Зерноїд рудогорлий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зерноїд рудогорлий
Самець рудогорлого зерноїду
Самець рудогорлого зерноїду
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Саякові (Thraupidae)
Рід: Зерноїд (Sporophila)
Вид: Зерноїд рудогорлий
Sporophila telasco
(Lesson, 1828)
Ареал виду
Ареал виду
Синоніми
Pyrrhula telasco
Sporophila insulata Chapman, 1921[2]
Посилання
Вікісховище: Sporophila telasco
Віківиди: Sporophila telasco
EOL: 917128
ITIS: 563101
МСОП: 22733599
NCBI: 256699

Зерноїд рудогорлий[3] (Sporophila telasco) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae)[4]. Мешкає в Південній Америці.

Довжина птаха становить 10-10,5 см. вага 8,4-10.9 г. У самців голова, спина і хвіст сірі, крила чорні з сірими смугами і невеликими білими "дзеркальцями". Горло рудувато-каштанове, решта нижньої частини тіла біла. У самиць верхня частина тіла коричнева, нижня частина тіла білувата. Дзьоб у самців сірий, у самиць бурувато-сірий.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Рудогорлі зерноїди мешкають на тихоокеанському узбережжі Колумбії (на південь від Кауки), Еквадору, Перу (також в долині річки Мараньйон) та на крайній півночі Чилі (Аріка-і-Парінакота). Вони живуть в сухих чагарникових заростях, на луках, полях і пасовищах. Зустрічаються зграйками, на висоті до 1400 м над рівнем моря. Живляться насінням. В Еквадорі і Перу гніздування відбувається з лютого по травень, під час сезону дощів. Рудогорлі зерноїди іноді стають жертвами гніздового паразитизму синіх вашерів.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Sporophila telasco. Архів оригіналу за 12 серпня 2021. Процитовано 24 лютого 2022.
  2. F.G. Stiles. Eliminate Sporophila insulata from the list of South American birds; Propuesta (245) // South American Classification Committee. — 2006.
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 24 лютого 2022.