Замок Еренберґ (Тіроль)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Замок Еренберґ з гори Schlosskopf
Замок Еренберґ і форт Клаудія (ліворуч). З книги 1679
Замок Еренберґ
Схема форту Клаудія
Схема укріплення Schlosskopf
Замок Еренберґ і фортифікація Schlosskopf (ззаду)
Горнверк поміж замком і фортифікаціями
Бастіони форту Клаудія
Мури і казарма фортифікації Schlosskopf

Замок Еренберґ (Тіроль) лежить за 1 км на південь від містечка Ройтте округу Аусерферн землі Тіроль. На вершині гори на 150 м над замком лежала цитадель комплексу укріплення Schlosskopf[1], а у долині форт Клаудія[2]. Вони формують один з найвідоміших і найзначніших фортифікаційних комплексів Центральної Європи.

Історія[ред.ред. код]

У ХІІІ ст. регіон переважно належав династії Гогенштауфенів. Наприкінці століття ним володіла вдова короля Конрада IV, а від неї з приданим до графа Тиролю Майнхарда II (нім. Meinhard II). Населення Тиролю передало 1290 князю-єпископу Аугсбургу пограничний замок Фалкенштайн(нім. Burg Falkenstein ), що могло бути причиною побудови замку над Ройтте за кошти громад і маркграфів. Городище було зведено з навколишнім муром у формі близькій до кола відповідно до форми вершини скелі. Всередині розміщено прямокутний палац з великою залою. На 1293 задокументовано його першого власника Гайнріха фон Штаркенберґа (нім. Heinrich von Starkenberg). Після 1314 замок декілька разів передавали у заставу, яка була доволі високою через надходження від митниці під замком. У 1317 було куплено 4200 дахівок для покриття мурів замку, дахів. На 1365 замок викупив ерцгерцог Рудольф IV Великодушний Габсбург. З XV ст. розпочалась розбудова і надбудова замкового палацу, було добудовано артилерійську вежу. Потім замок перейшов 1493 від дворянина Габсбургів, бургграфа Еренберґу Райнпрехта V фон Ґрабен[3] (нім. Reinprecht V. von Graben) до купця Георга Ґоссемброта з Аугсбургу. Хоча він був непопулярним серед міщан, але зміг піднести значення ярмарків, торгівлі у Ройтте. Після його отруєння 1502 місто, замок перейшли на 1523 до жорстокого іспанця Габріеля Саламанки. через це розгнівані міщани змусили герцога повернути їх у свою власність (1525).

З початком релігійних воєн до Тіролю 1546 підійшли сили Шмалькальденського союзу. Замок атакувало до 200 нападників, а проти виступало близько 29 оборонців і до 60 разом з Ройтте. Їм вдалось 12 липня захопити замок. У вересня війська герцога підняли 7 гармат на сусідню гору Фалькенберг, звідки обстріляли замок. Протестанти втекли назад до Альґау, а ремонт і модернізація замку тривали до 1551 року. Було збудовано велику північно-східну артилерійську вежу, добудовано дві круглі башти, бастіони біля зовнішньої в'їздної брами. На 1552 замок невдало атакував курфюрст Мориць Саксонський. Знову проявилась незахищеність замку відносно гори Фалькенберг. Після завершення війни герцог приділяв мало уваги замку. на 1566 гарнізон складався з 5 чоловік і конюха. Наприкінці XVI ст. ерцгерцог Максиміліан ІІІ вирішив, що посилити фортифікації Еренберґа вигідніше, ніж блокувати прохід по долині. Він запропонував модернізувати укріплення (1607-1609).

У ході Тридцятирічної війни протестантська армія 1632 загрожувала Тиролю, через що замок Еренберґ зміцнили бастіонами (флешами). Близько 6000 нападників герцога Бернгарда Саксен-Ваймарського не змогли захопити замок. Вдова ерцгерцога Леопольда V Клаудія Медічі надала кошти 1639 на будівництво форту Клаудія з двома бастіонами на горі Фалькенберг, що здійснив будівничий Еліас Ґумпп.

У війні за іспанську спадщину баварський курфюрст захопив замок Еренберґ. Через місяць тірольці зібрали декілька гармат, які селяни підняли на панівну гору Шльосскопф (нім. Schlosskopf). На основі цього було почато будівництво фортеці на горі Шльосскопф (1726-1741). Замок був зєднаний мурами з новою фортецею. З 1782 тірольські замки закинули. ЇХ продали і почали розбирати каміння на будівельні матеріали.

На середину ХІХ ст. руїни замку купив промисловець Генрі Шонер (нім. Heinrich Schoener). У середині ХХ ст. асоціація "Врятувати Еренберґ" (Rettet Ehrenberg) розпочала консультації з власниками заради порятунку рештків замку. Сьогодні замок відкритий для відвідування.

Джерела[ред.ред. код]

  • Jacob Vogel: Clausensturm: Das ist: Poetische Agierung der Heroischen HeldenThaten Churfürst Mauritij, des Grossen / Hertzogs zu Sachsen etc. Sonderlich aber in Einnehmunge der Ehrenberger Clausen (Anno 1552.) im Eingange des Tyrolischen Gebürgs gelegen. Oßwald, Leipzig 1622 (Digitalisat) (нім.)
  • Josef Weingartner: Die Feste Ernberg und ihre Vorpässe. In: R. Klebelsberg (Hrsg.): Außerferner Buch. Beiträge zur Heimatkunde von Ausserfern (= Schlern-Schriften 111, ZDB-ID 503740-2). Wagner, Innsbruck 1955, S. 145–156 (нім.)
  • Oswald Trapp: Tiroler Burgenbuch. Band 7: Oberinntal und Ausserfern. Athesia u. a., Bozen/Innsbruck/Wien 1986, ISBN 88-7014-391-0 (нім.)
  • Waltraud Palme-Comploy: Ehrenberg. In: Reutte – 500 Jahre Markt 1489–1989. Marktgemeinde Reutte, Reutte 1989, S. 97–114 (нім.)
  • Joachim Zeune: Burgenführer Ostallgäu und Außerfern, Tirol. Bergvesten und Talsperren Burgenregion Ostallgäu-Außerfern. Tourismusverband Ostallgäu, Marktoberdorf 1998 (нім.)
  • Richard Lipp: Ehrenberg. Geschichte und Geschichten (= Veröffentlichungen des Museumsvereins des Bezirkes Reutte. Bd. 2). Museumsverein des Bezirkes Reutte, Reutte 2006, ISBN 3-9502282-0-9 (нім.)

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]