Жорж Орік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жорж Орік
фр. Georges Auric
Основна інформація
Повне ім'я фр. Georges Abel Auric[1]
Дата народження 15 лютого 1899(1899-02-15)[2][3][…]
Місце народження Лодев[5][6][1]
Дата смерті 23 липня 1983(1983-07-23)[2][7][…] (84 роки)
Місце смерті VIII округ Парижа, Париж, Франція[7][6][1]
Поховання цвинтар Монпарнас
Громадянство Франція
Професії композитор, хореограф, кінокомпозитор, актор
Освіта Паризька вища національна консерваторія музики й танцю, Регіональна консерваторія Монпельєd і Schola Cantorum de Parisd
Вчителі Georges Caussaded
Жанри опера
CMNS: Файли у Вікісховищі

Жорж Орік (фр. Georges Auric, 15 лютого 1899, Лодев — 23 липня 1983, Париж) — французький композитор, музичний критик, учень А. Русселя, наймолодший учасник «Шістки».

Біографія[ред. | ред. код]

Навчався в Монпельє, потім з 1913 року в Парижській консерваторії (клас з контапункту і фуги Ж. Коссада) і водночас з 1914 по 1916 в «Схола конторум» у В.д'Енді (клас композиції).[8] Писати музику почав ще в 10 років, дебютував як композитор у 15 років (1914 р.), коли кілька його пісень виконали Пола де Лестан (сопрано) і Альфредо Казелла (фортепіано). Вже на початку своєї діяльності привернув увагу С.Дягілева та в результаті їх співпраці з'явилися багато цікавих балетів: «Матроси» (1925), «Пастораль»(1926) та інші. Писав музику до театральних постановок, мюзиклів і балетів. Є автором великої кількості комічних опер: «Під маскою», «Цариця серця», 14 балетів, багатьох оркестрових творів (увертюра, фокстрот, ноктюрн), камерно-інструментальних ансамблів, фортепіанних п'єс, пісень та романсів.[9]

У 1924 р. видав збірку дитячих пісень «Алфавіт».

Брав участь в антифашиському руху. Створював масові пісні: «Заспіваймо, дівчата», «4 пісні стражденної Франції»,[10]

Популярним як композитор став завдяки своїй музиці до кінофільмів. Написав музику більш ніж до 70 фільмів. Часто його запрошували англійські компанії. Найцікавіша кінопартітура є до фільму «Цезар і Клеопатра»(1945), успіх мала й музика з «Глибокою ніччю» (1945). Також написав музику до фільму «Мулен Руж»(1952), в тому числі й вальс, який став, мабуть, одним із відоміших його творів. Музика Оріка звучить у фільмах Кокто («Орфей», «Красуня і чудовисько», «Двоглавий орел»), Макса Офюльса («Лола Монтес»), Жуля Дассена («Чоловічі розбірки»), Жана Деланнуа («Вічне повернення», «Принцеса Клевська»), Уайлера («Римські канікули»), «Таїнство Пікассо».

Помер у 1983 році.

Творча спадщина[ред. | ред. код]

Балети[ред. | ред. код]

  • «Надокучливі» (1925);
  • «Матроси» (1925);
  • «Пастораль» (1926);
  • «Уявні» (1934);
  • «Чари Альчіни» (1929);
  • «Суперництво» (1932);
  • «Художник та його модель» (1949);
  • «Федра» (1950);
  • «Світлий шлях» (1952);
  • та інші.

Твори для фортепіано[ред. | ред. код]

  • Прелюдії;
  • Соната F-dur (1931);
  • Експромти;
  • 3 пасторалі.

Твори для оркестру[ред. | ред. код]

  • Увертюра (1938);
  • Сюїта з балету «Федра» (1950);
  • Симфонічна сюїта (1960).

Музика до кінофільмів[ред. | ред. код]

Опери[ред. | ред. код]

  • «Під маскою»;
  • «Цариця серця»;
  • та інші.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Fichier des personnes décédées
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б SNAC — 2010.
  4. Internet Broadway Database — 2000.
  5. Орик Жорж // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
  7. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #116383054 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  8. "Шесть". Сборник статей. Ленинград. 1926. {{cite book}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  9. Дюмениль, Р. (1964). Современные французские композиторы группы "Шести". Ленинград.
  10. Шнеерсон, Г. (1970). Французская музыка ХХ века изд.ІІ. Москва.

Посилання[ред. | ред. код]