Забірко Віталій Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віталій Забірко
Віталій Сергійович Забірко
Vitaliy Zabirko.jpg
Ім'я при народженні Віталій Сергійович Забірко
Псевдо Віталій Зорін
Народився 22 грудня 1951(1951-12-22) (67 років)
Артемівськ
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Діяльність прозаїк
Alma mater Донецький національний університет імені Василя Стуса
Мова творів російська
Роки активності 1972
Напрямок проза
Жанр фантастичний роман, повість, оповідання
Magnum opus «Антропогенний фактор»
Премії «Бронзовий Ікар» (2006), «Місячна веселка» (2013), премія імені Єфремова (2018)
Сайт: samlib.ru/z/zabirko_w_s/indexvote.shtml

Віталій Забірко у Вікісховищі?

Віталій Сергійович Забірко (22 грудня 1951(19511222), Артемівськ) — український письменник-фантаст. Більшість творів написав російською мовою.

Біографія[ред. | ред. код]

Віталій Забірко народився в Артемівську. Після закінчення середньої школи він вступив на хімічний факультет Донецького університету, який закінчив у 1976 році. Після завершення навчання він тривалий час працював старшим науковим співробітником ВНДІ «Реактивелектрон», пізніше перейшов на творчу роботу, працював спочатку журналістом, а пізніше головним редактором донецького російськомовного видавництва «Отечество». На початку 80-х років ХХ століття він брав активну участь у семінарах для молодих письменників-фантастів у Малєєвці та Дубултах, а також був активним учасником Всесоюзного творчого об'єднання молодих письменників-фантастів при видавництві «Молода гвардія». з 1992 року Віталій Забірко є членом НСПУ, а з 2004 року є членом Спілки письменників Росії.

Літературна творчість[ред. | ред. код]

Віталій Забірко розпочав літературну творчість у 1972, коли його оповідання «Сторожовий пес корпорації» надрукували в журналі «Техника – молодежи», за яке автор отримав сою першу премію, ставши переможцем міжнародного конкурсу «71-РОБОТ-72». Пізніше тривалий час Забірко не публікувався, і лише в 1988 році його твори вийшли друком в україномовній збірці «Пульс безконечності — Теплий сніг — Ілюзіон», в якій також опубліковані твори Євгена Филимонова та Миколи Анісімова. До цієї збірки увійшли повість Забірка «Теплий сніг» та кілька його оповідань, включно з першим його опублікованим оповіданням «Сторожовий пес корпорації».[1] У 1988 році опублікована повість письменника «Варіант», яка перегукується з романом братів Стругацьких «Важко бути богом», яке надруковано в авторській збірці в 1991 році разом із повістю «Войнуха». У своєму творчому доробку письменник має приклади більшості жанрів класичної фантастики: класичної пригодницької фантастики у збірці «Пришестя цивілизацї», фантастичний крутійський роман представлений романом «Усі кулі повз цілі», іронічний трилер представлений романом «Дуже багато привидів», екологічна фантастика представлена в збірці «Дорожні нариси естет-ентомолога», фантастичний детектив представлений романом «Антропогенний фактор».

Премії[ред. | ред. код]

У 1992 році Віталій Забірко отримав премію «Чумацький шлях» за кращий український науково-фантастичний твір. У 2006 році письменник став лауреатом премії «Бронзовий Ікар». У 2013 році Віталій Забірко став лауреатом премії «Місячна веселка». У 2018 році письменник отримав премія імені Івана Антоновича Єфремова.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Романи[ред. | ред. код]

  • 1998 — Все пули мимо
  • 2000 — Операция «Карантин»
  • 2002 — Слишком много привидений
  • 2004 — Рай под колпаком
  • 2005 — Антропогенный фактор
  • 2005 — Мы пришли с миром
  • 2006 — Мародер

Повісті[ред. | ред. код]

  • 1988 — Вариант
  • 1988 — Теплый снег
  • 1989 — Войнуха
  • 1989 — Тени сна
  • 1990 — Побег
  • 1994 — Похороните меня в земле Парадаса
  • 1995 — Ловля млечника на живца
  • 1995 — Пришествие цивилизации
  • 2003 — Жил-был кудесник
  • 2003 — Имитация
  • 2003 — Крылья судьбы
  • 2010 — День пришельца

Оповідання[ред. | ред. код]

  • 1972 — Сторожевой пёс корпорации
  • 1984 — Чудо в чемодане
  • 1987 — Переступи порог
  • 1988 — Пейзажний живопис Антона Віленовича Полосіна
  • 1988 — Право приказа
  • 1989 — Близнецы
  • 1989 — Камень слова
  • 1991 — За морями, за долами, за высокими горами…
  • 1991 — За стенами старого замка
  • 1993 — Парниша, открой дверь!
  • 1993 — Экспансия по-франски
  • 1993 — Я люблю свою жену, или Еще один вестерн
  • 1995 — И ещё раз о контакте
  • 2003 — Работа за рубежом
  • 2007 — Галоши для крокодила
  • 2010 — Кое-что из жизни членистоногих
  • 2010 — У начала начал
  • 2011 — Приворотное зелье
  • 2012 — Дикая тварь из дикого леса
  • 2012 — Здесь живет Морок

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]