Замок Еренберг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Замок Еренберг
нім. Burg Ehrenberg
Ehrenberg Panorama10.jpg
Замок Еренберг (Тіроль, Австрія)

47°27′56″ пн. ш. 10°43′05″ сх. д. / 47.46560000002777713° пн. ш. 10.718300000027777941° сх. д. / 47.46560000002777713; 10.718300000027777941Координати: 47°27′56″ пн. ш. 10°43′05″ сх. д. / 47.46560000002777713° пн. ш. 10.718300000027777941° сх. д. / 47.46560000002777713; 10.718300000027777941
Тип рокка[d], руїни, втрачена споруда і замок
Статус спадщини Пам'ятка культурної спадщини захищена правом[d][1]
Країна

Австрія Австрія

Розташування Ройтте (Тіроль)
Засновано 1290
Перша згадка 1290
Стан руїни
Адреса Ehrenbergstraße[1]
Замок Еренберг. Карта розташування: Австрія
Замок Еренберг
Замок Еренберг (Австрія)

Замок Еренберг у Вікісховищі?

Замок Еренберґ (Тіроль) лежить за 1 км на південь від містечка Ройтте в Аусерферні землі Тіроль. На вершині гори на 150 м над замком лежала цитадель комплексу укріплення Шлосскопф[2] (нім. Schlosskopf), а у долині форт Клаудія[3]. Вони формують один з найвідоміших і найзначніших фортифікаційних комплексів Центральної Європи.

Історія[ред. | ред. код]

Замок Еренберг з гори Шлосскопф

У ХІІІ ст. регіон переважно належав династії Гогенштауфенів. Наприкінці століття ним володіла вдова короля Конрада IV, а від неї з приданим до графа Тіролю Майнхарда II (нім. Meinhard II). Населення Тіролю передало 1290 князю-єпископу Аугсбургу прикордонний замок Фалькенштайн (нім. Burg Falkenstein), що могло бути причиною побудови замку над Ройтте за кошти громад і маркграфів. Городище було зведено з навколишнім муром у формі близькій до кола відповідно до форми вершини скелі. Всередині розміщено прямокутний палац з великою залою. На 1293 рік задокументовано його першого власника Гайнріха фон Штаркенберга (нім. Heinrich von Starkenberg). Після 1314 року замок декілька разів передавали у заставу, яка була доволі високою через надходження від митниці під замком. У 1317 році було куплено 4200 дахівок для покриття мурів замку, дахів. На 1365 рік замок викупив ерцгерцог Рудольф IV Великодушний Габсбург. З XV ст. розпочалась розбудова і надбудова замкового палацу, було добудовано артилерійську вежу. Потім замок перейшов у 1493 році від дворянина Габсбургів, бургграфа Еренбергу Райнпрехта V фон Грабен[4] (нім. Reinprecht V. von Graben) до купця Георга Госсемброта з Аугсбургу. Хоча він був непопулярним серед міщан, але зміг піднести значення ярмарків і торгівлі у Ройтте. Після його отруєння у 1502 році місто й замок перейшли на 1523 рік до жорстокого іспанця Габріеля Саламанки. Через це розгнівані міщани змусили герцога повернути їх у свою власність (1525).

Замок Еренберг і форт Клаудія (ліворуч). З книги 1679 р.

З початком релігійних воєн до Тіролю у 1546 році підійшли сили Шмалькальденського союзу. Замок атакувало до 200 нападників, а проти виступало близько 29 оборонців і до 60 разом з Ройтте. Їм вдалось 12 липня захопити замок. У вересня війська герцога підняли 7 гармат на сусідню гору Фалькенберг, звідки обстріляли замок. Протестанти втекли назад в Алльгой, а ремонт і модернізація замку тривали до 1551 року. Було збудовано велику північно-східну артилерійську вежу, добудовано дві круглі башти, бастіони біля зовнішньої в'їздної брами. У 1552 році замок невдало атакував курфюрст Мориц Саксонський. Знову проявилась незахищеність замку відносно гори Фалькенберг. Після завершення війни герцог приділяв мало уваги замку. У 1566 році гарнізон замку складався з 5 чоловік і конюха. Наприкінці XVI ст. ерцгерцог Максиміліан ІІІ вирішив, що посилити фортифікації Еренберга вигідніше, ніж блокувати прохід по долині. Він запропонував модернізувати укріплення (1607-1609).

У ході Тридцятирічної війни протестантська армія у 1632 році загрожувала Тіролю, через що замок Еренберг зміцнили бастіонами (флешами). Близько 6000 нападників герцога Бернгарда Заксен-Ваймарського (Саксен-Веймарского) не змогли захопити замок. Вдова ерцгерцога Леопольда V Клаудія Медічі надала у 1639 році кошти на будівництво форту Клаудія з двома бастіонами на горі Фалькенберг, що здійснив будівничий Еліас Гумп, або Гумпп (нім. Elias Gumpp).

У війні за іспанську спадщину баварський курфюрст захопив замок Еренберг. Через місяць тірольці зібрали декілька гармат, які селяни підняли на панівну гору Шлосскопф. На основі цього було почато будівництво фортеці на горі Шлосскопф (1726-1741). Замок був з'єднаний мурами з новою фортецею. З 1782 року тірольські замки закинули. Їх продали і почали розбирати каміння на будівельні матеріали.

На середину ХІХ ст. руїни замку купив промисловець Гайнріх Шенер (нім. Heinrich Schoener). У середині ХХ ст. асоціація "Врятувати Еренберг" (нім. Rettet Ehrenberg) розпочала консультації з власниками заради порятунку рештків замку. Сьогодні замок відкритий для відвідування.

Фотогалерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Jacob Vogel: Clausensturm: Das ist: Poetische Agierung der Heroischen HeldenThaten Churfürst Mauritij, des Grossen / Hertzogs zu Sachsen etc. Sonderlich aber in Einnehmunge der Ehrenberger Clausen (Anno 1552.) im Eingange des Tyrolischen Gebürgs gelegen. Oßwald, Leipzig 1622 (Digitalisat)(нім.)
  • Josef Weingartner: Die Feste Ernberg und ihre Vorpässe. In: R. Klebelsberg (Hrsg.): Außerferner Buch. Beiträge zur Heimatkunde von Ausserfern (= Schlern-Schriften 111, ZDB-ID 503740-2). Wagner, Innsbruck 1955, S. 145–156(нім.)
  • Oswald Trapp: Tiroler Burgenbuch. Band 7: Oberinntal und Ausserfern. Athesia u. a., Bozen/Innsbruck/Wien 1986, ISBN 88-7014-391-0(нім.)
  • Waltraud Palme-Comploy: Ehrenberg. In: Reutte – 500 Jahre Markt 1489–1989. Marktgemeinde Reutte, Reutte 1989, S. 97–114(нім.)
  • Joachim Zeune: Burgenführer Ostallgäu und Außerfern, Tirol. Bergvesten und Talsperren Burgenregion Ostallgäu-Außerfern. Tourismusverband Ostallgäu, Marktoberdorf 1998(нім.)
  • Richard Lipp: Ehrenberg. Geschichte und Geschichten (= Veröffentlichungen des Museumsvereins des Bezirkes Reutte. Bd. 2). Museumsverein des Bezirkes Reutte, Reutte 2006, ISBN 3-9502282-0-9(нім.)

Виноски[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]