Жорж Орік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жорж Орік
Georges Auric
Georges Auric 1940.jpg
Основна інформація
Дата народження 15 лютого 1899(1899-02-15)[1][2]
Місце народження Лодев[3]
Дата смерті 23 липня 1983(1983-07-23)[1][2] (84 роки)
Місце смерті Париж, Іль-де-Франс, Франція[2]
Країна Франція
Професія композитор, актор, хореограф і кінокомпозитор[d]
commons: Файли у Вікісховищі

Жорж Орік (фр. Georges Auric, 15 лютого 1899, Лодев — 23 липня 1983, Париж) — французький композитор, музичний критик, учень А. Русселя, наймолодший учасник «Шістки».

Біографія[ред.ред. код]

Навчався в Монпельє, потім з 1913 року в Парижській консерваторії (клас з контапункту і фуги Ж. Коссада) і в той же час з 1914 по 1916 в «Схола конторум» у В.д'Енді (клас композиції).[4] Писати музику почав ще в 10 років, дебютував як композитор у 15 років (1914 р.), коли кілька його пісень виконали Пола де Лестан (сопрано) і Альфредо Казелла (фортепіано). Вже на початку своєї діяльності привернув увагу С.Дягілева та в результаті їх співпраці з'явилися багато цікавих балетів: «Матроси» (1925), «Пастораль»(1926) та інші. Писав музику до театральних постановок, мюзиклів і балетів. Є автором великої кількості комічних опер: «Під маскою», «Цариця серця», 14 балетів, багатьох оркестрових творів (увертюра, фокстрот, ноктюрн), камерно-інструментальних ансамблів, фортепіанних п'єс, пісень та романсів.[5]

У 1924 р. видав збірку дитячих пісень «Алфавіт».

Брав участь у антифашиському руху. Створював масові пісні: «Заспіваймо, дівчата», «4 пісні страждаючої Франції»,[6]

Популярним як композитор став завдяки своїй музиці до кінофільмів. Написав музику більш ніж до 70 фільмів. Часто його запрошували англійські компанії. Найцікавіша кінопартітура є до фільму «Цезар і Клеопатра»(1945), успіхом користувалася і музика з «Глибокою ніччю» (1945). Також написав музику до фільму «Мулен Руж»(1952), в тому числі і вальс, який став, мабуть, одним із відоміших його творів. Музика Оріка звучить у фільмах Кокто («Орфей», «Красуня і чудовисько», «Двоглавий орел»), Макса Офюльса («Лола Монтес»), Жуля Дассена («Чоловічі розбірки»), Жана Деланнуа («Вічне повернення», «Принцеса Клевська»), Уайлера («Римські канікули»), «Таїнство Пікассо».

Помер у 1983 році.

Творча спадщина[ред.ред. код]

Балети[ред.ред. код]

  • «Надокучливі» (1925);
  • «Матроси» (1925);
  • «Пастораль» (1926);
  • «Уявні» (1934);
  • «Чари Альчіни» (1929);
  • «Суперництво» (1932);
  • «Художник та його модель» (1949);
  • «Федра» (1950);
  • «Світлий шлях» (1952);
  • та інші.

Твори для фортепіано[ред.ред. код]

  • Прелюдії;
  • Соната F-dur (1931);
  • Експромти;
  • 3 пасторалі.

Твори для оркестру[ред.ред. код]

  • Увертюра (1938);
  • Сюїта з балету «Федра» (1950);
  • Симфонічна сюїта (1960).

Музика до кінофільмів[ред.ред. код]

  • «Цезар і Клеопатра» (1945);
  • «Глибокою ніччю» (1945);
  • «Крик та плач» (1946);
  • «Мулен Руж» (1952);
  • та інші.

Опери[ред.ред. код]

  • «Під маскою»;
  • «Цариця серця»;
  • та інші.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б data.bnf.fr: open data platform, платформа відкритих даних, платформа открытых данных, plateforme de données ouvertes, piattaforma di dati aperti, Opendata-Plattform, otevřená data platforma, åben-data-platform, տվյալների բաց շտեմարան, platforma za odprte podatke, plataforma de datos abierta, plataforma de dados aberta, платформа адкрытых дадзеных, платформа на отворените данни, platforma otwartych danych, ашық деректер платформасы, ачык маалыматтарды платформа, açıq data platforma, ochiq ma'lumotlar platforma, açık verilerin platformu, платформа отвореног података, platforma otvorenih podataka, platforma otvorenog podataka, platforma otvorených údajov, πλατφόρμα ανοικτών δεδομένων, platformu atklātā datu, platforma atvira duomenų, platvormi avatud andmete, avoimen datan foorumi, nyílt adatok platformja, პლატფორმა ღია მონაცემები, платформа за отворени податоци, нээлттэй мэдээллийн тавцан, platformă de date deschise, platformo de malferma datumoj — 2011.
  2. а б в Record #116383054 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. Орик Жорж // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. "Шесть". Сборник статей. Ленинград. 1926. 
  5. Дюмениль, Р. (1964). Современные французские композиторы группы "Шести". Ленинград. 
  6. Шнеерсон, Г. (1970). Французская музыка ХХ века изд.ІІ. Москва. 

Посилання[ред.ред. код]