Журлива Олена Костівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Журлива Олена
Котова Олена Костівна
Журлива Олена Костівна.jpg
Ім'я при народженні Пашинківська Олена Костівна
Народилася 24 червня 1898(1898-06-24)
Сміла
Померла 10 червня 1971(1971-06-10) (72 роки)
Кіровоград
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія → СРСР СРСР
Діяльність поетеса, письменниця
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Журли́ва Оле́на (справжнє ім'я Ко́това Оле́на Ко́стівна, дівоче прізвище — Пашинкі́вська; * 24 червня 1898, Сміла — † 10 червня 1971, Кіровоград) — українська письменниця та співачка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася в багатодітній сім'ї сільського вчителя церковноприходської школи, мала 8 братів та сестер. Після втрати батьком роботи семеро дітей померли з голоду, вижили Олена і Катруся. Ще 1909 року написала перший вірш «Чогось нема, чого — не знаю», вийшов друком у «Рідному краї» — за сприяння Павла Богацького.

Закінчила початкову школу. У віці чотирнадцяти років мала можливість читати свої поезії Лесі Українці. Перебуваючи на канікулах в Тальному, її зґвалтував непорядний чоловік, після видалення плоду повитухою втратила можливість мати дітей.

1914 року за участь у демонстрації в день відзначення пам'яті Т. Г. Шевченка арештована царською поліцією. В часі війни давала приватні уроки, співала у церковних хорах в університетській церкві та костьолі.

Екстерном склала іспити в Уманській гімназії, за конкурсом атестатів поступила на філологічний факультет в Київ на Вищі жіночі курси. В київському клубі «Родина» виступала під акомпанемент Миколи Лисенка, тоді ж познайомилася з Павлом Тичиною, між ними виникла симпатія.

1922 року закінчила навчання — кандидат філологічних наук. Вчителювала у школах Дніпропетровська (Дніпра), Києва, Кіровограда (Кропивницького), Москви, Харкова.

1926 року — вийшла перша збірка поезій «Металом горно». Того ж року у Харківській опері виконала партію Кончаківни в опері Бородіна «Князь Ігор».

Співала й гастролювала по Україні з концертами як поетеса-співачка.

В театральний сезон 1929—1930 року запрошена до столичної Харківської опери, виконувала партію Кончаківни в опері Олександра Бородіна «Князь Ігор».

Друкує свої поезії в антологіях, підручниках, журналах: «Більшовик», «Глобус», «Кадри», «Червоні квіти», «Червоний шлях».

На її тексти створювали пісні композитори П. Козицький та В. Косенко.

1930 року виходить другий збірник віршів «Багряний світ».

У Спілці письменників з 1934 року.

Арештована 1938 року в Москві «за агітацію проти радянської влади», 26 квітня 1939 особлива нарада НКВС СРСР засудила її до позбавлення волі у виправно-трудових таборах Алтаю на 3 роки, додали ще сім років. Клопотаннями Павла Тичини повертається в Україну.

27 лютого 1957 року реабілітована, поновлена у Спілці письменників. Певний час викладала в школі.

З концтаборів повернулася із підірваним здоров'ям, двадцять років на самоті, останніх шістнадцять років — прикута до ліжка.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Разом із Степаном Васильченком вчителювала у школі імені І. Франка в Києві, виходу першої поетичної збірки сприяв Олександр Олесь, довгі роки товаришувала з Павлом Тичиною. Володимир Сосюра не втримався й закохався в неї. Цю пристрасть обірвала сама Олена. Свого чоловіка жінка знайшла у Києві. Пара одружилася у 1930 році. Для неї це було справжнє кохання, але чоловік на жаль не любив Олену. Вже на третьому році подружнього життя Володимир Котов почав зраджувати свою дружину. Про це поетеса писала в своїх віршах.[1]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

На честь Олени Журливої названо вулицю в Кропивницькому [Архівовано 5 жовтня 2021 у Wayback Machine.], а також, 19 лютого 2016 року — провулок в Олександрії[2]. Її іменем також названа Смілянська міська центральна бібліотека (м. Сміла, Черкаська область).

На вшанування її пам'яти випущена поштова листівка.

Поезії[ред. | ред. код]

По тому вийшли книжки її віршів, укладені переважно з давно написаних поезій:

  • «Земля в цвіту»,
  • «Червоне листя»,
  • «Хто знає, як рік минає»,
  • «Голуби»,
  • «Ой літечко, літо»,
  • «У нашої Наталі»,
  • «На зеленому городі».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Чому Олена була Журливою? Історія про чорне та біле в житті поетеси - kropyvnychanka.com (укр.). 5 вересня 2022. Процитовано 27 вересня 2022. 
  2. ↑ Перейменування в Олександрії. Архів оригіналу за 27 січня 2017. Процитовано 5 березня 2016. 

Тексти[ред. | ред. код]

Пісні на вірші Олени Журливої[ред. | ред. код]

Аудіозаписи творів[ред. | ред. код]

Журлива Олена. «Маленька господиня»: https://www.youtube.com/watch?v=oeSsQoN1Xmk

Література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Журлива_Олена_Костівна&oldid=38252269