Зубрики

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Жубрики)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Зубрики — великі черкаські землевласники XVI століття гербу Сас.

Герб Сас I

Писемні згадки про стародавню місцеву боярську родину Зубриків з'являються в історії України на початку XVI століття. Один з перших її представників — боярин Іван Зубрик згадується у Грамоті великого князя Литовського Сигізмунда I від 20 лютого 1533 року з приводу підтвердження на володіння землями, а саме: Мліїв, Орловець (Городищенський район), Лінчинці та Бігловці, які як придане при одруженні на доньці Богдані відписала йому його теща Ганна, вдова вбитого татарами звенигородського боярина Федора Васьковича (шляхетство з гербом для цього роду надав ще Владислав II Ягайло), яка вийшла заміж за Грицька Васьковича[1]. Він у 1537 році купив у Володимира, сина Богдана Глинського, всю Радивонівщину[2]. 3 липня 1539 року теща крім вищезгаданих маєтків подарувала зятеві: Остапківці, Лисуновці, Новоставки, а також їхні пасіки в Черемошній, Радоставі над Бистриком, в Остапкові та всі інші як над річкою Роставицею, так і над Гуйвою та Гуєвкою.

Зубрики володіли Гуляйполем[3] і прикордонними землями між Тясмином та Виссю.

Його сину Василю також довелось звертатись 11 травня 1562 року до великого князя Литовського Сигізмунда I зі скаргою на Ждана Повітку.

З'ясування стосунків між черкасцями і Зубриками тривало більше чверті віку, аж до 1570 року. Василь Зубрик мав єдину дочку Христину, котра по смерті перших двох чоловіків (перший Філон Балакер та другий Федір Різночинський були вбиті татарами) виходить заміж за поляка Андрія Пахуту Коренівського і стає власницею селища Яцькове.[4]. 28 січня 1633 року Христина Коренівська продала всі землі, в тому числі й Гуляйпіль Станіславові Конецпольському[5].

Христина від Коренівського дітей не встигла народити, оскільки він незабаром помер, але від першого шлюбу мала сина Івана, від другого — тільки дочок, з яких: Настя одружилась з Іваном Пригідським, Марина — зі Станіславом Гостківським, третя, невідомого імені, — з Юрієм Чеховичем. Одна з цих трьох доньок, народила їй онуку, яка вийшла заміж за Сокора. Іван Балакер мав дочку, одружену з Григорієм-Жданом Делешканом, а той сина Миколу та доньку у заміжжі з Яном Костюшковичем[6]. Отож мала чисельне потомство, від якого пішли: Балакери, Делешкани, а в третьому поколінні — Пригідські (пол. Przygodzki.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Грамоти великих князів литовських з 1390 по 1569 рік / Під редакцією В.Антоновича та К.Козловського. — К., 1868. — X + II + 166 с. [Архівовано 15 травня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. Стаття Żabotyn у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том XIV (Żab — Żab) з 1895 року [Архівовано 16 вересня 2008 у Wayback Machine.] (пол.)
  3. Стаття Złotopol у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том XIV (Worowo — Żyżyn) з 1895 року [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  4. На перехресті лихоліть. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 12 травня 2013. 
  5. Стаття Horodyszcze у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том III C.146 з 1895 року [Архівовано 29 квітня 2014 у Wayback Machine.] (пол.)
  6. Стаття Mlijów у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том VI C.522 з 1895 року [Архівовано 19 січня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)