Сухарівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Сухарівка
Дороговказ при в'їзді до села
Дороговказ при в'їзді до села
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Народицький район
Громада Народицька селищна громада
Код КОАТУУ 1823788001
Основні дані
Засноване 1613
Населення 196
Площа 0,85 км²
Густота населення 230,59 осіб/км²
Поштовий індекс 11452
Телефонний код +380 4140
Географічні дані
Географічні координати 51°01′17″ пн. ш. 29°15′21″ сх. д. / 51.02139° пн. ш. 29.25583° сх. д. / 51.02139; 29.25583Координати: 51°01′17″ пн. ш. 29°15′21″ сх. д. / 51.02139° пн. ш. 29.25583° сх. д. / 51.02139; 29.25583
Середня висота
над рівнем моря
159 м
Місцева влада
Адреса ради 11452, Житомирська обл., Народицький р-н, с.Сухарівка , вул. Постишева 46, тел. 9-86-12
Карта
Сухарівка. Карта розташування: Україна
Сухарівка
Сухарівка
Сухарівка. Карта розташування: Житомирська область
Сухарівка
Сухарівка

Сухарівка у Вікісховищі?

Сухарі́вкасело в Україні, в Народицькій селищній територіальній громаді Народицького району Житомирської області. Населення за переписом 2001 року становить 196 осіб.

По розповідям старожилів це село отримало свою назву від прозвища шинкарки. Її шинок стояв поруч з невеликим поселенням біля дороги на Базар. Шинкарка була дуже худою еврейкою на імя Ріва, тому мешканці навколишніх поселень дали їй прозвище Суха Ріва. А згодом і поселення, що було поруч з шинком почали називати Сухарівкою. (Недашки).

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Атлас «Землі Руські» Речі Посполитої періоду ХVІ-ХVІІ століть.
  • 1613 рік - історична дата утворення с.Сухарівка.[1]
  • ХVІ-ХVІІ століття - це поселення позначене в атласі "Землі Руські" Речі Посполитої періоду ХVІ-ХVІІ століть, як невеличке поселення, хутір, фільварок з назвою - "Sucharzowka" (польск.).[2]
  • поч. ХІХ століття - католики дєрєвни Сухарівка належали до парафії (релігійної громади) костьолу Св.Теклі (містечко Народичі), Овруцького деканату, Луцько-Житомирської римо-католицької духовної консисторії.[3]
  • 1846-63 роки - в "деревне Сухоревка" (рос.) стояв господський (панський) двір.[4]
  • 1859 рік - "Сухаровка" (рос.) - дєрєвня поміщицька. Перебуває в межах Овручського повіту (уѣзда) Волинської губернії. Відноситься до 1 стану. Знаходиться при річці "Толоконь" на відстані від повітового міста 50 верст, від стану - 25 верст.
                         Має 33 двори де проживає: 
                         - чоловіків - 133, 
                         - жінок - 133, 
                         всього жителів - 266.  

(Дані з Списку населених місцевостей 1 стану Овручського повіту (уѣзда) Волинської губернії 1859 року).[5]

  • 1860 рік - "деревня Сухаровка" (рос.) знаходиться при струмку ..., має ... колодців. Православна громада дєрєвни приписана до Базарського Покровського приходу.
                         Число прихожан: 
                         - чоловічої статі - 100, 
                         - жіночої статі - 115, 
                         всього - 215 прихожан. 
                         Прихожани належать до:
                         - відомства поміщицького: чоловічої статі - 94, жіночої статі - 102;
                         - відомства військового: чоловічої статі - 2, жіночої статі - 8.
                         - вільнопрживаючі: чоловічої статі - 4, жіночої статі - 5.

(Дані по Базарському Покровському приходу).[6]

  • 1866 рік - "Сухаровка" (рос.) - дєрєвня приватного володіння. Знаходиться при струмку "Толоконь", на відстані від повітового міста - 50 верст, від стану - 24 версти.
                         Має 33 двори де проживає: 
                         - чоловіків - 158, 
                         - жінок - 166, 
                         всього жителів - 324. 
                         Зокрема: 
                         - православних: чоловіків - 145, жінок - 146;
                         - римо-католиків: чоловіків - 6, жінок - 11;
                         - євреїв: чоловіків - 7, жінок - 9.

(Дані з Списку населених місцевостей 1 стану Овручського повіту (уѣзда) Волинської губернії 1866 року).[7]

  • 1888 рік - "деревня Сухаровка" (рос.) відноситься до приходу православної церкви Покрова Пр.Богородиці містечка Базар.[8]
  • 1906 рік - "деревня Сухаровка" (рос.) перебуває в межах Базарської волості,
                         має 86 дворів, 
                         де проживає 541 житель чоловічої та жіночої статі. 

Відноситься до 1 стану. Поштова адреса - "г.Овручъ".[9]

  • 1 грудня 1910 року - "дєрєвня Сухаровка" (рос.) перебуває в межах Овручського (уѣзда) Базарської волості,
                         має 96 дворів, 
                         де проживає 710 жителів чоловічої та жіночої статі. 

Найближчі станції: залізнична - "Малинъ"(рос.) - 33 версти; поштова - "Базаръ"(рос.) - 3 версти; телеграфна - "Малинъ" (рос.) - 35 верст.[10]

  • 1913 рік - в "д.Сухаровка" (рос.) найбільший землевласник "Шпрингеръ Мих. Мих.", володіє 170 д. землі.[11]
  • 1941 рік - село Сухарівка перебуває в межах Базарського району,
                         має 94 двори 
                         в яких проживає 349 мешканців. 
                         З них 
                         - чоловічої статі - 138 
                         - жіночої статі - 211.[12] 

Після Люблінської унії, як і інші населені пункти Правобережної України, належало до Польщі. 1793 року, внаслідок возз'єднання Правобережної України з Лівобережною, село увійшло до складу Росії і належало до Базарської волості Овруцького повіту Волинської губернії. В останній чверті XIX ст. село було основним типом сільського поселення, а на початку ХХ ст. Місцеві мешканці почали активно переселятися із багатодвірних населених пунктів на нові малодвірні – хутори. Зупинився цей процес у роки радянської влади – через колективізацію та усуспільнення земельних ресурсів. З 1923 року село підпорядковане до Базарської сільської ради. З 21 січня 1959 року село належало до Народицького району. З 30 грудня 1962 року - до Овруцького району. З 07 січня 1963 року - до Малинського району. 20 вересня 1989 року утворено Сухарівську сільську раду.

Сьогодення[ред. | ред. код]

  • Село має 1 довгу вулицю. Права сторона тягнеться вздовж колишньої річки Звіздаль, що дає можливість облаштовувати власні водойми.
  • Чудові ліси, багаті грибами та ягодами. 2 рибні ставки, які утворюють каскад. Рівень радіації не перевищує норму.
  • В селі є магазин, який постійно забезпечує населення широким асортиментом продуктів, галантереї, будівельних матеріалів. Діє виїзна торгівля.
  • Прекрасне сполучення з Києвом, Овручем, Житомиром через маршрутні таксі.
  • Село набуває все більшої популярності як дачне.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Офіційний веб сайт Верховної Ради Укроїни. Облікова картка с.Сухарівка.
  2. Атлас «Землі Руські» Речі Посполитої періоду ХVІ-ХVІІ століть з історичного атласу Речі Посполитої / Під ред. О. Яблонського. — Варшава-Відень: Краківська академія наук, 1899–1904. — С.8.
  3. ДАЖО - ф. 178. (Луцько-Житомирська римо-католицька духовна консисторія. 1798-1920гг).
  4. Военно-топографическая карта западной части Российской империи / Под ред. Ф. Ф. Шуберта. — С.-Петербург: Военно-топографическое депо, 1867. — Лист ХХІ-7.
  5. Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело] : 1859 г. - 1859. - 808 л. - (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4) . Место хранения оригинала: РГИА. Ф. 1290. Оп. 4. Д. 89. С.238.
  6. Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело] : 1859 г. - 1859. - 808 л. - (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4) . Место хранения оригинала: РГИА. Ф. 1290. Оп. 4. Д. 89. С. 339.
  7. Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело] : 1859 г. - 1859. - 808 л. - (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4) . Место хранения оригинала: РГИА. Ф. 1290. Оп. 4. Д. 89. С. 281.
  8. Н.И.Теодоровичъ. Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской Епархіи. Почаевъ 1888 г. Томъ 1. С.318.
  9. Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи. Житоміръ. 1906 г. С.174.
  10. Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи. Житоміръ. 1911 г. С.386-387.
  11. Весь Юго-Западный край. Справочная и адресная книга по Киевской, Подольской и Волынской губерниямъ. Кіевъ. 1913г. С.841.
  12. М.Лутай. Базар, Базарський район, Малі Міньки в історії Другого Зимового походу УНР // Шляхами творення української державності: за матеріалами регіон. наук.-практ. конф. «Боротьба українського народу за державну незалежність в 1917–1921 роках (до 85-річчя Другого Зимового походу)» / Житомирська обласна державна адміністрація. — Житомир: [б. в.], 2006. — С.156–163.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]