Очікує на перевірку

Зеленський Михайло Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зеленський Михайло Володимирович
рос. Михаил Владимирович Зеленский
Народився7 вересня 1975(1975-09-07)
Москва, Російська РФСР, СРСР
Помер11 січня 2022(2022-01-11) (46 років)
Пунта-Кана, Домініканська Республіка
·інсульт[1]
ПохованняТроєкуровське кладовище
Країна Росія
Діяльністьжурналіст, телеведучий, радіоведучий
Alma materFar East State Academy of Physical Cultured[2], Далекосхідний державний медичний університетd і факультет журналістики МДУ
Знання мовросійська
У шлюбі зМіла Рубінчик
ДітиСофія (2008),
Поліна (2012)
НагородиПремия города Москвы в области журналистики
IMDbID 4787676

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зеленський (прізвище).

Михайло Володимирович Зеленський (нар.. 7 вересня 1975, Москва, Російська РФСР, СРСР — пом.. 11 січня 2022, Пунта-Кана, Домініканська Республіка[3][4]) — російський журналіст і телеведучий[5]. Член Академії російського телебачення (2017)[6].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 7 вересня 1975 року в Москві в сім'ї військовослужбовця, внаслідок чого неодноразово в дитинстві переїжджав і закінчив школу в Хабаровську.

1992 року успішно вступив одразу до двох закладів освіти — до Хабаровського медичного інституту та Хабаровського інституту фізичної культури на факультет «спортивний менеджмент». Під час навчання отримав спортивний розряд «Кандидат у майстри спорту» (КМС) з фігурного катання[7]. Навчання поєднував із роботою діджеєм на радіостанції «Радіо А».

У 1996 році вступив до Московського інституту підвищення кваліфікації працівників телебачення та радіомовлення (нині — Академія медіаіндустрії) на курси телерадіоведучих. Заочно закінчив факультет журналістики Московського державного університету.

З 1997 року працював ведучим на «Радіо Ностальжі»[8] . Потім вів випуски новин на телеканалі «ТВ Центр»[5][9][10].

У 1999—2001 роках був ведучим випусків програми «Вести» на телеканалах РТР і «Культура»[11].

З 12 лютого 2001 по 11 лютого 2011 — ведучий програми «Вести-Москва»[12]. З 2006 по 2010 рік також був ведучим лінійного ефіру телеканалу «Росія-24»[13].

У 2002—2004 роках брав участь у сезонах російської версії телегри «Форт Боярд» на телеканалі «Росія»[14]. Учасник та срібний призер другого сезону проєкту «Танці на льоду» (2007), також був ведучим спеціальної програми-додатку «Танці на льоду». Погляд зсередини" для телеканалу «Спорт».

З 4 квітня 2011 по 30 квітня 2013 року — ведучий ток-шоу «Прямий ефір»[15][16].

13 травня 2013 року повернувся ведучим у програму «Вести-Москва» — випуск о 19:35 отримав назву «Вести-Москва» с Михаилом Зеленским" та статус авторської програми[15][17].

7 жовтня 2013 року став одним із факелоносців естафети олімпійського вогню зимових Олімпійських ігор 2014 року на її етапі в Москві[18]. Під час проходження дистанції вів прямий ефір телефоном[19].

З 23 березня по 29 червня 2014 та з 11 вересня 2016 по 26 грудня 2021 року — ведучий програми «Вісті-Москва. Тиждень у місті» (з 2016 року — «Тиждень у місті»)[20].

2015 року став автором документального фільму «Валаам. Острів порятунку»[21][22].

З 28 жовтня 2016 по 17 грудня 2021 року — ведучий програми «Квиток до Большого» на телеканалі «Росія-Культура»[23]. З 4 вересня 2017 по 30 грудня 2021 року — оглядач телеканалу, ведучий програми "Новини культури "[24].

Викладав у Вищій школі телебачення Останкіно[25].

Смерть та похорон

[ред. | ред. код]

Раптово помер у ніч з 11 на 12 січня 2022 року за московським часом[3][4].

Ведучий разом із дружиною відпочивав у Пунта-Кані в Домініканській Республіці). Там на курорті його у тяжкому стані встигли довезти до лікарні, де він помер, незважаючи на зусилля лікарів. Попередня причина смерті — інсульт[26].

Тіло телеведучого Михайла Зеленського доставили із Домініканської Республіки до Москви 18 січня 2022 року. Похорон пройшов на Троєкурівському цвинтарі[27].

Церемонія прощання відбулася 19 січня 2022 року у похоронному будинку «Троєкурове». Похований на Троєкурівському цвинтарі[27] на Алеї журналістів поруч із могилами працювали у ВДТРК Ігоря Корнелюка та Сергія Доренко[28].

Родина

[ред. | ред. код]
  • Перша дружина — Ольга Дробіна, колишня однокласниця (2003—2007)[29].
  • Друга дружина — Олена Грушина, тренерка з фігурного катання, колишня фігуристка (2008—2014).
    • Наприкінці 2008 року вона народила дочку Софію.
    • 2012 року в сім'ї з'явилася друга дочка Поліна[30].
  • Третя дружина — Міла Рубінчик, психолог, авторка YouTube-каналу «Прокрастинатор»; була одружена з Зеленським з 2018 року до його смерті в 2022 році[31].

Визнання

[ред. | ред. код]
  • Лауреат Премії міста Москви в галузі журналістики (2018) — за висвітлення головних подій столиці в інформаційній програмі «Тиждень у місті»[32]
  • Переможець конкурсу «Москва Медіа» у номінації «Найкращий телеведучий» (2011)[33]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://lenta.ru/news/2022/01/12/ze/
  2. ↑ Умер журналист Михаил Зеленский — Известия, 2022.
  3. ↑ а б Умер телеведущий Михаил Зеленский. РБК. 12 січня 2021. Архів оригіналу за 12 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.
  4. ↑ а б Умер журналист Михаил Зеленский. Известия. 12 січня 2021. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.
  5. ↑ а б Михаил Зеленский (Mikhail Zelenskiy), Ведущий: фото, биография, фильмография, новости // Вокруг ТВ. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.
  6. ↑ Умер популярный российский журналист, член Академии Российского телевидения Михаил Зеленский. tefi.ru. Академия российского телевидения. 12 січня 2021. Архів оригіналу за 12 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.
  7. ↑ Фомина, Оксана. (5 листопада 2003). Михаил Зеленский стоял на коньках, а Владимир Соловьёв лежал на воротах. Звёзды — Культура. «Комсомольская правда». Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 5 серпня 2014.
  8. ↑ В калейдоскопе новостей. Становится ли информация безликой?. Российская газета. 17 січня 2008. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.
  9. ↑ Биография Зеленского Михаила. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.
  10. ↑ Биография Михаила Зеленского. РИА Новости. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.
  11. ↑ Окулова, Наталья. Михаил Зеленский: «Перед эфиром лучше не есть яблоки» // 7 дней. — М., 2002. — № 34. — Число 19 (8).
  12. ↑ Столичная штучка. С понедельника в эфире РТР появятся московские «Вести». Время новостей. 9 лютого 2001. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 13 січня 2022.
  13. ↑ Вести-Москва: местные новости, какими они должны быть. Эхо Москвы. 19 листопада 2006. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.
  14. ↑ Новые "Вести" из форта Боярд. Российская газета. 25 червня 2004. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.
  15. ↑ а б Ток-шоу «Прямой эфир» сменило лицо. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 13 січня 2022.
  16. ↑ Ъ-Газета - «Прямой эфир» выходит в записи. Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 25 квітня 2013.
  17. ↑ Авторский взгляд на новости: Михаил Зеленский снова в «Вести. Москва». Вести.Ru. 13 травня 2013. Архів оригіналу за 10 липня 2013. Процитовано 6 червня 2013.
  18. ↑ Самый возрастной факелоносец в истории ОИ Зельдин пробежал этап эстафеты. Главная — Спорт. Общественно-политическое издание «Труд». 7 жовтня 2013. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 19 січня 2014.
  19. ↑ Чернега, Александра (7 жовтня 2013). Самый возрастной факелоносец в истории Олимпиад передал эстафету. Новости. Портал «RG.RU». Специальный проект «Сочи — 2014». Архів оригіналу за 8 квітня 2021. Процитовано 19 січня 2014.
  20. ↑ Вести-Москва. Неделя в городе. 23 марта 2014 года (10:20). Программы — Вести-Москва. Вести.Ru. 23 березня 2014. Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 30 березня 2014.
  21. ↑ Валаам. Остров спасения. О проекте. Государственный интернет-канал «Россия» (www.russia.tv). Архів оригіналу за 21 листопада 2020. Процитовано 1 листопада 2015.
  22. ↑ Курбатова, Зинаида. (8 жовтня 2015). В Москве прошел первый показ фильма «Валаам. Остров спасения». Общество. Вести.Ru. Архів оригіналу за 26 грудня 2016. Процитовано 8 жовтня 2015.
  23. ↑ Билет в большой: теперь в новом формате. Planet-today.ru. 28 жовтня 2016. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.
  24. ↑ Новости культуры. Эфир от 04.09.2017 (19:30). Телеканал «Россия-Культура». 4 вересня 2017. Архів оригіналу за 14 листопада 2021. Процитовано 5 вересня 2017.
  25. ↑ Высшая школа телевидения «Останкино». Мастера. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.
  26. ↑ Раскрыты подробности смерти российского ведущего Михаила Зеленского. Архів оригіналу за 12 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.
  27. ↑ а б Телеведущий Михаил Зеленский будет похоронен на Троекуровском кладбище. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 16 січня 2022.
  28. ↑ До обидного короткая судьба. Михаил Зеленский обрел покой на Троекуровском. Вести.ру. 19 січня 2022. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 19 січня 2022.
  29. ↑ Михаил Зеленский присмотрел жену еще в школе! Ведущий программы «Вести - Москва» катается на раритетном «Фольксвагене» и постоянно заглядывает в словарь ударений. Комсомольская правда. 1 квітня 2004. Архів оригіналу за 17 листопада 2004. Процитовано 13 січня 2022.
  30. ↑ Марина Кузнецова (21 січня 2013). Михаил Зеленский: «Лена мне доверилась и я захотел оправдать ее надежды». Архів оригіналу за 2 жовтня 2017. Процитовано 13 січня 2022.
  31. ↑ Рубинчик: биография, личная жизнь, муж, дети[недоступне посилання]
  32. ↑ Мэр Москвы вручил премии в области журналистики. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.
  33. ↑ Лучшим телеведущим года стал Михаил Зеленский. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зеленський_Михайло_Володимирович&oldid=43392236