Затворницький Гліб Дмитрович

Затворницький Гліб Дмитрович
У 1920-х роках
У 1920-х роках
Дата народження	1902
Дата смерті	1961
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Професія	актор, кінорежисер, помічник режисера, кіносценарист, театральний режисер
Заклад	Всеукраїнське фотокіноуправління і Всеросійський державний інститут кінематографії
IMDb	ID 1542082

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Затворницький.

Гліб Дмитрович Затворницький (1902, Санкт-Петербург — травень 1961, Запоріжжя) — український радянський режисер театру і кіно, сценарист, педагог. Був засновником кількох театрів, а також 1-ї КЕМ (Кіноекспериментальна Майстерня) в Києві.

Біографія

Народився у 1902 році в Санкт-Петербурзі. Був дворянином, походив з роду Милорадовичів.

В юні роки служив у Денікінській армії в Одеському артилерійському юнкерському училищі.

В 1921 році в Москві приєднується до театру Мейєрхольда. Вже за рік повертається до Києва працювати в «Березолі» у Леся Курбаса. Проте ще через рік покидає і цей театр та за сприяння міському комсомолу засновує свій власний «Агмас ім. 1 травня (Театр робітничої молоді)». Одразу після цього організовує інший театр «Комункульту», цього разу навіть здійснює кілька постановок та разом з Олексієм Капером та Лазером Френкелем намагається організувати при театрі незалежну кіностудію.

З 1921 році вважав себе футуристом. Пізніше написав ряд статей в журналах «Нова ґенерація» та «Кіно», обстоюючи позиції документалізму та соціального замовлення. В 1924—1925 роках перебував на службі в Червоній армії, де завідує драмколективом.

З 1925 року демобілізується та працює в Києві сценаристом та режисером Кіноекспериментальної майстерні, де разом з своїми учнями знімає фільми «Даєш!» та «Чирвовий валет» (1928).

Пише разом з Іваном Перестіані сценарій фільму «Лавина» (1928), поставлений на студії ВУФКУ в Одесі.

В 1929 році їде до Дніпропетровська та організовує там Театр робітничої молоді (ТРАМ). Однак дуже скоро знову в Києві з оператором Борисом Пумп'янським знімає неігровий фільм «Дніпробуд». Про цю роботу згадує журнал української кінематографії «Кіно», згадуючи, що замість титрів у фільмі використані знімки з газет.

Його наступний фільм називається «Транспорт» («Сто тисяч кілометрів»). В 1931 році його зйомки затверджує сектор Агітпромфільму Київської кіностудії.

В 1933 році Затворницький один семестр викладає в Московському державному інституті кіно. Після чого два роки працює з студентами-сценаристами індивідуально. Після свого наступного повернення до Києва до 1937 року очолює школу з підготовки молодих режисерських кадрів при Київський кіностудії.

В 1936 році разом зі старим знайомим Лазарем Франкелем ставить фільм «Том Соєр». В 1938 працює асистентом Олександра Довженка на зйомках «Щорса». Проте згодом Гліба Затворницького виключають зі знімальної групи фільму.

4 листопада 1938 року заарештовують за вживання наркотиків, проте за 2 роки відпускають з серйозно ушкодженим після тортур слухом. З 1940 року Затворницький працює педагогом в акторській школі Театрі ім. Франка.

В часи Другої світової війни залишається в окупованому Києві, де засновує театр-студію «Гроно» та знайомиться з колишнім гетьманом Петром Скоропадським, який навідується до Києва. «Гроно» ставить спектаклі в Києві та навіть гастролює до Берліна. Мистецтвознавець Олександр Безручко припускав, що Затворницький співпрацював з німецькою владою, як законспірований радянський агент, саме тому після закінчення війни намагався повернутися в СРСР.

Кінець війни застав Затворницького в Гамбурзі, однак він вирішив повернутися в Україну. Радянська влада не змогла вибачити йому культурну співпрацю з німцями. З кінця 1947 року, після погроз влади, Затворницький жив і працював у Новоград-Волинському. У червні 1948 року був заарештований, а 5 лютого 1949 року засуджений на 25 років перебування у виправно-трудових таборах.

Після настання «великої амністії» випущений на волю у 1956 році, повністю втративши слух, відбувши 7 років ув'язнення у Воркуті. У травні 1961 року раптово помер від серцевого нападу на залізничному вокзалі Запоріжжя, повертаючись з конференції Українського театрального товариства.

Відгуки

Олексій Бобровников у своїх спогадах називав Гліба Затворницького «ерудитом, бібліофілом і циніком». Микола Бажан вважав його «типовим невдахою у творчості. … „Невдачі“ були, мені здається, і однією із головніших причин побутової нестійкості і розхлябаності Гліба Затворницького, його патологічних звичок — морфінізму, опіокуріння тощо».

Театрознавець Валерій Гайдабура, який ретельно досліджував життя та творчість Гліба Затворницького, писав:

Важко переоцінити роль, яку відігравав у „Гроні“ Гліб Дмитрович Затворницький — вихователь-педагог, режисер-постановник, мудра людина, за спиною якої був „у дії“ 1937 рік, допити з побоями, ув'язнення. У вирі війни, світоглядних, політичних сутичок він орієнтував молодь на любов до вічного — Батьківщини і мистецтва. ... Політику не поважав і не впускав її на сцену. Слугував Україні виключно як митець-романтик.

Фільмографія

• «Щорс» (1939, асистент режисера)

Режисер-постановник:

• «Даєш!» (1928)
• «Чирвовий валет» (1928)
• «Том Соєр» (1936, у співавт.)

Сценарист:

• «Лавина» (1928, ВУФКУ (Одеса)

Джерела

• Олександр Безручко, «Режисер і педагог Гліб Затворницький» [Архівовано 28 вересня 2015 у Wayback Machine.]
• Кино и время. Вып. 3-й. Режиссеры советского художественного кино. М., 1963. — С.109—110.

Посилання

• Гліб Затворницький на сайті IMDb (англ.)
• ВУФКУ: Гліб Затворницький (1902—1961)