Бабак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Див. також: Бабак (прізвище) та Бабак (значення)

Бабак
Період існування: пізній міоцен — наш час
Бабак альпійський (Marmota marmota) — типовий вид
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Мишоподібні (Rodentia)
Родина: Вивіркові (Sciuridae)
Підродина: Xerinae
Триба: Marmotini
Рід: Бабак (Marmota)
Blumenbach, 1779
Види

Підрід Marmota

Підрід Petromarmota

Вікісховище: Marmota

Баба́к[1][2], байба́к[1], боба́к[3] (Marmota Blumenbach, 1779) — рід гризунів родини вивіркових (Sciuridae) поширених в Євразії та Північній Америці. Бабаки в основному їдять зелень і багато видів трав, ягід, лишайники, мохи, коріння і квіти. Як правило, живуть у норах і перебувають у сплячці впродовж зими. Більшість бабаків дуже соціальні. У залежності від виду, довжина голови й тіла становить від 30 до 60 сантиметрів, довжина хвоста — від 10 до 25 см, вага становить від 3 до 7 кілограмів[4].

Етимологія[ред. | ред. код]

Marmota походить від ретороманського слова murmont, що перекладається як «гірська миша»[5]. Українська назва бабак є запозиченням з тюркських мов[6].

Склад роду[ред. | ред. код]

Систематики розрізняють 15 сучасних видів бабака з двох підродів [1] [Архівовано 10 жовтня 2012 у Wayback Machine.].

Фото Наукова назва Середовище проживання Поведінка
Marmota marmota Альпійські луки від Франції до Словаччини, Польщі, Румунії Мешкає у глибоких системах нір; травоїдний вид. Живе в сімейних групах, що складаються з батьківської пари та потомства (як правило, 15–20 особин). Домівкою є підземна нора, яка передається через багато поколінь родини. У цих норах є 2,5-3 метрові тунелі, які ведуть до великої кімнати, де проводить у сплячці вся сім'я.
Marmota vancouverensis Субальпійські луки острова Ванкувер (Канада) Рийний колоніальний травоїдний вид, також їсть дрібні фрукти; у сплячці з початку жовтня до початку травня.
Marmota baibacina Гірські степи й альпійські луки пд.-зх. Сибіру, зх. Монголії, сх. Казахстану, Киргизстану, Сіньцзяну (Китай) Живе колоніями з багатьма норами; рослиноїдний; зимова сплячка триває 7–8 місяців.
Marmota kastschenkoi Живе на півдні центральної частини Росії у лісостепу на висотах 180–450 м у відносно невеликому районі, розташованому безпосередньо на схід від верхів'їв Обі Впадає в сплячку приблизно на 6.5 місяців, починаючи з серпня чи вересня.
Marmota himalayana Населяє альпійські луки, пасовища та пустельні умови з дуже низькою кількістю опадів — цн. і зх. Китай, Гімалаї Індії, Непалу та Пакистану Живе колоніями, сплячку проводить у незвичайно глибоких норах.
Marmota caudata Займає альпійський кущ і луки та скелясті ділянки з карликовим ялівцем — Афганістан; Сіньцзян (Китай); пн.-зх. Індія; Киргизстан; пн. Пакистан; Таджикистан Зазвичай утворює моногамні стосунки, але живе у великих соціальних групах; будує систему нір; зимова сплячка приблизно з вересня по квітень або травень.
Marmota sibirica Передгірські, гірські степи й альпійські луки — пд. Сибір, Монголія, пн. Китай Проживає у великих колоніях. Травоїдний. Осінню сплячку розпочинає у вересні.
Marmota monax Живе в багатьох екосистемах — має широкий ареал в Канаді й США Переважно самотні, за винятком під час розмноження, хоча в інший час може виникати обмежена соціальна взаємодія. Поживою служать найрізноманітніші трави й листки чагарників; також безхребетні. Сплячка триває по-різному залежно від умов проживання.
Marmota bobak Мешкає в різноманітних степових ареалах — сх. Україна, Казахстан і територія Росії між ними Утворює колонії, що складаються з кількох родин. Нори складні. Харчується зеленими частинами, цибулинами, квітами й пагонами трав. Залишає зимову сплячку наприкінці березня — у квітні.
Marmota camtschatica Гірська (до 1900 м) й арктична тундри в східному Сибіру Живе в колоніях з багатьма норами. Зимові нори мають глибину до вічної мерзлоти. Зимова сплячка починається у вересні-жовтні та триває до травня. Харчується найрізноманітнішими рослинами, а також споживає безхребетних.
Marmota broweri Мешкає в арктичній тундрі — Аляска (США), ймовірно також Юкон (Канада) Їсть трави та інші зелені рослини, а взимку впадає в сплячку. Дуже соціальний, проживає в колоніях до 50 особин у спільній системі нір.
Marmota menzbieri Від середньо- та високогірного степового поясу до альпійських лугів — поширення обмежене західним Тянь-Шанем (Казахстан, Киргизстан, Узбекистан) Живиться в основному підземними частинами рослин, але іноді споживає комах. Зимова сплячка починається з середини серпня до першої декади вересня й закінчується залежно від часу танення снігу.
Marmota caligata Безлісні альпійські луки, де є скелясті відслонення — пд. Аляска, зх. Канада, штати Вашингтон, Айдахо, Монтана Дієта складається майже повністю з трав'янистих рослин. Зимова сплячка: жовтень-лютий на півдні, вересень-квітень у Британській Колумбії. Це високосоціальні тварини. Живуть колоніями.
Marmota olympus Луки вище 1400 м на олімпійському півострові — штат Вашингтон, США Багато колоній розташовані на схилах, що виходять на південь через раніше танення снігу. Пасеться на найрізноманітніших травах і кущах. Ймовірно, зимує ≈ восьми місяців щороку.
Marmota flaviventris Луки, долини та передгір'я, часто там, де ліс та луг утворюють мозаїку — Канада (Британська Колумбія, Альберта); США (Каліфорнія, Юта, Монтана, Айдахо, Орегон, Вайомінг, Невада, Нью-Мексико, Вашингтон, Колорадо, Південна Дакота) Живе поодинці, парами чи колоніями. Харчується різноманітними травами та кущами. Тривалість зимової сплячки залежить від висоти проживання. Живе у норах.

Окрім сучасних видів, відомо також кілька викопних: †Marmota arizonae з Аризони, †Marmota korthi, †Marmota minor та †Marmota nevadensis із Невади, †Marmota vetus із Небраски.

Бабак в Україні[ред. | ред. код]

В Україні мешкало два види бабака, з яких до наших днів дожив лише один:

Бабак степовий є в Україні мисливським видом.

Промисел бабаків[ред. | ред. код]

Бабаків в усіх частинах родового ареалу завжди промишляли і промишляють заради м'яса, жиру і хутра. Найціннішим є бабаковий жир, який, як у всіх зимосплячих ссавців (також напр. борсук, ведмідь), має лікувальні властивості.[джерело?]

Розвиток, нарівні з промислом і полюванням, спортивного полювання на бабаків та інших дрібних тварин, так званий «вармінтинг» (наприклад, [2] [Архівовано 2 грудня 2010 у Wayback Machine.]), тобто демонстрація технічних характеристик нарізної зброї на живих мішенях [3] [4], є нічим не виправданою «розвагою», оскільки поранені тварини часто встигають піти в нору і там гинуть.

Полювання-змагання організовуються також підпільно: варвари-мисливці сідають на стільці на високій кручі та з нарізних рушниць з оптичним прицілом наввипередки вбивають бабаків, які вилазять з нір з відстані у сотні метрів. Колись бабаків було значно більше. Жителі сіл, прилеглих до Двурічанського національного парку, кажуть, що сьогодні бабаків лишилось хіба що десята частина від того, що було 10-15 років тому. Тисячі бабаків потрапляють до браконьєрських петель. Обережний звір є дуже ласою здобиччю для браконьєра: у нього смачне м'ясо, гарне хутро і дорогий товар чорного ринку — бабачий жир. Літр жиру, який можна натопити з одного бабака, коштує до 1600 гривень. Злочинним полюванням займаються, як правило, не місцеві жителі, а приїжджі — ті, хто працює для налагодженого ринку бабачого жиру. Наслідки цього трагічні — за роки незалежності України чисельність бабака катастрофічно зменшилась. Найменшою вона була у 2011 році. З 2012 року його популяція почала відновлювати чисельність[7].

Бабак як символ[ред. | ред. код]

Герби і монети[ред. | ред. код]

Бабаки завжди були символом степових просторів. Бабак степовий є на гербі Луганщини та гербі Міловського району цієї області[5] [Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine.], на території якої розташовані найбільші популяції цього виду мисливських звірів в Україні[6] [Архівовано 9 липня 2015 у Wayback Machine.]. Також він присутній на гербах Куп'янська, Великого Бурлука та Мілового[7]

Кам'яні баби[ред. | ред. код]

Бабак став прообразом степових кам'яних баб[7] [8][недоступне посилання з серпня 2019], які стоять на степу зі скіфських та половецьких часів. Олжас Сулейменов, розглядаючи докладно такі питання, у своїй книжці «Аз и Я» з численними етимологічними розвідками пише: «Первыми материалистами, складывавшими погребальный обряд из наблюдений за смертью природы. Человек — дитя природы — уподоблялся другим ее сынам. Поиск бессмертия привел его к мысли спасительной: смерть это сон. Старость это осень. Засыпает сурок в норе, набив ее припасами. Раскапывая зимой норы, древний брат мой видел сурка, свернувшегося клубком в земном жилище, усыпанном зернами. Пригреет солнце, и выходит сурок, похудевший, заспанный — живой. Эти наблюдения над жизнью и смертью растений и животных (в особенности землеройных) легли в основу важного обряда: „уснувшего“ человека отныне клали в „нору“, в позе спящего сурка и посыпали зерном или багрово-желтой охрой, краской осени. … Люди разного происхождения и погребались по разным обрядам. Дети земли — как сурки в норе (скрюченность, охра, зерна. Для них цвета траура — багрово-жёлтый). Дети неба, как угасшее солнце. Цвет их траура — чёрный.» [9][недоступне посилання з серпня 2019]. (також щодо тюркських «сурок» та Сури" див. Ю. Е. Березкин. Тематическая классификация и распределение фольклорно-мифологических мотивов по ареалам Як і «сура»/«сурок», слова «баба»/«бабак» — тюркського походження, і пов'язані як з віруваннями і пращурами, з одного боку, так і степовими мешканцями, які схоронювалися під землю і здаля нагадували силуети людей, з іншого боку. Аналізуючи пам'ятки у формі кам'яних баб, Селейменов також зазначає: «Що відрізняє головну ідею Тенгріанства від ідей пізніших релігій? Віра в буквальне воскресіння, у продовження життя на землі в тому ж образі людському. Пройдеш через сон і прокинешся 1) як бабак і трава (якщо ти син землі), 2) як сонце (якщо ти син Неба).» [http://www.litru.ru/br/?b=92624&p=59[недоступне посилання з серпня 2019][недоступне посилання з жовтня 2019].

Такі статуї тепер зберігаються в багатьох музеях і колекціях статуй просто неба, зокрема біля Історичного музею в Києві, біля Харківського, Луганського і Донецького університетів.

  • Скіфське каменерізне мистецтво

    Скіфське каменерізне мистецтво

  • Хронологія половецького каменерізного мистецтва

    Хронологія половецького каменерізного мистецтва

  • Половецька баба (Харків)

    Половецька баба (Харків)

  • Парк-музей половецьких баб (Луганськ)

    Парк-музей половецьких баб (Луганськ)

У мистецтві[ред. | ред. код]

Л. Бетховен написав пісню «Бабак» («Marmotte», op. 52 № 7) на слова Гете, що закріпилася у навчальному репертуарі музичних шкіл і стала широко відомою як фортепіанна п'єса. Героєм цієї пісні є один з тих жебраків, що приручали собі цих гризунів і ходили жебрати разом із ними. Українською мовою романс перекладали М. Рильський[8][9] та Ю.Отрошенко[10]

Бабак у традиціях українців[ред. | ред. код]

Бабака згадують на свято святої Явдохи (14 березня). У цей день прокидався бабак, свистів тричі, перевертався на інший бік і спав аж до Благовіщення. Давні українці виходили в поля, щоб почути його свист.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Шарлемань, М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. — Київ : Держ. вид-во України, 1927. — С. 21.
  2. ↑ Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 249.
  3. ↑ Покорный, А. / перевѣвъ на рускій языкъ М. Поляньскій. Зоологія. — Прага : Книгопечатня Богеміи, 1874. — С. 32.
  4. ↑ Andrew T. Smith, Yan Xie, Robert S. Hoffmann, Darrin Lunde, John MacKinnon, Don E. Wilson, W. Chris. A Guide to the Mammals of China. — Princeton University Press, 2010. — С. 189. — ISBN 1400834112.
  5. ↑ Skeat W.W., Skeat W.W. The Concise Dictionary of English Etymology. — Wordsworth Editions, 1993. — С. 272. — ISBN 1853263117.
  6. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — С. 103.
  7. ↑ а б Мандрівка до країни бабаків/ Українська правда: Життя, 26.06.2013. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 6 грудня 2014. 
  8. ↑ В. Кузик. Лебединий спів. Schwanengesang // Вступна стаття, упорядкування нотного матеріалу, примітки В.Кузик. — К., «Етнос». — 2004. — 168 С.
  9. ↑ Л. ван Бетховен. «Бабак». Ноти і текст [Архівовано 28 січня 2017 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії — Київ. «Арт Економі», 2012. — 388 с.

Джерела[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Бази даних таксонів
Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бабак&oldid=40168133