Зоонім

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Зоо́нім (від дав.-гр. ζω̃ον — тварина та ὄνομα — ім'я) — власна назва виду, вікостатевої групи або й окремої особини тварин. Прізвисько для тварин.

З погляду мотивованості всі клички тварин поділяються на мотивовані та немотивовані. Основними мотивуючими ознаками зооніма виступають переважно колір шерсті тварини: Біла, Ряба; особливості анатомічної будови: Горбата, Безхвоста; особливості поведінки: Дикун, Вертуха. Крім цих типових ознак зустрічаються і випадки оказіональних утворень. Найпоширенішими прикладами мотивованих кличок є "Рябко", "Сірко", "Мурчик".

Існують такі різновиди зоонімів, як кіноніми (від дав.-гр. χύών - пес та оніму χύνός - назва) — клички собак, феліноніми — клички котів, гіппоніми — клички коней тощо.

Значення в класифікаціях[ред. | ред. код]

Зооніми нерідко стають основою для формування назв таксонів: видів, а інколи й родів. Прикладами того, як побутові назви стали загально визнаними назвами зоологічних таксонів:

Традиційні українські клички песиків (самців)[ред. | ред. код]

  • Сірко́, Рябко́, Бровко́, Гнідко́, Сивко́, Во́вк, Вовку́н, Во́вчик, Гавку́н, Га́вчик, Га́рчик, Ґу́дзик, Ко́ржик, Лaсу́н, Лиско́, Лю́тий, Я́рчик, Козачо́к, Шква́рка, До́вбуш, Вітрого́н[1]

Традиційні українські клички сучок (самиць)[ред. | ред. код]

  • За́йда, Руда́, Ру́та, Бу́лька[1]

Традиційні українські клички котиків (самців)[ред. | ред. код]

  • Ко́цький, Му́рчик, Гультя́й, Левко́, Мазу́н, Ру́дик, Сipи́й, Си́вий, Снiжо́к, Малю́к[1]

Традиційні українські клички кицьок (самиць)[ред. | ред. код]

  • Ко́цька, Ма́ня, Ма́нька, Му́рка, Ли́пка, Ли́са, Ряба́, Си́ва[1]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Мотивація кличок в українській зооніміці - Топтун, В. М. // Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя. Наукові записки, серія: Філологічні науки. Ніжин, 2008. - стор 159-165

Джерела[ред. | ред. код]

  • Українська мова. Енциклопедія. К., 2000. — с.194.
  • Топтун, В. М. Зооніми в творчості Олександра Олеся. // Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя. Наукові записки, серія: Філологічні та історичні науки. Ніжин, 1999. - стор 65-67
  • Топтун, В. М. Зооніми в складі фразеологічних одиниць (за матеріалами роману М. Стельмаха " Дума про тебе") / В. М. Топтун // Наукові записки Ніжинського державного педагогічного університету імен іМиколи Гоголя. Сер. Філологічні науки. – 2003. – стор 24-26.
  • Мотивація кличок в українській зооніміці - Топтун, В. М. // Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя. Наукові записки, серія: Філологічні науки. Ніжин, 2008. - стор 159-165
  • Взаємозв'язки антропонімів та зоонімів в українських говорах Чернігівщини - Топтун, В. М. // Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя. Наукові записки, серія: Філологічні науки. Ніжин, 2010. - стор 75-77