric

Georges Auric 1940.jpg
Народився 15 лютого 1899(1899-02-15)[1][2]
Лодев[3]
Помер 23 липня 1983(1983-07-23)[1][2] (84 роки)
Париж[2]
Поховання Цвинтар Монпарнас
Громадянство/підданство Франція
Діяльність композитор, актор, хореограф і кінокомпозитор[d]
Alma mater Вища національна консерваторія музики і танцю[d]
Регіональна консерваторія Монпельє[d]
Студент у Georges Caussade[d]

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Жорж Орік (фр. Georges Auric, 15 лютого 1899, Лодев — 23 липня 1983, Париж) — французький композитор, музичний критик, учень А. Русселя, наймолодший учасник «Шістки».

Біографія[ред.ред. код]

Навчався в Монпельє, потім з 1913 року в Парижській консерваторії (клас з контапункту і фуги Ж. Коссада) і в той же час з 1914 по 1916 в «Схола конторум» у В.д'Енді (клас композиції).[4] Писати музику почав ще в 10 років, дебютував як композитор у 15 років (1914 р.), коли кілька його пісень виконали Пола де Лестан (сопрано) і Альфредо Казелла (фортепіано). Вже на початку своєї діяльності привернув увагу С.Дягілева та в результаті їх співпраці з'явилися багато цікавих балетів: «Матроси» (1925), «Пастораль»(1926) та інші. Писав музику до театральних постановок, мюзиклів і балетів. Є автором великої кількості комічних опер: «Під маскою», «Цариця серця», 14 балетів, багатьох оркестрових творів (увертюра, фокстрот, ноктюрн), камерно-інструментальних ансамблів, фортепіанних п'єс, пісень та романсів.[5]

У 1924 р. видав збірку дитячих пісень «Алфавіт».

Брав участь у антифашиському руху. Створював масові пісні: «Заспіваймо, дівчата», «4 пісні страждаючої Франції»,[6]

Популярним як композитор став завдяки своїй музиці до кінофільмів. Написав музику більш ніж до 70 фільмів. Часто його запрошували англійські компанії. Найцікавіша кінопартітура є до фільму «Цезар і Клеопатра»(1945), успіхом користувалася і музика з «Глибокою ніччю» (1945). Також написав музику до фільму «Мулен Руж»(1952), в тому числі і вальс, який став, мабуть, одним із відоміших його творів. Музика Оріка звучить у фільмах Кокто («Орфей», «Красуня і чудовисько», «Двоглавий орел»), Макса Офюльса («Лола Монтес»), Жуля Дассена («Чоловічі розбірки»), Жана Деланнуа («Вічне повернення», «Принцеса Клевська»), Уайлера («Римські канікули»), «Таїнство Пікассо».

Помер у 1983 році.

Творча спадщина[ред.ред. код]

Балети:[ред.ред. код]

  • «Надокучливі» (1925);
  • «Матроси» (1925);
  • «Пастораль» (1926);
  • «Уявні» (1934);
  • «Чари Альчіни» (1929);
  • «Суперництво» (1932);
  • «Художник та його модель» (1949);
  • «Федра» (1950);
  • «Світлий шлях» (1952);
  • та інші.

Твори для фортепіано:[ред.ред. код]

  • Прелюдії;
  • Соната F-dur (1931);
  • Експромти;
  • 3 пасторалі.

Твори для оркестру:[ред.ред. код]

  • Увертюра (1938);
  • Сюїта з балету «Федра» (1950);
  • Симфонічна сюїта (1960).

Музика до кінофільмів:[ред.ред. код]

  • «Цезар і Клеопатра» (1945);
  • «Глибокою ніччю» (1945);
  • «Крик та плач» (1946);
  • «Мулен Руж» (1952);
  • та інші.

Опери:[ред.ред. код]

  • «Під маскою»;
  • «Цариця серця»;
  • та інші.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б data.bnf.fr: open data platform — 2011.
  2. а б в Record #116383054 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. Орик Жорж // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. "Шесть". Сборник статей. Ленинград. 1926. 
  5. Дюмениль, Р. (1964). Современные французские композиторы группы "Шести". Ленинград. 
  6. Шнеерсон, Г. (1970). Французская музыка ХХ века изд.ІІ. Москва. 

Посилання[ред.ред. код]