Шумськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шумськ
На одній з вулиць міста, 2006
На одній з вулиць міста, 2006
Шумськ
Шумськ на мапі Тернопільської області
Шумськ на мапі Тернопільської області
Шумськ
Шумськ на мапі України
Шумськ на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Тернопільська область
Район Шумський район
Код КОАТУУ 6125810100
Засноване 1149
Статус міста з 1999 року
Населення 5387 (01.01.2011)[1]
Площа 5 км²
Густота населення 1077 осіб/км²
Поштові індекси 47104
Телефонний код +380-3558
Координати 50°06′51″ пн. ш. 26°06′52″ сх. д. / 50.11417° пн. ш. 26.11444° сх. д. / 50.11417; 26.11444Координати: 50°06′51″ пн. ш. 26°06′52″ сх. д. / 50.11417° пн. ш. 26.11444° сх. д. / 50.11417; 26.11444
Водойма Вілія, Кума
Відстань
Найближча залізнична станція Лепесівка
До станції 32 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 109 км
 - автошляхами 105 км
Міська влада
Адреса 47100, Тернопільська обл., м. Шумськ, вул. Українська, 59
Міський голова Володимир Євгенович Плетюк

Commons-logo.svg Шумськ у Вікісховищі

Шумськ — місто, районний центр в Тернопільській області, на території «історичної (великої) Волині».

Розташований на правому березі річок Кума і Вілії (притоки Горині).

Назва[ред.ред. код]

Назва Шумське використовувалася офіційно з 1939 року, коли Шумськ втратив статус міста, але став центром новоутвореного району внаслідок поділу колишнього Кременецького повіту Волинського воєводства Польщі. Того ж року Шумськ як частина Західної України був захоплений військами Радянського Союзу в результаті пакту Молотова — Ріббентропа. Назва Шумське ніколи не прижилася і люди продовжували використовувати древню назву Шумськ, яку було відновлено Верховною Радою України у 1999 на честь 850-ти-річчя Шумська.

Історія[ред.ред. код]

На околиці міста виявлено поселення трипільської культури. Підйомний матеріал (уламки кераміки) зберігається у Кременецькому краєзнавчому музеї. У 1930-х роках археологічну розвідку зробив Олександр Цинкаловський.[2]

Перша письмова згадка про Шумськ міститься в Іпатіївському літописі під 1149 роком. На той час він був найбільшим містом південної Погорини, центром волості. У 1199 році став волосним центром Галицько-Волинської держави.[3]

  • 31 травня 1223 р. в битві на Калці з монголо-татарами загинув Шумський князь Святослав[4] Інґваревич[5]
  • 1233 р. під Шумськом було розбито угорське військо. Перед битвою князь Данило Романович молився в міському храмі св. Симеона.
  • 1259 р. в Шумську провів мирні переговори з темником Бурундаєм Волинський князь Василько Романович.
  • 1261 р. в Шумську Волинський князь Василько Романович cклав «присягу» (пол. hołd) Бурундаю.[4]
  • 1366 р. за угодою між Литвою і Польщею Шумськ відходить до Литви. Князем в Шумську став Любарт.[4] Приблизно тоді ж центр міста переміщається з урочища Соснина в район сучасного Майдану Незалежності.
Головна вулиця містечка. 1938 р.

Місто було оточене валами, до яких з півночі та сходу прилягав великий став. Річку Вілію перетинав міст та гребля, нижче якої були два водяні млини. Населення займалося рільництвом, скотарством, полюванням, рибальством, бортництвом, ремеслами.

1513 р. великий князь литовський Сигізмунд I Старий видав грамоту на володіння Шумськом старості Крем'янецького замку, українському бояринові Івану Богушу. Після його смерті в 1527 р. сини і внуки поділили місто на дві частини — Шумськ із замком та Пігаси, розміщені на лівому березі Вілії. 1580 р. Пігаси виділилися в самостійний населений пункт під назвою Рохманів. Близько 70 років точилася боротьба спадкоємців, внаслідок чого Шумськ далі занепадав і перетворився на невелике містечко.

Після Люблінської унії 1569 р. Шумськ потрапив до складу Речі Посполитої. У XVII ст. він перейшов до волинського хорунжого (потім — белзького каштеляна) Данила Єло-Малинського. У липні 1625 р. Кременецький земський суд розглядав позов черкаському старості князю Костянтину Корибуту Вишневецькому та його помічникам за збройний напад та розорення маєтку Данила Єло-Малинського в Шумську.[6]

Власник містечка разом з дружиною — Гальшкою з Велигорів — заснував василіянський унійний монастир при церкві Св. Трійці. За сприяння дідичів було збудоване дерев'яне приміщення монастиря, який, за відомостями польських дослідників, був спалений під час Хмельниччини 1648 р. В 1676 р. монастир перейшов до францисканців.

В 1752 р. дідичі-брати Станіслав та Олександр Єло-Малинські продали містечко та «Шумський ключ» князю Михайлу Казимиру «Рибоньці» Радзивіллу.

На 1868 р. у Шумську працювали цегельний, пивоварний, 3 шкіряні заводи, 2 невеликі ткацькі фабрики, де виготовляли полотно. Найбільшим підприємством був винокурний завод. Населення обслуговувала лікарня, відкрита 1874 року, де працювали лікар і акушер. Була аптека.

Після 1-ї світової війни (1919) Шумськ захопили польські війська. Шумщина була осередком великого протипольського повстання у жовтні 1919 р. Після всіх воєнних лихоліть 1921 р. в місті працювали лише два приватні водяні млини. Більшість населення займалася сільським господарством.

Після приєднання до СРСР (1939) Шумськ втратив статус міста, але став (1940) центром району. Статус міста було відновлено рішенням Верховної Ради України з нагоди 850-річчя Шумська (1999). Зараз у Шумську знаходиться ЗОШ І-ІІІ ст. номер 1 і 2, ліцей, Шумська районна ЦРЛ, районний будинок культури (РБК) та багато інших закладів.

У 2000 році припинила роботу станція очищення стічних вод. Відновлювальні роботи проводять у 2015 році.[7]

19 січня 2015 директор Кременецького лісгоспу Сергій Баран напідпитку скоїв у місті ДТП за кермом власного авто, в результаті чого загинув 17-річний школяр Юрій Ящук, а його 14-р. супутниця з численними травмами потрапила до лікарні.[8] Під час «сміттєвої люстрації» у Шумську 7 грудня 2015 С. Баран зізнався у дачі хабара розміром 150000 грн., щоб справу «зам'яли».[9]

Природно-географічні та кліматичні умови[ред.ред. код]

Шумський район розташований у північно-східній частині Тернопільської області. На півночі район межує з Рівненською областю, на заході – з Кременецьким районом, на півдні – з Лановецьким і Збаразьким районами, на сході – з Хмельницькою областю. Загальна площа району складає 838 кв. км., що становить 6,5 % території області. Географічно район розміщений у лісостеповій місцевості, у зоні з родючими ґрунтами і достатнім зволоженням. Більша частина району відноситься до Подільської височини, лише північна територія перебуває у зоні Малого Полісся (рівнина з абсолютними висотами 210– 220 м, з наявністю боліт і поширенням пісків). Територія району має загальний нахил поверхні у напрямку південного заходу на північний схід. Через Шумщину проходить Кременецьке горбогір’я з абсолютними висотами до 315 метрів. Північний схил Кременецьких гір – крутий, урвищний, сильно розчленований ярами та балками. Над прилеглою рівниною Малого Полісся Кременецькі гори різко вивищуються на 120–130 м. Південний схил поступово знижується і непомітно переходить у Тернопільське плато. Регіон знаходиться поблизу кордону з Польщею, Словаччиною, Угорщиною. Таке розміщення може сприяти активному розвитку на території району виробництв, продукція яких може експортуватися у країни Європи. Разом з тим, у сучасних умовах переходу економіки до ринкових відносин район, маючи відносно високий ступінь забезпеченості трудовими ресурсами, може стати регіоном для вкладення інвестицій іноземних фірм. В адміністративно–територіальному відношенні Шумський район поділяється на 32 сільських та одну міську раду. Місто Шумськ розташоване на правому березі річки Вілія, притоки Горині. Відстань до Тернополя по шосе – 105 км. Населення міста становить 5,3 тис. осіб.

Транспорт[ред.ред. код]

Через місто проходить автошлях Р26.

Транспортна мережа загального користування експлуатаційна довжина (км):

- залізничних колій - 0,00 км;

- автомобільних доріг - 541,2 км;

- з твердим покриттям - 303,6 км;

- ґрунтових доріг - 237,6 км;

- питома вага автомобільних доріг з твердим покриттям - 56,0%

Економіка[ред.ред. код]

Нині Шумськ — один із промислових центрів північного регіону Тернопільської області.

У Шумську працюють такі підприємства:

  • маслозавод;
  • 3 хлібозаводи;
  • швейна фабрика СП «Сегеш-Україна»;
  • райдрукарня.

Сировинно-ресурсний потенціал[ред.ред. код]

На території Шумщини поширені гірські породи, що сформувалися та відносяться до “геогенової системи”. Це, в основному, піски, вапняки, вуглисті глини, буре вугілля, пісковики. Дані відклади характерні практично для усього району. Лише у межах долини р. Вілія і прилеглих до неї територій поширені відклади “Мезойського віку”. Це – піски, пісковики, глини, мергелі, вапняки. Повсюдно на території району залягають четвертні відклади. Вони вкривають більш давні породи і відслоюються у кар’єрах, долинах річок, балках і ярах. Використовуються як сировина для виробництва будівельних матеріалів. Серед корисних копалин району провідне місце належить природним будівельним матеріалам і сировині для їх виробництва. Це – поклади осадкового походження: крейда, кварцові піски, бетонітові глини. Крім цього, у районі є поклади торфу та бурого вугілля. Шумське родовище бурого вугілля входить до складу Кременецького буровугільного району. Розроблялося воно з 1946 по 1950 роки для потреб місцевого населення. На території району відмічено значні поклади родовищ торфу, яке використовується як паливо, а також для потреб сільськогосподарського виробництва. У селі В. Дедеркали віднайдено ділянку, на якій розповсюджена мінеральна вода. Вона є перспективною для подальшого вивчення за гідродинамічною умовою та бальнеологічною цінністю. Одним із основних природних багатств Шумського району є його земельні ресурси. Загальна площа сільськогосподарських земель, що входять до адміністративно-територіальних одиниць району, становить 58 531,9 га. Всього сільськогосподарських угідь – 56 418,7 га, з них: рілля – 40 197,9 га, багаторічні насадження – 2,2, сіножаті – 72,8, пасовища – 13 976,9, перелоги – 8,8 га. Ліси та інші лісовкриті площі – 21 013,0 га, в т.ч. лісові землі – 20 408,8 га, чагарники – 604,2 га. Не менш важливим природним багатством Шумського району є водні ресурси. Всього водою зайнято 1093 га. Площа річок становить 155,4 га, 720 га зайнято ставками. Болота у районі займають 273,3 га. Лісові ресурси мають у районі грунтово-водоохоронне рекреаційне значення. 20 290 га зайнято лісами, з них 4 727 га – ліси міжгосподарського лісництва. Державних лісництв на території регіону знаходиться три – Суразьке, Волинське, Забарівське, які підпорядковуються Кременецькому держлісгоспу. Надра Шумщини також містять паливні корисні копалини: буре вугілля, торф. Родовище бурого вугілля зосереджено в околицях с. Бриків. На даний час його видобування вважається нерентабельним. Також у районі у наявності такі кар’єри: - 19 піщаних (26,87 га); - 6 глиняних (5,9 га); - 4 крейдяних (10,2 га); - 8 кам’яних (43,42 га); - торфорозробки (460,8 га)

Освіта і культура[ред.ред. код]

Старий млин (1905) у Шумську

Система закладів освіти міста включає:

  • 2 загальноосвітні школи;
  • ліцей;
  • музичну і спортивну школи;
  • професійно-технічне училище № 32.

Осередками культури Шумська (і Шумщини) є:

У Шумському районі функціонують 2 комунальних заклади: Шумська центральна районна лікарня на 185 ліжок та В. Дедеркальська районна комунальна лікарня на 40 ліжок. Також працює комунальний заклад “Шумський районний центр первинної медико-санітарної допомоги”, до якого увійшли 4 лікарські амбулаторії, та 54 фельдшерсько-акушерські пункти. Амбулаторно-поліклінічні заклади працюють з потужністю 555 відвідувань в зміну. Культура: Всього закладів культури 90; - будинків культури 8; - клубів 34; - музеїв 2; - пам’ятників історії та культури 82; - бібліотек 44; - шкіл мистецтв, музичних 2; - кількість колективів самодіяльної творчості, які носять звання “народного” 10; - кількість працівників культури 182; - об’єктів туризму 7. На території району діє 2 дитячо-юнацькі спортивні школи (Шумська ДЮСШ на 230 учнів та Великодедеркальська комунальна дитячо-юнацька спортивна школа на 134 учні). У районі нараховується 123 спортивні споруди, з них 119 – у комунальній власності (80 площинних спортивних споруд, у тому числі 21 майданчик з тренажерним обладнанням, 8 футбольних полів та 51 інших спортивних майданчиків. Також є 24 спортивні зали площею не менше 162 м2 ., 7 стрілецьких тирів). З метою створення центру “зеленого” (сільського) туризму проводиться роз’яснювальна робота серед населення Іловицької та Стіжоцької сільських рад. На території Стіжоцької сільської ради функціонує відділ Шумського районного краєзнавчого музею “Антонівецька республіка”, в якому зібрано матеріали визвольних змагань 40-50 років XX ст., представлені етнографічні матеріали, які розповідають про побут, культуру та мистецтво населення. Стіжок став центром туризму, адже тисячі відвідувачів щорічно бувають на історичному місці табору Воєнної Округи УПА “Волинь-Південь”.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Спасо-Преображенська церква
Пам'ятник Тарасові Шевченку (на тлі будівлі РДА)
Костел

Цікаві місцеві архітектурні та історико-культурні (в тому числі культові) пам'ятки:

Відомі люди[ред.ред. код]

Князі Шумські[ред.ред. код]

  • Василько Ярополчич (* бл.1151 † 1182) — у 1168—1180 роках
  • ймовірно, Ізяслав Ярославич († 02.1195), з 1180 року
  • Інгвар Ярославич
  • Святослав Інгваревич (†31.5.1223) — бл. 1220—1223
  • Ярослав Інгваревич († після 1229) — 1223—1227.[10]

Народилися[ред.ред. код]

  • Генрик Геллер — музичний теоретик та скрипаль
  • Гершель Роман — генетик
  • Сергій Борейко — художник, член Спілки Художників УРСР (1955)[11]
  • Андрій Ільків — трубач, лауреат міжнародних конкурсів
  • Світлана Декар — примадонна сербської опери
  • Сергій Синюк — український письменник
  • Лев Кальтенберг — польський письменник
  • Костянтин Іґельстром — організатор виступу Литовського піонерного батальйону у грудні 1825 року.
  • Михайло Урбанський (нар. 1972) — український фотохудожник.

Дідичі[ред.ред. код]

  • Станіслав Єло-Малинський — підчаший галицький, син Казимира, нащадків не мав
  • Антоній Єло-Малинський (†1724) — син Олександра, брата Станіслава, чесник волинський, дружина — Зузанна Скаршевська[12]

Поховані[ред.ред. код]

  • Процюк Василь (Кропива) — керівник штабу куреня «Крука» (Климишин Іван) (1943), організатор і керівник старшинської та підстаршинської шкіл на Шумщині, командир сотні, куреня, начальник штабу групи УПА-Південь (1943 — †13.06.1944); на Старому цвинтарі.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Cynkalowski A. Osiedli kultury tripolsikiej w Bodakah nad Hory-niem // Wiadomosci arheologiczne. — Warszawa, 1969. — T. XXXIV, 2. — стор. 223
  3. [http://te.archives.gov.ua/public/uploads/putivnuk.pdf ДОВІДКА ПРО АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ / Державний архів Тернопільської області. Путівник] С. 345.
  4. а б в Szumsk // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1892. — T. XII : Szlurpkiszki — Warłynka..— S. 77. (пол.)
  5. Л. Войтович. 24. Святослав Інґваревич († 31.05.1223)/ 3.15. ВОЛИНСЬКА ГІЛКА МОНОМАХОВИЧІВ. БОЛОХІВСЬКІ КНЯЗІ. КНЯЗІ ОСТРОЗЬКІ ТА ЗАСЛАВСЬКІ
  6. 7. Липня 9 — Реляція возного «єнерала» Волинського воєводства Миколи Рудзевського
  7. Степан Барна: «Найкраща реклама — конкретні результати» // Голос України. — К., 224 (6228). — 27 лист. — 2015. — С. 8.
  8. Директор Кременецького лісгоспу, який на смерть збив школяра, спокійно ходить на роботу
  9. У Шумську люстрували директора Кременецького лісгоспу, який вбив 17-річного хлопця (відео)
  10. Л. Войтович. 24. Святослав Інґваревич († 31.05.1223)/ 3.15. Волинська гілка Мономаховичів. Болохівські князі. Князі Острозькі та Заславські
  11. І. Дуда. Борейко Сергій Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 169. — ISBN 966-528-197-6.
  12. Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — T. 3. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740.— 820 s.— S. 218. (пол.)

Література про Шумськ[ред.ред. код]

  • Історія Шумського району
  • Стецький Т. Wołyń pod względem statystycznym, historycznym і archeologicznym. T. 2. Lwów, 1871.
  • Szumsk — Memorial book of the Martyrs of Szumsk — Меморіална книга Мученики Шумська(англ.)
  • Шумськ: місто, районний центр //Клименко О., Хаварівський Б. Міська геральдика Тернопільщини. — Тернопіль, 2003. — С. 466—473.
  • Бесараб М. З історії рідного краю //Новини Шумщини. — 1999. — 3, 31 лип. — (До 850-річчя Шумська).
  • Те ж: Голос Лановеччини. — 1999. — 28 серп., 16 жовт.
  • Бесараб М. Сільське господарство району: До 850-річчя Шумська //Новини Шумщини. — 1999. — 18 верес.
  • До 850-річчя Шумська: З історії краю. Темат. сторінка: Бесараб М. Розвиток промислового виробництва.
  • Біля витоків районки //Новини Шумщини. — 1999. — 5 черв., 12 черв.
  • Киричук Г. Міцна пов'язь часів Древнього Шумська: [святкування 850-річчя Древнього Шумська] //Вільне життя. — 1999. — 16 жовт.
  • Левицька Л. У Шумська — статус міста: [У рік свого 850-річчя Древній Шумськ, колишній центр удільного князівства, повернув статус міста] //Вільне життя. — 1999. — 23 груд.
  • Левчук Т. Відлуння пам'яті: [Про участь шумчан у Першій і Другій світовій війнах] //Новини Шумщини. — 1999. — 9 жовт.
  • Літопис віків: Історія Шумська від часу заснування до наших днів //Новини Шумщини. — 1999. — 9 жовт.
  • На добро і на щастя наша Шумська цвіте сторона: Святковий репортаж з урочин з нагоди 850-річчя міста та відкриття пам'ятника Т. Г. Шевченку //Новини Шумщини. — 1999. — 16 жовт.
  • Пиндюра О. Шумськ вже має свій герб: [ескіз якого намалював О.Кікульшин] //Новини Шумщини. — 1999. — 24 лип. — Зобр. герба. — (До 850-річчя Шумська).
  • Седляр З. Віват, мій Шумську, древній і величний //Новини Шумщини. — 1999. — 30 жовт.
  • Синюк С. Селище наше — древнє і красиве: [До 850-річчя Шумська] //Новини Шумщини. — 1999. — 9 жовт.
  • Синюк С. Таїна однієї колекції: До 850-річчя Шумська //Новини Шумщини. — 1999. — 23 січ
  • Синюк С. Кладка над прірвою: повість.-Тернопіль, Тернопіль, 2000.
  • Синюк С. Мир і меч: повість.- Шумськ, 2003.
  • Смарагд Волинської корони: інформаційний бюлетень Шумської ЦБС.-Шумськ, 2003.
  • Józef Diksztejn. Szumsk i jego okolice // Orli lot. Nr. 6. 1927. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]