Жорж Орік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Біографія[ред.ред. код]

Жорж Орік

Georges Auric

Georges Auric 1940.jpg
Народився 15 лютого 1899(1899-02-15)[1][2]
Лодев[3]
Помер 23 липня 1983(1983-07-23)[1][2] (84 роки)
Париж[2]
Поховання Цвинтар Монпарнас
Громадянство Франція
Діяльність композитор, актор, хореограф і Кінокомпозитор[d]
Alma mater Вища національна консерваторія музики і танцю[d]
Q2994569?
Студент у Georges Caussade[d]

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Жорж Орік (фр. Georges Auric, 15 лютого 1899, Лодев — 23 липня 1983, Париж) — французький композитор,музичний критик, учень А. Русселя, наймолодший учасник «Шістки».

Навчався в Монпельє, потім з 1913 року в Парижській консерваторії (клас з контапункту і фуги Ж. Коссада) і в той же час з 1914 по 1916 в "Схола конторум" у В.д'Енді ( клас композиції).[4] Писати музику почав ще в 10 років, дебютував як композитор у 15 років (1914р.), коли кілька його пісень виконали Пола де Лестан (сопрано) і Альфредо Казелла (фортепіано). Вже на початку своєї діяльності привернув увагу С.Дягілева та в результаті їх співпраці з'явилися багато цікавих балетів :"Матроси" (1925), "Пастораль"( 1926) та інші. Писав музику до театральних постановок, мюзиклів і балетів. Є автором великої кількості комічних опер: "Під маскою", "Цариця серця", 14 балетів, багатьох оркестрових творів (увертюра, фокстрот, ноктюрн), камерно-інструментальних ансамблів, фортепіанних п'єс, пісень та романсів.[5]

У 1924 р. видав збірку дитячих пісень "Алфавіт".

Брав участь у антифашиському руху. Створював масові пісні: "Заспіваймо, дівчата", "4 пісні страждаючої Франції",[6]

Популярним як композитор став завдяки своїй музиці до кінофільмів. Написав музику більш ніж до 70 фільмів. Часто його запрошували англійські компанії. Найцікавіша кінопартітура є до фільму "Цезар і Клеопатра"(1945), успіхом користувалася і музика з "Глибокою ніччю" (1945). Також написав музику до фільму "Мулен Руж"( 1952), в тому числі і вальс, який став, мабуть, одним із відоміших його творів. Музика Оріка звучить у фільмах Кокто («Орфей», «Красуня і чудовисько», «Двоглавий орел»), Макса Офюльса («Лола Монтес»), Жуля Дассена («Чоловічі розбірки»), Жана Деланнуа («Вічне повернення», «Принцеса Клевська»), Уайлера («Римські канікули»), «Таїнство Пікассо».

Помер у 1983 році.

Творча спадщина[ред.ред. код]

Балети:[ред.ред. код]

  • "Надокучливі" (1925);
  • "Матроси" (1925);
  • "Пастораль" (1926);
  • "Уявні" (1934);
  • "Чари Альчіни" (1929);
  • "Суперництво" (1932);
  • "Художник та його модель" (1949);
  • "Федра" (1950);
  • "Світлий шлях" (1952);
  • та інші.

Твори для фортепіано:[ред.ред. код]

  • Прелюдії;
  • Соната F-dur (1931);
  • Експромти;
  • 3 пасторалі.

Твори для оркестру:[ред.ред. код]

  • Увертюра (1938);
  • Сюїта з балету "Федра" (1950);
  • Симфонічна сюїта (1960).

Музика до кінофільмів:[ред.ред. код]

  • "Цезар і Клеопатра" (1945);
  • "Глибокою ніччю" (1945);
  • "Крик та плач" (1946);
  • "Мулен Руж" (1952);
  • та інші.

Опери:[ред.ред. код]

  • "Під маскою";
  • "Цариця серця";
  • та інші.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б data.bnf.fr: open data platform — 2011.
  2. а б в Record #116383054 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. Орик Жорж — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. "Шесть". Сборник статей. Ленинград. 1926. 
  5. Дюмениль, Р. (1964). Современные французские композиторы группы "Шести". Ленинград. 
  6. Шнеерсон, Г. (1970). Французская музыка ХХ века изд.ІІ. Москва. 

Посилання[ред.ред. код]