Залужжя (Шумський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Залужжя
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Шумський район
Громада Шумська міська громада
Код КОАТУУ 6125886702
Облікова картка село Залужжя 
Основні дані
Засноване 1513
Населення 338
Територія 0.870 км²
Поштовий індекс 47105
Телефонний код +380 3558
Географічні дані
Географічні координати 50°08′44″ пн. ш. 26°04′12″ сх. д. / 50.14556° пн. ш. 26.07000° сх. д. / 50.14556; 26.07000Координати: 50°08′44″ пн. ш. 26°04′12″ сх. д. / 50.14556° пн. ш. 26.07000° сх. д. / 50.14556; 26.07000
Відстань до
районного центру
5 км
Місцева влада
Адреса ради 47105, с.Рохманів
Карта
Залужжя. Карта розташування: Україна
Залужжя
Залужжя
Залужжя. Карта розташування: Тернопільська область
Залужжя
Залужжя

Залу́жжя — село Шумського району Тернопільської області. Розташоване на півночі району. Входить до складу Шумської міської громади. Населення — 338 осіб (2018).

Село Залужжя знаходиться на північній околиці Подільської височини за 10 км від горбогірного Кременецького кряжу. Воно лежить на лівому схилі долини  невеликої річки Трибушівки. З усіх боків село оточують луки, від цього і походить його назва. Поверхня території погордована, розчленована кількома ярами та балками, абсолютні висоти змінюються від 235 до 290 метрів над рівнем моря. Клімат помірно-континентальний.

Історія[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка — 1513 року. Тоді селом володів Богуш Боговитин, підскарбій литовський. Пізніше належало до Марії Сімашкової, до Рохманівського ключа.

За переписом 1911 року велика земельна власність (690 десятин) належала до Автергофів. У селі був палац «Замок» власність війта Шумської гміни Єжи Альтергофа (Auterhoffa).

На початку ХХ століття третину населення с. Залужжя становили поляки. В 1943 році село було повністю спалене до останньої хати. Мешканці цього села шукали прихистку у родичів, які проживали у сусідніх селах, а поляки змушені були виїхати у місто Вроцлав (Польща). Ближче до зими селяни стали повертатися на свої місця, де жили раніше. Деякі з них стали будуватися, а дехто перезимовував у льохах.

За свідченням односельців-старожилів, на місці теперішньої школи до війни була красива двоповерхова школа. У ній навчалися діти українців та поляків, яких в селі було багато. 1943 року село було спалене, в тому ж числі знищена школа. У післявоєнні роки діти ходили до школи в с. Рохманів, а в 1946 році було засновано школу, яка спочатку знаходилася у будинку жителя села. В 1954 році школу перенесено в новозбудоване приміщення, у якому вона знаходиться до цього часу.

Довгий період в одному приміщенні знаходилися школа, клуб, бібліотека та медпункт. Проте, для фельдшерсько-акушерського пункту пізніше побудували нове приміщення. Клуб та бібліотека були закриті, приміщення руйнувалося. У 2006 році розпочали роботи з капітального ремонту школи.

21 квітня 1989 року розпочали будівництво нової церкви (Церква Св. Апостолів Петра і Павла).

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Церква Святих Апостолів Петра і Павла (1993).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа І ступеня, бібліотека, ФАП, магазин.

Відомі люди[ред. | ред. код]

У селі народився громадський діяч і господарник В. Попик.

Посилання[ред. | ред. код]