Зерноград

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Місто
Зерноград

Зерноград Ростовской области. Площадь.jpg

Прапор Герб
Прапор Герб

Координати 46°50′47″ пн. ш. 40°18′14″ сх. д.H G O

Країна Росія
Регіон Ростовська область
Район Зерноградський район
Міське поселення Зерноградське
Голова Анатолій Іванович Платонов
Дата заснування 1929
Попередні назви до 1960 — Зерновий
Місто з 1951
Площа 12,36 км²
Населення 26 050  (2013)
Часовий пояс UTC+3
Телефонний код 86359
Поштовий індекс 347740, 347 720
Код ЗКАТУ 60218501
GeoNames 463637
Офіційний сайт zernoland.ru
Зерноград. Карта розташування: Росія
Зерноград
Зерноград
Зерноград (Росія)
Зерноград. Карта розташування: Ростовська область
Зерноград
Зерноград
Зерноград (Ростовська область)
Вулиця Леніна.
Площа.

Зерноград — місто (з 1951) в Росії, адміністративний центр Зерноградського району та Зерноградського міського поселення Ростовської області.

Географія[ред. | ред. код]

Місто розташоване в Сальських степах, за 61 км від Ростова-на-Дону (по прямій). Відстань по автотрасі — 77 км. Однойменна залізнична станція Північно-Кавказької залізниці, яка в період 19151973 років носила назву Верблюд[1].

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат помірно-континентальний. Зима м'яка; середня температура січня -4,4 °C. Літо спекотне, тривале, з переважанням сонячної погоди.

Історія[ред. | ред. код]

Місто виникло як селище в 1929[1].

Витоки[ред. | ред. код]

1 серпня 1928 було засновано новий орган загальносоюзного значення — «Зернотрест». Його головними завданнями висувалися: будівництво зернових радгоспів та керівництво їх виробничою діяльністю. Досвіду створення рентабельних зернових господарств у СРСР не було. Крім того, не було ні підготовлених механізаторських кадрів, ні достатньої кількості фахівців, здатних керувати створюваними великими сільськогосподарськими підприємствами. Потрібна була своєрідна лабораторія радгоспного будівництва. Такою лабораторією став Навчально-дослідний зернорадхоз № 2. Було прийнято рішення про розгортання центральної садиби зернорадхозу в районі роз'їзду Верблюд.

Найстаріший місцевий житель Григорій Іванович Міхно про роз'їзд Верблюд:

Перед першою світовою війною царський уряд вирішив зв'язати залізницею Ростов-на-Дону (через залізничний вузол Батайськ) та станцію Торгову (нині місто Сальськ). До 1915 року будівництво дороги було завершено. Інженери приймали її в експлуатацію. На півдорозі зі станиці Кагальницька до станиці Мечотінська вирішили відкрити роз'їзд. Зупинилися, стали думати; як назвати? Навкруги ковиловий степ, людей немає, а порівняно недалеко паслися верблюди. От і вирішили назвати роз'їзд «Верблюд».

На початку листопаду 1928 року розгорнулася всебічна підготовка до зведення центральної садиби, що поклала початок Зернограду.

2 листопада 1928 року в Москві приймається рішення з підготовки будівельної кампанії Зернотресту на 1929. У постанові підкреслювалося:

Зважаючи виняткове значення показового радгоспу та сприятливі умови для ведення великого зернового господарства при ст. Верблюд, визнати найбільш доцільним встановити тут тип капітального будівництва теплий бетон та цегла.".

Бурхливе будівництво[ред. | ред. код]

У січні 1929 почали зводиться перші під'їзні шляхи, будувалися тимчасові бараки, стали прибувати ешелони з технікою та будівельними матеріалами.

26 березня 1930 Рада Народних Комісарів СРСР прийняла спеціальну Постанову про відкриття на Північному Кавказі Інституту інженерів-механіків землеробства, згідно з яким інститут повинен розвернутися на базі Навчально-дослідного зернорадхозу № 2 (ст. Верблюд, Північно-Кавказький край (майбутнє місто Зерноград) )з 2-х річним терміном навчання і з розрахунком щорічного випуску в 500 осіб. У квітні 1930 на навчання в інститут прибуло 535 осіб. На навчання своїх представників направляли такі міста: Москва — 181 студент, Ленінград — 154 студенти, 31 студент приїхав з Ростова-на-Дону, 24 — з міста Тула, з Пермі — 14 та багато інших.

Нове селище.

Центральна садиба будувалася достатньо високими темпами. До кінця 1930 були споруджені 11 багатоквартирних житлових будинків, клуб, їдальня, елеватор, лазня-пральня, ремонтна майстерня, автогараж, котельня, контора, пекарня, 19 дерев'яних сараїв для машин і ряд інших об'єктів. У 1930 році вже функціонували поліклініка та лікарня. Шкільні заняття (перший-третій класи) проводилися спочатку (1929 — 1930 рр..) в приміщенні клубу ім. Горького, в будівлі дитячих ясел.

Наприкінці грудня 1930 відбулися вибори до першої селищної Ради.

19 листопада 1937 Зерноград відвідала група іноземних делегатів, складі яких перебували робітники та суспільно-політичні діячі США, Англії, Південної Африки, 21 листопада група делегатів з Франції та Швейцарії.

У довоєнні роки науково-виробничий та освітній комплекс молодого міста зазнав багато реформ, укрупнень, реорганізацій. У 1936 році було побудовано чотириповерховий будинок середньої школи на понад тисячу місць (нині школа № 2), школа була однією з найкращих на Дону за якістю підготовки учнів.

Роки війни[ред. | ред. код]

З перших днів Другої світової війни Зерноградська машинно-тракторна майстерня освоїла виробництво військової продукції. Було створено спеціальний цех для виробництва корпусів снарядів для 45-міліметрових протитанкових гармат.

15 липня 1942 над містом вперше з'явилися німецькі бомбардувальники. Почалася бомбування. В останніх числах липня 1942 року почалася евакуація майна, обладнання підприємств та установ міста. Група ентузіастів, патріотів міста та заводу — Костянтин Данилович Тимофєєв, Іван Андрійович Дзюба, Сергій Кіндратович Букаєв здійснили евакуацію основного обладнання заводу за допомогою двох гусеничних тракторів.

Зерноградський інститут наприкінці липня 1942 евакуювався до міста Кустанай, Казахської РСР. Однак евакуюватися зуміли та встигли не всі. Ряд співробітників та студентів, а також жителів міста був застигнутий німецькими військами в степу. 30 липня 1942 Зерноград було окуповано німецькими військами.

Зерноград було звільнено 30 січня 1943. У боях за місто відзначилися 34-а гвардійська стрілецька дивізія, 6-а гвардійська танкова бригада, а також деякі інші частини та з'єднання 28-ї армії.

Місто сьогодні[ред. | ред. код]

Зерноград — унікальний центр сільськогосподарської науки. У Всеросійському науково-дослідному проектно-технологічному інституті механізації та електрифікації сільського господарства (ВНІПТІМЕСХ), Всеросійському науково-дослідному інституті зернових культур ім. І. Г. Калиненко, Азово-Чорноморської державної Агроінженерний академії (АЧГАА), на Північно-Кавказькій машиновипробувальній станції створюються і випробовуються нові сільськогосподарські машини, високоврожайні сорти озимої пшениці та озимого ячменю, сорго, рису, кукурудзи та інших сільськогосподарських культур. Третина споживаного в країні хліба випікається з сортів пшениці Зерноградської селекції.

В Азово-Чорноморській державній Агроінженерній академії на семи факультетах готують фахівців агропромислового комплексу з 15 спеціальностей. У Зернограді проживає рекордне для маленького міста кількість кандидатів та докторів наук. Місто Зерноград претендує на звання наукового міста Російської Федерації. 1 травня 2009 року місто відзначило 80-річчя з дня заснування.

Економіка[ред. | ред. код]

Найбільші підприємства:

  • завод сільськогосподарських машин;
  • ТОВ АК «Альтаїр»;
  • ТОВ «Нева-М».

У місті розташований великий елеватор. Розвивається малий бізнес.

Транспорт[ред. | ред. код]

Зерноград Ростовської області. Станція Зерноград.

У місті залізнична станція «Зерноград» СКЖД. Міський транспорт представлений маршрутними таксі та автобусами. Є декілька комерційних фірм таксі. Підтримується пасажирське сполучення з Ростовом-на-Дону допомогою маршрутних таксі та автобусів.

Військові об'єкти[ред. | ред. код]

На схід від міста Зерноград розташовано військовий аеродром «Зерноград-3» (військова частина).

Культура[ред. | ред. код]

Серед найбільших заходів міста — щорічний рок-фестиваль «ZerRo-Fest»[недоступне посилання з квітень 2019] .

У місті є: Будинок культури, готелі, Будинок офіцерів, стадіон, сучасний спортивний комплекс на базі військового гарнізону (в планах влади будівництво ще одного), парк культури та відпочинку, музична школа, кілька бібліотек, історико-краєзнавчий музей, сучасно обладнаний кінотеатр «Зерноград» (кол. «Комсомолець»), ряд клубних молодіжних закладів розважального характеру.

Освіта та наука[ред. | ред. код]

Вищі навчальні заклади[ред. | ред. код]

ЗМІ[ред. | ред. код]

  • Телеканал «Зерноград» (ТНТ)
  • Газета «Донський маяк»
  • Газета «Безкоштовне задоволення»
  • Газета «Зерноградочка»
  • Газета «Стильне місто»
  • Журнал «Зернове господарство Росії» (територія розповсюдження — РФ)
  • Газета «10 000 вакансій» (територія розповсюдження — РФ)
  • Журнал «Вісник аграрної науки Дону» (територія розповсюдження — РФ)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Большая советская энциклопедия. Гл. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Т. 9. Евклид — Ибсен. 1972. 624 стр., илл.; 43 л. илл. и карт. 1 карта-вкл.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Розділ «Історія» складений за матеріалами книги історика-краєзнавця В.І Зайдінера та С.А. Ковинєва
  • «Зерноград та зерноградці». 1996 рік, Ростовське книжкове видавництво.

Посилання[ред. | ред. код]