Заваликут Іван Якимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Заваликут
Народився 10 вересня 1884(1884-09-10)
с. Малі Чорнокінці, нині Чортківський район, Тернопільська область, Україна
Помер 21 березня 1975(1975-03-21) (90 років)
м. Сиракузи, штат Ньою-Йорк, США
Громадянство ЗУНР ЗУНРАвстро-Угорщина Австро-УгорщинаНімеччина НімеччинаСША США
Національність українець
Діяльність адвокат
Відомий завдяки громадський діяч, адвокат
Alma mater Львівський університет
Партія УНДО

Заваликут Іван Якимович (10 вересня 1884, с. Малі Чорнокінці, нині Україна — м. Сиракузи, США) — український громадський діяч, адвокат.

Життєпис[ред. | ред. код]

Іван Заваликут народився 10 вересня 1884 в селі Малі Чорнокінці, нині Чортківського району Тернопільської області України.

Закінчив студії права і політичних наук у Львівському університеті (1911). Працював адвокатом у Гусятині.

Під час Першої світової війни як старшина австрійської армії брав участь у боях у Карпатах із російськими військами, полонений і відправлений у татарське містечко Бугульма, звідки втік у 1917 році.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Під час творення Української держави — заступник повітового комісара в м. Золотоноша на Полтавщині. Воював в УГА, був під більшовицьким арештом в Одесі. Після повернення в Галичину — адвокат у м. Копичинці. Активіст «Рідної школи», член наглядової ради «Українбанку»; вів 7-класну приватної школи голова наглядової ради «Повіт», союзу кооператив (1923—19ЗО).

1930 — переїхав до м. Коломиї. Посол від УНДО до польського сейму (1927—1930, 1935—1938). Адвокат у містах Замостя, Станіслав (нині Івано-Франківськ).

1939 — виїхав до Німеччини, де обороняв українців у судах: 1950 емігрував до США.

Джерела[ред. | ред. код]